АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ

ЛЮДЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Збірник наукових праць

Структура та компоненти психологічної готовності учнів до вивчення іноземних мов у старших класах





УДК  159.9:81’243                                                                                                                    Чиханцова О.А.

 

Структура та компоненти психологічної готовності учнів до  вивчення іноземних мов у старших класах

 

Постановка проблеми.  Вивчення учнями іноземних мов у школі впливає на успішність іншомовної діяльності, розширює загальнокультурний та професійний рівні майбутніх фахівців. Психологічна готовність — це не тільки складна системна властивість  окремої особистості, це концентрований показник успішності будь-якої її діяльності, міра її професійної здібності.

Психологічна готовність включає в себе з однієї сторони запас знань, умінь  і навичок; з іншої — риси особистості: переконання, здібності, інтереси, пам’ять, мислення, увага, працездатність, емоційність, моральний потенціал особистості.  Значення поняття готовності, яке актуальне сьогодні для педагогічної психології, передовсім для педагогіки і психології вищої школи, вимагає переосмислення його змісту і функцій на методологічному і експериментальному рівнях. Дослідження цього напрямку базуються на вивченні і психологічному обґрунтуванні засобів навчання й удосконалення системи підготовки спеціалістів. Гостро стоїть питання розв’язання проблеми психологічної готовності учнівської молоді до спілкування іноземними мовами.

Ядро готовності утворюють психічні процеси і властивості. Вони є основними якостями особистості. Суть психологічної готовності утворюють психологічні та моральні якості і можливості особистості; відношення свідомості і поведінки, суб’єктивності і об’єктивності свідомості. Зміст психологічної готовності складають інтегральні характеристики особистості, що включають в себе інтелектуальні, емоційні і вольові властивості, професійно-моральні переконання, потреби, звички, знання, вміння і навички.

На сьогодні відсутнє загальноприйняте тлумачення психологічної готовності до оволодіння іноземними мовами та її чітка структура, а також недостатньо висвітлені особливості психологічної готовності учнів старших класів до подальшого вивчення іноземних мов у ВНЗ.

Зв’язок з важливими завданнями

Готовність випускника школи до оволодіння іноземними мовами у ВНЗ складається з таких блоків, як професійна орієнтація (готовність до професійного навчання), безпосередній процес опанування знаннями і вміннями у руслі відповідної професії (професійна готовність), наявність адекватних змісту діяльності якостей особистості (особистісна готовність), адаптація на першому курсі ВНЗ після завершення навчання у школі (професійна адаптація). Професійна адаптація безпосередньо залежить від якості і ефективності психологічної готовності. У зв’язку з цим особливу увагу викликають шляхи (методи, прийоми) формування готовності студентів і критерії її оцінювання. Як довготривалий процес психологічна готовність формується за допомогою низки заходів: моделювання відповідної діяльності, складання професіограм, узагальнених експертних характеристик, дискусій, ігрових методів, лекційних і практичних занять тощо, а також формування готовності до роботи в складних умовах діяльності.

Сьогодні немає чіткого визначення психологічної готовності до оволодіння іноземних мов та відсутні рекомендації щодо розвитку психологічної готовності щодо вивчення іноземної мови у школі. Саме тому однією із актуальних проблем нашого дослідження буде пошук шляхів підвищення психологічної готовності учнів старших класів до вивчення іноземної мови у школі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемою психологічної готовності до різних видів діяльності психологи почали займатися з кінця 50-х – 60-х років. Аналіз психолого-педагогічної та навчально-методичної літератури свідчить, що різні вчені по різному визначали психологічну готовність. Наприклад, Левітов М.Д. визначав як можливість своєчасно приймати рішення в даній конкретній ситуації. Г.М. Гагаєва визначає психологічну готовність як емоційний стан, який характеризується оптимальним рівнем працездатності аферентних та еферентних систем.

Варто відзначити, що поняття «психологічна готовність до оволодіння іноземними мовами» не отримало на даний час грунтовного наукового пояснення. Достатньо вивчені питання з готовності вибору професії, готовності до праці, готовності до військової служби та ін.

Проблема готовності учнів старших класів до оволодіння іноземними мовами у школі з точки зору психології практично не розкрита. Лише окремі аспекти даної проблеми розглянуті у роботах І.О. Зимньої та інших науковців.

Недивлячись на різні тлумачення поняття готовності, більшість авторів вважають, що це особливий психічний стан.

Важливим станом є готовність до діяльності. Існує три вида: звичайна, підвищена та понижена готовність.

Звичайна готовність буває у людини перед роботою, до якої він звик і до якої не має підвищених вимог. Підвищена готовність відбувається завдяки творчому характеру роботи, хорошому фізичному самопочуттю. Понижена готовність може викликатись невмотивованістю особистості і проявляється в помилкових діях, незібраності, неуважності.

