АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ

ЛЮДЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Збірник наукових праць

Формування інтересу до здорового способу життя у процесі професійної спрямованості сучасного фахівця





УДК 155.9:378:796

Сєдова Наталія Анатоліївна,

кандидат психологічних наук,

начальник відділу науково-педагогічної роботи,

доцент кафедри соціально-економічних дисциплін

Кіровоградського інституту розвитку людини

 

ФОРМУВАННЯ ІНТЕРЕСУ ДО ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ СУЧАСНОГО ФАХІВЦЯ

Анотація. У цій статті висвітлена проблема професійної та валеологічної підготовки сучасних фахівців. Принцип стимулювання валеологічної діяльності студентів розуміється автором як створення таких морально-психологічних і мотиваційних умов, що сприяють зростанню інтересу до предмета «Валеологія» і заохочують до практичного використання валеологічних знань.

Автором аналізується процес накопичення та систематизації професійно значущих валеологічних знань, що спрямований на вибір власного творчого підходу до реалізації завдань побудови індивідуальної програми та програми здорового способу життя.

Будь-яка цілеспрямованість має бути реалізована через активність особистості, через її діяльність. Задля цього автором  використовувалась можливість для залучення студентів до активної діяльності, починаючи від планування і втілення у практику повсякденного життя власної програми здорового способу життя і закінчуючи різноманітними формами допомоги розвитку особистості. При цьому особливу увагу автор звертає на своєчасну корекцію індивідуальної програми здорового способу життя і допомогу кожному студентові при її реалізації.

Валеологічна підготовка фахівців – це комплекс організаційних і педагогічних заходів, що забезпечує формування у студентів знань, умінь і навичок з валеології, засвоєння яких впливає на ефективність професійної діяльності, сприяє розвитку професійної майстерності і компетентності, формує готовність до виконання професійних обов’язків.

На основі теоретичних засад дослідження автором дослідження було побудовано експериментальну модель професійно-валеологічної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації, до змісту якої ввійшли: структурні компоненти професійно-валеологічної підготовки студентів-фізреабілітологів із вищезазначеними показниками, умови організації навчально-виховного процесу, що забезпечують професійно-валеологічну підготовку і як кінцевий результат – педагогічна експериментальна практика.

Ключові слова: валеологія, валеологічна підготовка, здоров’я людини, професійні здібності, здоровий спосіб життя, фізична реабілітація.

 

Постановка проблеми та її звязок з практичними завданнями. Освіта – найбільш ціннісна і благородна сфера людської діяльності, тому що саме в такій сфері людина формується як особистість, підвищується її інтелектуальний та світоглядний потенціал. Необхідно зауважити, що освіта будь-якої людини не закінчується з отриманням диплому професійного фахівця, цей процес супроводжує кожного з нас протягом всього життя і надає можливість реалізувати себе в суспільному житті, як особистість. У сучасних умовах реформування українського суспільства, вища школа має забезпечити такий процес професійної підготовки в якому майбутній фахівець, пізнаючи нескінчену багатогранність своєї діяльності, постійно відчував би себе причетним до загально людських цінностей і потреб, здатним забезпечити творче позитивне перетворення життєвого середовища, гармонізувати міжособистісні стосунки і відносини. Людина, яка інтегрована в освіту та науку, як суб’єкт діяльності являє собою високоорганізований механізм і особистість. Організм людини представляє сукупність її тілесних і матеріальних якостей, розвинутих з якостей тваринних предків, при цьому вона зберігає деякі генетичні програми від предків, особливо психіку, від якої залежить соціальна активність особистості, її прагнення розвивати інтелектуальні здібності. Саме інтелектуальні здібності суспільства визначають темпи росту виробництва, масове оволодіння трудящими складними професіями, а також лежать в основі формування всебічно розвиненої особистості.

