АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ

ЛЮДЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Збірник наукових праць

Використання дистанційних технологій у процесі самостійного оволодіння студентами франкомовним діловим писемним спілкуванням





 

УДК 811.111: 004

Н. В. Майєр,

доцент,

Т. І. Коваль,

кандидат технічних наук, доцент

ВИКОРИСТАННЯ ДИСТАНЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ САМОСТІЙНОГО ОВОЛОДІННЯ СТУДЕНТАМИ ФРАНКОМОВНИМ ДІЛОВИМ ПИСЕМНИМ СПІЛКУВАННЯМ

Стаття присвячена проблемі використання дистанційних технологій та засобів навчання в процесі самостійного оволодіння студентами франкомовним діловим писемним спілкуванням.

Ключові слова: самостійне оволодіння франкомовним діловим писемним спілкуванням, дистанційні технології, дистанційне навчання, засоби навчання, електронні засоби навчання.

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується масштабними економічними і соціальними змінами, однією із особливостей яких є широке використання інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема і для навчання іноземних мов студентів у вищих навчальних закладах нефілологічного профілю. Це спрямовує дослідників на розробку оптимальних шляхів і засобів навчання з використання інформаційно-комунікаційних технологій, вивчення можливостей їх використання у майбутній професійній діяльності, що сприяє підготовці до навчання протягом усього життя. Проблема використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі навчання іноземних мов не є новою для дослідників. Методичні і психологічні аспекти  цієї проблеми вивчали П. І. Сердюков (1997), В. Е. Краснопольський (2000), Н. М. Гокунь (2001), Н. І. Муліна (2001), О. О. Сорока (2002), Г. Ф. Крівчикова (2005), В. П. Свиридюк (2006), В. Ю. Зюбанов (2007), І. В. Чирва (2008) та інші.

Але інформаційно-комунікаційні технології та, зокрема дистанційні технології, використовуються недостатньо, часто їх застосування у навчанні іноземних мов носить безсистемний і фрагментарний характер. Підтримуючи думку І. А. Малашихіної, вважаємо, що використання інформаційно-комунікаційних технологій дозволяє індивідуалізувати та інтенсифікувати навчання, підвищити активність студентів та мотивацію учіння, створює умови для самостійної роботи, сприяє підвищенню самооцінки студентів, створює комфортне середовище навчання [5].

Метою статті є визначення дистанційних технологій, які доцільно використовувати у процесі самостійного оволодіння франкомовним діловим писемним спілкуванням.

У науковій літературі щодо проблем, теорії і практики дистанційного навчання можна знайти різні визначення поняття «дистанційне навчання», тобто навчання з використанням дистанційних технологій. Визначення цього поняття запропонували О. О. Андрєєв (1999), В. Ю. Биков (2002), С. О. Сисоєва (2003), В. І. Солдаткін (2003), Є. С. Полат (2004).

О. О. Андрєєв визначає дистанційне навчання як цілеспрямований процес інтерактивної взаємодії викладачів і студентів між собою та із засобами навчання, інваріантний до їх розташування у просторі і часі, який реалізується у специфічній дидактичній системі [1, 42].

С. О. Сисоєва розглядає дистанційне навчання як навчання на відстані, яке є інваріантим стосовно простору й часу та здійснюється за допомогою сучасних комп’ютерних і телекомунікаційних технологій у реальному часі (чат, відеозв’язок, телефон тощо), або асинхронно (телеконференція, електронна пошта тощо), а педагогічна взаємодія між викладачем і студентом відбувається за допомогою сучасних інформаційних технологій [10, 79].

Дистанційне навчання, за В. Ю. Биковим, — це одна із форм одержання неперервної освіти… універсальна, синтетична, інтегративна, гуманістична форма навчання, яка створює умови для тих, хто навчається, вона адаптована до базового рівня знань і відповідним цілям навчання [2, 2].

Дистанційне навчання базується на принципі самостійного (автономного) навчання студента. Середовище навчання характеризується тим, що студенти в основному, а часто і зовсім віддалені від викладача в просторі і (або) в часі, в той же час вони мають нагоду в будь-який момент підтримувати діалог за допомогою засобів телекомунікації.

У Меморандумі створення інформаційної освітньої мережі «Українська дистанційна освіта», авторами якого є В. О. Кравець та В. М. Кухаренко, наводиться визначення поняття «дистанційне навчання». Його тлумачать як технологію, що базується на принципах відкритого навчання, широко використовує комп’ютерні навчальні програми різного призначення та сучасні телекомунікації з метою доставки навчального матеріалу та спілкування, у тому числі в реальному часі. Для цієї технології характерна висока якість підготовки фахівця та велика пізнавальна мотивація, що створюється мережею Інтернет.

У нашому дослідженні ми підтримуємо визначення поняття «дистанційне навчання», запропоноване Є. С. Полат, яке вважаємо найбільш повним і коректним з точки зору самостійного оволодіння студентами франкомовним діловим писемним спілкуванням. Є. С. Полат розглядає дистанційне навчання як таку форму організації навчального процесу, коли взаємодія його учасників відбувається на відстані і відображає всі притаманні цьому процесу компоненти (мета, зміст, методи, організаційні форми, засоби навчання), які реалізуються спеціальними засобами інтернет-технологій чи іншими засобами, які передбачають інтерактивність [9, 17].