Вивченню стану готовності до діяльності велика увага приділялась в роботах А.А. Ухтомського, Б.Ф. Ломова, В.Н. Пушкіна. А.А. Ухтомський називав стан готовності до діяльності «оперативним спокоем». [3]

Д.М. Узнадзе виділив, що готовність – така суттєва ознака установки, яка виявляється у всіх випадках поведінкової активності суб’єкта. [1] Виходячи з цього можна зробити висновок, що установка і психологічна готовність є станами, які відрізняються одна від одної за своєю конкретно-психологічною природою, але готовність – більш складне утворення. Динамічну структуру стану психологічної готовності до діяльності складають наступні елементи:

1) усвідомлення своїх потреб, вимог суспільства, колектива;

2) усвідомлення цілей, рішень, які призведуть до задоволення потреб;

3) оцінка умов, в яких будуть протікати дії;

4) прогнозування появи своїх інтелектуальних, емоційних, мотиваційних та вольових процесів;

5) мобілізація сил у співвідношенні з умовами і задачею;

Варто зазначити, що структура готовності визначається не тільки зовнішніми факторами такими як цілі, задачі, а й від індивідуальних особливостей особистості, його мотивів поведінки, характера, здібностей, знань та ін.

Тому появі психологічної готовності до оволодіння іноземними мовами можуть заважати не тільки несприятливі зовнішні умови, наприклад, недостатня кількість навчального матеріалу, застаріла інформація через брак своєчасного отримання цієї інформації, недостатнє технічне забезпечення для аудіювання або спілкування з носіями мови in-line, але й низька емоційно-волова готовність до оволодіння іноземними мовами. Серед багатьох причин, від яких залежить готовність до оволодіння іноземними мовами у школярів, перш за все слід виділити мотивацію.

Проведений нами аналіз наукової літератури засвідчує, що психологічна готовність вклюсає в себе наступні компоненти [1]:

а) мотиваційні (потреба успішно виконати поставлену задачу, інтерес до діяльності, прагнення досягти успіу, показати себе з кращої сторони)

б) пізнавальні (розуміння обов’язків, задачи, знання засобів досягнення)

в) емоційні (почуття відповідальності, впевненості в успіху)

г) вольові (управління собою і мобілізація сил, сконцентрування на задачі)

Компоненти структури психологічної готовності

МОТИВАЦІЙНІ

Прагнення стати гарним спеціалістом у зарубіжній компанії. Прояв інтересу до зарубіжних колег та справ. Прагнення досягти успіху, показати себе з кращої сторони, можливість отримати вищу заробітну плату.

ПІЗНАВАЛЬНІ

Розуміння поставлених задач. Чітке уявлення про майбутню діяльність. Знання матеріалу мовою оригіналу.

ЕМОЦІЙНІ

Любов до вибраної професії, почуття особистої відповідальності.

Впевненість у своїх знаннях і силах при спілкуванні з іноземними партнерами.

ВОЛЬОВІ

Уміння управляти собою в конкретних ситуаціях. Здатність долати сумніви, незнання деякого матеріалу (лексичного чи граматичного), напруженість.

Тому хороший морально-психологічний клімат у учнівському колективі, бадьорість, впевненість, взаємопорозуміння, взаємоповага, дружба, доброзичливість складають необхідні передумови готовності.

Мета статті є визначення особливостей психологічної готовності учнів до вивчення іноземної мови. Говорячи про психологічну готовність учнів до оволодіння іноземними мовами, передусім мають на увазі ті морально-психологічні якості, які визначають їх позитивне ставлення до вивчення іноземних мов.

Психологічна готовність особистості до оволодіння іноземними мовами, становлячи собою єдність певних морально-психологічних якостей особистості, включає в себе найрізноманітніші компоненти, які тісно пов’язані між собою і доповнюють один одного.

Основні результати дослідження. 

На психологічну готовність особистості до будь-якої діяльності впливає комплекс чинників її розвитку. Методом усного опитування нами виявлені чинникі, які впливали на готовність учнів вивчати іноземні мови. До таких чинників належать: можливість працевлаштування у країні мова якої вивчається, підвищена заробітня плата, можливість співпрацювати з партнерами із закордону, можливість бути більш кваліфікованим в певній галузі діяльності та ін.

У структурі психологічної готовності до оволодіння іноземним мовами ми виділяємо такі компоненти:

- мотиваційний;

- когнітивний;

- пізнавальний;

- емоційно-вольовий;

- психофізіологічний;

На думку деяких вчених  вивчення іноземної мови у школі проходить без яскраво виражених мотивів, особливо у звичайних загальноосвітніх навчальних закладах. Саме тому дослідження  динаміки мотивації оволодіння іноземною мовою у школярів 10 – 12 класів є завдвнням нашої роботи. Можна виділити такі основні функції іноземної мови як шкільного предмета: учні вчаться володіти другою мово, відповідно новими засобами для вираження думок; вивчення іноземної мови краще допомагає вивчити рідну; учні знайомляться з новими граматичними та лексичними формами.