Важливим аспектом досліджуваної проблеми є розробка певної системи для досягнення якісно нового рівня професіонально-практичної підготовленості спеціалістів. ХХІ століття вимагає нові вимоги до людства, до економіки, освіти. На сучасному етапі знання стають основним капіталом, який регулює динаміку розвитку науки та виробництва, але яким би не був капітал знань нашого покоління, нашої молоді, ніщо не може бути важливішим за стан його здоров’я. Багато фахівців, які вивчали проблеми валеології, стверджують, що здоров’я  людини не може зводитись тільки до констатації відсутності хвороб, нездужання, дискомфорту. Здоров’я – це стан, який дозволяє людині вести вільне, без будь-яких обмежень, життя, повноцінно виконувати притаманні людині функції, перш за все, трудові, вести здоровий спосіб життя, тобто відчувати душевне, фізичне та соціальне благополуччя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій Аналіз сучасних наукових досліджень з валеологічних проблем, а також дефініцій поняття «валеологія» (В.І. Бєлов, Е.Н. Вайнер, В.Л. Кулиниченко, М.О. Пересадін та ін.) дозволив нам з’ясувати їх спільну основу й уточнити означений феномен. Під валеологією ми розуміємо нову інтегративну галузь знань, комплексну навчальну дисципліну, що вивчає індивідуальні закономірності, способи і механізми формування, збереження і зміцнення здоров’я людини з використанням оздоровчих методів і технологій, з урахуванням сутності різноманітних життєвих проявів, властивих людині. Валеологія як навчальна дисципліна є сукупністю знань про здоров’я і здоровий спосіб життя. Аналіз наукових джерел засвідчив, що сьогодні існує більше ста визначень здоров’я. Узагальнюючи визначення багатьох дослідників (Г.Л. Апанасенко, В.І. Бєлов, І.І. Брехман, Е.Н. Вайнер, М.В. Зубаль, В.В. Колбанов, А.О. Леоненко, Ф.Ф. Михайлович, С.М. Сингаєвський та ін.), ми дійшли висновку, що здоров’я – це динамічний стан життєдіяльності людини, який визначається здатністю організму до саморегуляції, підтримки гомеостазу, самозбереження та самовдосконалення соматичного і психічного стану при оптимальній взаємодії органів і систем, адекватного пристосування до змін зовнішнього середовища, використання резервних і компенсаторних механізмів відповідно до фенотипічних потреб і можливостей виконання біологічних (зокрема репродуктивних) і соціальних функцій.

Вчені М.М. Амосов, В.В. Колбанов, І.В. Муравов наголошують на формуванні середньо-емоційного і водночас усвідомленого людиною ставлення до здоров’я у процесі валеологічної підготовки, що базується на позитивних інтересах і потребах, прагненні до вдосконалення власного здоров’я, розвитку свого творчого потенціалу та духовного світу, усвідомленого сприйняття сучасного соціального середовища і дбайливого ставлення до здоров’я близьких та оточуючих. Результатом такої валеологічної підготовки і є валеологічна культура людини.

Творче мислення з точки зору здоров’я формується як професійна мисленнєва здатність людини аналізувати, порівнювати, узагальнювати, оцінювати оздоровчо-виховну практику, створювати оздоровчі теорії і концепції, робити наукові відкриття, творчо й ефективно здійснювати розвиток.

Мета статті: конкретизувати специфіку, зміст, показники та охарактеризувати рівні валеологічної підготовки як складової професійної підготовки, визначити і теоретично обґрунтувати педагогічні умови ефективної організації професійної валеологічної підготовки майбутніх фахівців.

Виклад основного матеріалу. Сучасна епоха характеризується значним поширенням захворювань. Сьогодні Україна посідає прикрі для нас позиції за показниками середньої тривалості життя, яка становить 61,5 років (у чоловіків – 61,7, у жінок – 73,4). Передчасна смертність від серцево-судинних захворювань мешканців нашої держави віком 30-60 років – на першому місці в Європі, при цьому в чоловіків усемеро, а у жінок – учетверо перевищує середні показники західноєвропейських країн все це позначається на фізичному та психічному здоров’ї людини [8].

Наука сьогодення доводить, що здоров’я людини є досить складним феноменом глобального значення, яке розглядається як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, як індивідуальна та суспільна цінність, явище системного характеру, яке постійно взаємодіє з навколишнім середовищем, що в свою чергу систематично змінюється. Здоров’я людини – це процес збереження та розвитку її психічних та фізіологічних якостей, оптимальної працездатності та соціальної активності при максимальній тривалості життя. Низькі показники середньої тривалості життя  вимагають від суспільства подивитись на термін «здоров’я» зовсім з іншої точки зору. Аналіз життя та діяльності жителів України говорить про катастрофічно низький рівень соціально-економічного статусу громадян нашої країни. Інтенсивне забруднення оточуючого середовища, генетичний фактор, рівень медичного обслуговування призвели до руйнівних змін життєдіяльності людей. Велика роль лежить на викладачах з валеології та основ здоров’я. Саме ці предмети дають змогу підростаючому поколінню дізнатись про певні переваги, правильного харчування, ранкової гігієнічної гімнастики, значення фізичного виховання та спорту в нашому житті [9].

Форма і зміст процесу навчання повинні бути в міцній єдності. Тому слід створити якісно нові, наукоємні, інтенсивні технології навчання. Це потребує великих затрат часу, координації зусиль різних за фахом спеціалістів, але таких, які дають хист методиста.

На практичних заняттях студенти, що залучені викладачем до участі в рольових іграх, отримують варіанти розв’язання конкретних завдань, які можуть виникнути в їхній майбутній діяльності за спеціальністю, у спілкуванні з колегами та керівництвом.

Так, наприклад, починаючи з молодших курсів, студенти можуть готувати реферати з профільних дисциплін, наукові огляди, доповідати про  результати на семінарських заняттях чи засіданнях студентських наукових гуртків, а кращі – на студентських наукових конференціях кафедр чи факультетів. Курсові роботи на третьому та четвертому курсах студенти можуть виконувати за тією ж тематикою з логічним переходом до дипломної роботи. Бажано поєднувати, апробувати та реалізовувати наскрізні наукові дослідження студентів під час виробничої практики, а потім набутий практичний досвід використовувати під час виконання дипломних робіт, що дасть змогу подальшої психологічної підготовки до самостійної спрямованості та професійності фахівців.

Цікавою формою стимулювання наукової роботи студентів, на наш погляд, є конкурси наукових і науково-пошукових робіт, проведення тижнів кафедри, наукових круглих столів та олімпіад.

Участь студентів у наукових конкурсах, виступи на наукових конференціях є однією з форм інтеграції науки в навчальний процес та підгрунтям для їх становлення як майбутніх науковців.

Залучення студентів до наукового пошуку, координація наукової роботи студентів і викладачів у межах ВНЗ, визначення форм і пріоритетів студентської наукової роботи, сприяння проведенню спільних наукових конференцій, організація конкурсів студентських наукових робіт, видання загально університетського (інститутського) студентського наукового збірника для опублікування кращих наукових робіт студентів дає змогу студентам відчути себе важливою ланкою наукової системи ВНЗ, підвищує їх інтелектуальний потенціал, власне відчуття значущості, самооцінку.

На жаль, у нас серед діячів, причетних до проведення наукової та освітньої політики, ще не мало таких, які демонструють нерозуміння суті інноваційних процесів. Їхні посилання на зарубіжний досвід – підтвердження вкрай поверхневого засвоєння такого досвіду. Сьогодні, як ніколи, не можна не враховувати і чисто економічного аспекту цієї проблеми: витрати на придбання нових технологічних розробок, потрібних для створення і модернізації технологічно складної продукції, швидко зростають. До речі, саме в цьому одна з причин того, що ті ж Японія та Південна Корея так і не створили власної авіаційної промисловості.

Для України немає простих шляхів освоєння світового ринку високотехнологічної продукції. У будь-якому разі нашому суспільству і державі потрібні політичні воля, послідовна й цілеспрямована політика і чітко визначені механізми її реалізації. На жаль, з усім цим у нас поки що все дуже погано. Та все ж таки, вітчизняний досвід свідчить про багатогранність нашої педагогіки її видатних педагогів, що додає вагому частку оптимізму в погляді на завтрашній день.