Загалом процес оволодіння іноземною мовою – це оволодіння мовленнєвою діяльністю засобами іноземної мови. Вивчення іноземної мови розвиває пам’ять, уяву, розвиває кругозір учнів, підвищує їх культуру. Ці завдання добре співвідносяться з загальноосвітніми і виховними цілями навчання.

Зміст навчання зорієнтовано на мотивації учнів до вивчення мов і на формування умінь у всіх видах мовленнєвої діяльності, розвиток загальних навчальних умінь і навичок, отримання учнями досвіду навчальної, пізнавальної , комунікативної практичної діяльності.

Заняття з іноземної мови у школі включають в себе різноманітні методи: використання наочності, аудіо- та відеоматеріалів, проведення заняття у формі гри, диспути та обговорення певних тем.

Варто зазначити, що у процесі навчання учнів старших класів іноземному мовленню дещо відсутній зміст необхідний для майбутньої професії. Тому у випускників шкіл не формується необхідна психологічна готовність до спілкування іноземною мовою. Загалом готовність учнів до спілкування іноземними мовами, на нашу думку, характеризується системою здібностей та здатностей особистості.

Розрізняють внутрішні, або пізнавальні, мотиви вивчення іноземних мов, що характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом; і зовнішні, або соціальні, котрі виявляються в бажанні займатися суспільно значущою діяльністю.

Внутрішні та зовнішні мотиви навчання складають внутрішню позицію школяра, яка є одним із основних показників психологічної готовності до навчання.

Мотивація як внутрішній фактор має великий вплив на успішність навчального процесу. Саме тому проблема мотивації при навчанні іноземній мові є однією із основних проблем.

До найбільш вагомих принципів когнітивного підходу, відносяться: принцип цілісного сприйняття тексту; принцип функціональності; принцип професійної орієнтації та тематичної серійності; принцип інтегративної мовленнєвої діяльності; принцип системності; принцип формування стратегій навчальної діяльності.

До пізнавально аспекту психологічної готовності входять професійна спрямованість уваги, уявлень, сприймання, пам’яті, мислення, здібності, знання, дії, операції і заходи, необхідні для успішного вивчення іноземної мови.

Емоційно-вольовий компонент психологічної готовності — почуття, вольові процеси, що забезпечують успішний перебіг і результативність оволодіння іноземними мовами: емоційна сприйнятливість, цілеспрямованість, самовладання, наполегливість, ініціативність, рішучість, самостійність, самокритичність. Зміст психологічної готовності характеризується зв’язком інтелектуального й емоційного в сфері особистості. Не можна обмежуватись тільки накопиченням знань і розвитком інтелекту. Не менше уваги треба приділяти і емоційній стороні.. А тому навчально-виховний процес у школі необхідно організовувати так, щоб учні відчували позитивні емоції і почуття.

Психофізіологічний компонент психологічної готовності складають впевненість у своїх силах, прагнення наполегливо і до кінця доводити розпочату справу, здатність вільно керувати своєю поведінкою і поведінкою інших, активність і саморегулювання, урівноваженість і витримка.

Достатня розвиненість, виразність і цілісне поєднання всіх компонентів забезпечать психологічну готовність учнів до оволодіння іноземними мовами у школі. Опитування, проведені нами серед школярів старших класів загальноосвітніх шкіл, показують, що із 100 учнів загальноосвітніх шкіл 91 % учнів старших класів хочуть продовжувати вивчення іноземної мови у ВНЗ, бо матимуть кращі перспективи у роботі, 4 %  отримати освіту за кордоном, бо диплом «кращий», 41 % — хочуть подорожувати та вільно спілкуватися з іноземцями. Це дає їм можливість підняти свою самооцінку. 9 % учнів старших класів впевнені, що знання іноземної мови їм не знадобляться у майбутньому. Ці дані підтвердили, що матеріальний аспект мотиваційного компонента має більше значення для учнів ніж пізнавальний чи когнітивний.

Було виявлено, що деякі учні старших класів не бажають вивчати іноземні мови у школі, бо впевнені, що їх  майбутня професія буде мати технічну спеціальність і іноземна мова їм не потрібна.