Здоров’я людини визначається сукупністю різногалузевих чинників, коло яких не обмежується лише фізичною культурою. Професійна діяльність фахівців має бути спрямована на оздоровлення людини за допомогою цілеспрямованого застосування комплексу різноманітних заходів, з-поміж яких фізична культура виступає як одна з важливих ланок у ланцюгу різноманітних засобів. Новий підхід до розуміння джерел і чинників здоров’я людини знайшов своє відображення в теорії і практиці валеологічної підготовки. Використання валеологічних технологій у системі реабілітаційних заходів дозволяє розширювати резерви фізіологічних функцій, відновлювати здатність організму до саморегуляції і самовідтворення, компенсувати наслідки функціональних розладів, зупинити і навіть повернути назад патологічний процес. Отже, валеологія – це важливий структурний компонент підготовки фахівців, невід’ємна складова їхньої подальшої професійної діяльності. Наявність суперечності між об’єктивними потребами суспільства у фахівцях, здатних кваліфіковано здійснювати педагогічну діяльність, з одного боку, і низьким рівнем базової валеологічної освіти як значущого компонента професійної підготовки.

Розвиток валеологічного знання на підґрунті філософської гносеології і методології дозволяє сформувати нове бачення людини, її здоров’я як багатовимірного процесу, що тісно пов’язаний зі способом життя. Взаємозв’язок між способом життя і здоров’ям найбільш повно відображає поняття «здоровий спосіб життя» [5].

Майбутній спеціаліст із фізичної реабілітації – це цілісна, всебічно розвинена особистість, якій притаманні індивідуальні орієнтири у ставленні до здоров’я, професійні здібності щодо організації здорового способу життя.

Серед важливих елементів формування готовності до подальшої професійної діяльності є професійна самосвідомість і професійно-педагогічне середовище. За своєю природою професійна самосвідомість спрямована на формування стійкої схильності до самоаналізу і самооцінки своїх професійних дій і якостей. Саме тому професійну самосвідомість ми розглядаємо як фактор, що впливає на самовиховання і навчання, реальну професійну діяльність і ступінь її ефективності. Проблема самосвідомості фахівця органічно пов’язана з визначенням його ставлення до діяльності і зокрема, до валеологічної діяльності.

Валеологічна підготовка як невід’ємна складова професійної підготовки входить у систему загальних організаційних і педагогічних заходів, які сприяють формуванню в майбутніх фахівців необхідних професійних якостей.

Показниками організаційно-діяльнісного компонента виступають: уміння застосовувати валеологічні знання у практиці фізичної реабілітації; вміння будувати програму здорового способу життя з використанням валеологічних засобів і врахуванням індивідуальних особливостей; володіння педагогічними знаннями, вміннями, навичками. Особистісно-мобілізаційний компонент характеризують такі показники: сформованість мотиваційно-вольової сфери; професійна самосвідомість; сформованість структури життєвих цінностей.

Хочеться вірити що високий рівень сформованості характерний для студентів, які у своїй поведінці і повсякденній діяльності дотримуються правил і норм здорового способу життя, не мають шкідливих звичок і створюють відповідну соціально-психологічну атмосферу групи. Вирішуючи конкретні завдання, вони намагаються широко застосовувати науково-практичні знання в галузі валеології, відповідно до засвоєного категоріального апарата валеологічних дисциплін, відрізняються високим рівнем сформованості теоретичних позапрограмних знань, вільно включаються в дискусії з приводу практичних питань на семінарах і тренінгах. Студенти усвідомлюють необхідність аналізу власної діяльності. Їхня професійна мотивація спонукає до перетворюючої, самоорганізаційної і самоуправляючої валеологічної діяльності, морально-етичні якості відповідають професійній спрямованості. Самореалізація в навчанні та інших видах діяльності відбувається з урахуванням конкретних умов та індивідуальних особливостей з пріоритетом об’єктивної орієнтації на досягнення стратегічних цілей.

Достатній рівень валеологічної підготовки характерний для студентів із переважно позитивним ставленням до організаційно-діяльнісних заходів професійно-валеологічної сфери. Ці студенти мають адекватну самооцінку, достатню методичну підготовку, вміють контролювати і критично аналізувати результати своєї навчально-практичної діяльності, що носить здебільшого творчий характер, виявляються уміння щодо синтезу й абстракції мислення при конструюванні або інтерпретації понять валеологічної скарбниці. Студенти орієнтуються у факторах, що зумовлюють стан здоров’я населення, членів колективу, найближчого оточення; у них розвинута відповідальність за індивідуальне здоров’я, вимогливість і самовідданість професійним інтересам, однак нові, нестандартні ситуації, що виникають у реальній професійній діяльності, викликають труднощі. Діяльність хоча і має системний характер, проте орієнтація на загальні стратегічні завдання ще не дозволяє створити свій індивідуальний стиль.

Принципами організації процесу валеологічної підготовки студентів на формуючому етапі експерименту виступили: принцип стимулювання валеологічної діяльності студентів, принцип співробітництва та принцип гуманізації навчально-виховного процесу.

Принцип стимулювання валеологічної діяльності студентів розуміється нами як створення таких морально-психологічних і мотиваційних умов, що сприяють зростанню інтересу до предмета «Валеологія» і заохочують до практичного використання валеологічних знань.

Отже, відбувався процес накопичення та систематизації професійно значущих валеологічних знань, спрямований на вибір власного творчого підходу до реалізації завдань побудови індивідуальної програми та програми здорового способу життя.

Висновок. Будь-яка цілеспрямованість має бути реалізована через активність особистості, через її діяльність. Задля цього ми використовували будь-яку можливість для залучення студентів до активної діяльності, починаючи від планування і втілення у практику повсякденного життя власної програми здорового способу життя і закінчуючи різноманітними формами допомоги розвитку особистості. При цьому особливу увагу ми звертали на своєчасну корекцію індивідуальної програми здорового способу життя і допомогу кожному студентові при її реалізації.

Валеологічна підготовка фахівців – це комплекс організаційних і педагогічних заходів, що забезпечує формування у студентів знань, умінь і навичок з валеології, засвоєння яких впливає на ефективність професійної діяльності, сприяє розвитку професійної майстерності і компетентності, формує готовність до виконання професійних обов’язків.

На основі теоретичних засад дослідження нами було побудовано експериментальну модель професійно-валеологічної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації, до змісту якої ввійшли: структурні компоненти професійно-валеологічної підготовки студентів-фізреабілітологів із вищезазначеними нами показниками, умови організації навчально-виховного процесу, що забезпечують професійно-валеологічну підготовку і як кінцевий результат – педагогічна експериментальна практика.

 

Список використаних джерел

1. Бабаева Ю. Д., Войскунский А. Е. Психологические последствия информатизации // Психологический журнал. – 1998. – Т. 19. – № 1. – С. 89 – 100.

2. Войскунский А. Е. Психологические аспекты деятельности человека в Интернет-среде, 2000 // www.psychology.ru/internet/ecology/01.stm

3. Вайнер Э.Н. Валеология: Учебник для вузов. – 3-е изд. М.: Наука, 2005. – 416с.

4. Грибан В.Г. Валеологія: Навчальний посібник. – К.:Центр навчальної літератури, 2005. – 256 с.

5. Завацький В.І., Короп Ю.О. Методика фізичного виховання студентів, віднесених за станом здоров’я до спеціальної медичної групи: навч. Посібник. – Луцьк, Надстир’я, 2005. – 236 с.

6. Круцевич Т.Ю. Методы исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического воспитания. – К.: Олимпийская література, 1999

7. Платонов В.Н. Сохранение и укрепление здоровья здоровых людей – приоритетное направление современного здравоохранения / Платонов В.Н.// Спортивная  медицина. – 2006. – №2. – С.14.

8. Язловецький В.С. Основи лікувальної та оздоровчої фізичної культури. – Кіровоград, 2003. – 178 с.

9. Язловецький В.С. Фізичне виховання учнів з відхиленнями в стані здоров’я. – Кіровоград, 2004. – 311 с.

 

Spysok vykorystanyh dzherel

1. Babaeva Ju. D., Vojskunskij A. E. Psihologicheskie posledstvija informatizacii // Psihologicheskij zhurnal. – 1998. – T. 19. – № 1. – S. 89 – 100.

2. Vojskunskij A. E. Psihologicheskie aspekty dejatel'nosti cheloveka v Internet-srede, 2000 // www.psychology.ru/internet/ecology/01.stm

3. Vajner Je.N. Valeologija: Uchebnik dlja vuzov. – 3-e izd. M.: Nauka, 2005. – 416s.

4. Gryban V.G. Valeologija: Navchal'nyj posibnyk. – K.:Centr navchal'noi' literatury, 2005. – 256 s.

5. Zavac'kyj V.I., Korop Ju.O. Metodyka fizychnogo vyhovannja studentiv, vidnesenyh za stanom zdorov’ja do special'noi' medychnoi' grupy: navch. Posibnyk. – Luc'k, Nadstyr’ja, 2005. – 236 s.