Практика показує, що більшість учнів старшої школи приділяють максимум уваги тим навчальним дисциплінам, які будуть пов’язані з їхньою майбутньою професією. З наших досліджень видно, що 5% учнів хочуть займатися у майбутньому перекладом та іноземними мовами, 86% учнівської молоді хочуть використовувати іноземну мову як додаткові знання та професійні можливості до основної професії і лише 9% старшокласників впевнені в тому, що знання іноземної мови в їхній майбутній професії  їм не знадобляться. Тому взагалі не бажають приділяти увагу вивченню іноземної мови, пояснюючи це тим, що іноземна мова їм в майбутньому не потрібна.

Отже, як ми бачимо у 9%  учнів, які збираються отримати технічну спеціальність, відсутній мотиваційний компонент у готовності до вивчення іноземних мов як у школі, так і у продовженні вивчення їх у ВНЗ. У решти учнів, які збираються продовжити вивчення іноземних мов у ВНЗ, бо вони впевнені у тому, що знання іноземної мови їм задобляться для отримання кращої посади та заробітної плати у майбутньому, присутні всі компоненти психологічної готовності.

Відмічається, що більшість учнів позитивно відноситься до вивчення іноземних мов, бо вони всі тим чи іншим чином вмотивовані.

Говорячи про психологічну готовність учнівської молоді до оволодіння іноземними мовами, ми  маємо на увазі такі морально-психологічні якості, які визначають їх позитивне ставлення до вивчення іноземних мов. Щоб підвищити психологічну готовність учнів до вивчення іноземної мови у школі потрібно приділити велику увагу мотиваційному компоненту, оскільки, на нашу думку, він займає основне місце у структурі психологічної готовності учнів до оволодіння іноземними мовами.

 

Висновки.

Отже, психологічна готовність учнів старших класів до оволодіння іноземними мовами, становить єдність психологічних властивостей старшокласників, включає різні компоненти, які пов’язані між собою і доповнюють один одного. В структурі психологічної готовності до оволодіння іноземним мовами ми виділяємо такі компоненти: мотиваційний, когнітивний,  пізнавальний, емоційно-вольовий,  психофізіологічний.

Методом усного опитування нами виявлені чинникі, які впливали на готовність учнів вивчати іноземні мови. До таких чинників належать: можливість працевлаштування у країні мова якої вивчається, підвищена заробітня плата, можливість співпрацювати з партнерами із закордону, можливість бути більш кваліфікованим в певній галузі діяльності та ін.

На наш погляд, модель психологічної готовності до оволодіння учнями іноземної мови вміщує такі п’ять компоненти: мотиваційний – сукупність мотивів; когнітивний – система знань для здійснення навчальної діяльності; пізнавальний - професійна спрямованість уваги, уявлень, сприймання, пам’яті, мислення, здібності, знання, дії, операції і заходи; емоційно-вольовий – почуття, вольові процеси, що забезпечують успішний перебіг і результативність оволодіння іноземними мовами; психофізіологічний – сукупність особистісних рис індивіда, що сприяють мобільності, активності та ефективній навчальній діяльності.

Література

1. Дяченко М. И., Кандибович Л. А. Психологические проблемы готовности к деятельности. – Минск: Изд. БГУ, 1976. – С. 51.

2. Коваль І. В. Підвищення навчальної мотивації  при вивченні іноземної мови у ВНЗ // Пробл. загальн. та пед. психології. К., 2005.- т. 7. – Вип. 2.  С. 66-73.

3. Ухтомский А. А. Физиологический покой и лабильность как биологический фактор / Собр. соч. – Т 2. – Л., 1951.

Анотація

Статтю присвячено дослідженню структурі психологічної готовності  оволодіння учнями старших класів іноземними мовами. Виділено компоненти психологічної готовності вивченння іноземних мов, які впливають на ефективність вивчення іноземних мов у загальноосвітніх закладах.

Зроблено висновки щодо компонентів психологічної готовності, які впливають на готовність учнів вивчати іноземні мови.

Ключові слова: психологічна готовність, структура, компоненти, іноземна мова, оволодіння мовою.

 

Аннотация

Статья посвящена исследованию структуре психологической готовности  овладения учениками старших классов иностранными языками. Выделены компоненты психологической готовности изучения иностранных языков, которые влияют на эффективность изучения иностранных языков в общеобразовательных учереждениях.

Сделаны выводы относительно компонентов психологической готовности, которые влияют на готовность учеников изучать иностранные языки.

Ключевые слова: психологическая готовность, структура психологической готовности, компоненты, иностранный язык, овладение языком.

Summary

The article is devoted to research of structure of psychological readiness of pupils by foreign languages. The components of psychological readiness of studying foreign languages are selected, which influence on the effectiveness of the study of the foreign languages in general.

Conclusions are done in relation to component of psychological readiness, which influence on readiness of pupils to study the foreign languages.

Keywords: psychological readiness, structure of psychological readiness, components, foreign language, captures a language.



Номер сторінки у виданні: 174

Повернутися до списку новин