6. Krucevich T.Ju. Metody issledovanija individual'nogo zdorov'ja detej i podrostkov v processe fizicheskogo vospitanija. – K.: Olimpijskaja lіteratura, 1999

7. Platonov V.N. Sohranenie i ukreplenie zdorov'ja zdorovyh ljudej – prioritetnoe napravlenie sovremennogo zdravoohranenija / Platonov V.N.// Sportivnaja  medicina. – 2006. – №2. – S.14.

8. Jazlovec'kyj V.S. Osnovy likuval'noi' ta ozdorovchoi' fizychnoi' kul'tury. – Kirovograd, 2003. – 178 s.

9. Jazlovec'kyj V.S. Fizychne vyhovannja uchniv z vidhylennjamy v stani zdorov’ja. – Kirovograd, 2004. – 311 s.

 

Аннотация. В этой статье освещена проблема профессиональной и валеологической подготовки современных специалистов. Принцип стимулирования валеологической деятельности студентов понимается автором как создание таких морально-психологических и мотивационных условий, которые будут способствовать росту интереса к предмету «Валеология» и поощрять использование валеологических знаний на практике.

Автором анализируется процесс накопления и систематизации профессионально значимых валеологических знаний, направленный на выбор собственного творческого подхода к реализации задач построения индивидуальной программы и программы здорового образа жизни.

Любая целеустремленность должна быть реализована через активность личности, через ее деятельность. Для этого автором использовалась любая возможность для привлечения студентов к активной деятельности, начиная от планирования и внедрения в практику повседневной жизни собственной программы здорового образа жизни и заканчивая разнообразными формами помощи всестороннему развитию личности. При этом особое внимание автор обращает на своевременную коррекцию индивидуальной программы здорового образа жизни и предоставление помощи каждому студенту в ее реализации.

Валеологическая подготовка специалистов – это комплекс организационных и педагогических мероприятий, который обеспечивает формирование у студентов знаний, умений и навыков по валеологии, усвоение которых влияет на эффективность профессиональной деятельности, способствует развитию профессионального мастерства и компетентности, формирует готовность к выполнению профессиональных обязанностей.

На основе теоретических основ исследования автором была построена экспериментальная модель профессионально-валеологической подготовки будущих специалистов по физической реабилитации, в содержание которой вошли структурные компоненты профессионально-валеологической подготовки студентов-физреабилитологов, условия организации учебно-воспитательного процесса, обеспечивающих профессионально валеологическую подготовку и как конечный результат – педагогическая экспериментальная практика.

Ключевые слова: валеология, валеологическая подготовка, здоровье человека, профессиональные способности, здоровый образа жизни, физическая реабилитация.

 

Annotation. The principle of stimulating of valeological activity by the students has been understood by the author as the creation of moral, psychological and motivational conditions conducive to the growth of interest in the subject "Valeologiya" and encourage practical use of valeological knowledge.

The author analyzes the process of collecting and systematizing  of professionally significant knowledge and  selecting creativity to achieve the objectives of building individual healthy lifestyle programs.

Any commitment must be realized through the activity of the individuals. As a conclusion, the author has used the opportunity to engage students in active activities, ranging from planning and implementation in practice of everyday life tj his own program of healthy lifestyles and ending with various forms of aid personal development. A special attention has been drawn to the timely correction of individual program of healthy lifestyles aimed to help everystudent while its implementation.

Health Education specialists pass a series of administrative and educational measures to ensure the formation of students' knowledge and skills The basics, learning affects the efficiency of professional activity contributed to the development of professional skills and competence, commitment to forming a professional capacity have been implemented.

Based on the theoretical foundations of the research study was the author built an experimental model of vocational training valeological future specialists in physical rehabilitation, the content of which included: the structural components of vocational and Health Education students fizreabilitolohiv of the above terms, the terms of the educational process, providing vocational Health Education and as a final result – an experimental pedagogical practice.

Keywords: valeology, Health Education, health, professional skills, healthy lifestyles, physical rehabilitation.



Номер сторінки у виданні: 169

Повернутися до списку новин