Ми також погоджуємося з А. В. Хуторським, який зауважує, що сьогодні важливо не лише прогнозувати інформаційне майбутнє, а й вирішувати за допомогою дистанційних технологій проблеми сьогодення [11], тому що дистанційні технології, на нашу думку, мають значний дидактичний і методичний потенціал.

О. О. Андрєєв, Є. С. Полат, В. І. Солдаткін виділяють три види дистанційних технологій: кейс-технологія, інтернет-технологія, ТВ-технологія (телевізійна технологія).

Зупинимося детальніше на характеристиці кожного виду технологій з огляду на їх використання під час самостійного оволодіння студентами франкомовним діловим писемним спілкуванням в позааудиторних умовах.

Кейс-технологія у процесі самостійного оволодіння франкомовним діловим писемним спілкуванням реалізується за допомогою спеціального набору чітко структурованих навчально-методичних матеріалів — «кейсів», якими забезпечується студент для самостійного оволодіння навчальним матеріалом.

Слід зазначити, що організація самостійної роботи студентів за допомогою кейс-технології зазвичай не передбачає використання інформаційно-комунікаційних технологій. Впровадження кейстехнології у навчальний процес пов’язане здебільшого з прагненням збереження і використання багатих можливостей традиційних методів і прийомів навчання. Як правило, студенти отримують усі необхідні навчальні матеріали безпосередньо у викладача і працюють з ними самостійно з наступним виконанням запропонованих контрольних завдань під час позааудиторної роботи чи в аудиторії під контролем викладача. Можуть бути передбачені консультації студентів з викладачем.

Інтернет-технологія базується на використанні у навчальному процесі інформаційно-комунікаційних технологій. Під час самостійного оволодіння франкомовним діловим писемним спілкуванням в позааудиторних умовах з використанням інтернет-технології студенти забезпечуються навчально-методичними  матеріалами  й інтерактивно взаємодіють з викладачем, іншими студентами чи з електронним засобом навчання у середовищі  Інтернет.

Інтернет-технологія надає широкі можливості для підвищення ефективності навчання іноземної мови взагалі: доступ до найновітніших автентичних матеріалів, соціокультурної інформації; безпосереднє спілкування з носіями мови, що вивчається; участь у спільних міжнародних проектах, конференціях і таке інше. З цією метою використовуються найрізноманітніші ресурси мережі Інтернет, які  є у розпорядженні викладача і студентів, а саме: електронна пошта, відеоконференції, чат, віртуальні електронні бібліотеки, онлайнові журнали, бази і банки даних, веб-сайт, веб-журнал, форум, віртуальна аудиторія, дошка оголошень, мережеві мультимедійні навчальні курси.

ТВ-технологія — це така дистанційна технологія, за допомогою якої навчально-методичний матеріал транспортується через супутникові системи чи системи телебачення. ТВ-технологія надає можливість колективного чи індивідуального перегляду і прослуховування відеолекцій, передбачених навчальною програмою дисципліни, ознайомлення з відеоматеріалами за певною темою. Використання цього виду технологій у самостійному оволодінні франкомовним діловим писемним спілкуванням, на нашу думку, не є доцільним. Можна передбачити, що використання ТВ-технології може бути ефективним для навчання аудіювання або говоріння. Як показує практика, використання інтернеті ТВ-технологій необов’язково передбачає віддаленість студентів і викладача. В аудиторії, під керівництвом викладача студенти можуть переглядати телепередачу, телефільм, слухати телевізійну лекцію. Вони можуть працювати в комп’ютерному класі, підключеному до мережі Інтернет, чи вивчати матеріал, розміщений на компакт-диску під керівництвом викладача. Але є такі види роботи з ресурсами мережі Інтернет (листування за допомогою електронної пошти, чат, перегляд вебсайтів, робота з пошуковими системами), які, на нашу думку, слід рекомендувати студентам для самостійної позааудиторної  роботи.

Впровадження дистанційних технологій навчання у навчальний процес передбачає застосування різноманітних засобів навчання.

У методиці навчання іноземних мов засобами навчання вважають матеріальні об’єкти, включені у навчальний процес, які покликані в окремих випадках перебрати на себе функції викладача або допомагати йому їх виконувати.

Класифікація засобів навчання може бути різною залежно від принципу, що покладений в її основу. Традиційно до засобів навчання відносять технічні, які передбачають використання технічної апаратури, та нетехнічні, до яких відносять усі інші [6, 51; 7, 55].

Усе частіше вчені та практики використовують поняття «паперові» і електронні засоби навчання, відрізняючи їх за видами носіїв інформації, на яких ці засоби розміщені [4, 269]. До «паперових» навчальних засобів відносять підручники, посібники, практикуми, навчально-методичні матеріали, картотеки тощо.

Електронні засоби навчання — це програмна система навчальновиховних впливів на того, хто навчається, яка забезпечує засвоєння навчального матеріалу, контроль і оцінювання їх навчальних досягнень, формування рефлексивних умінь та програмне керування навчально-пізнавальною діяльністю.

До засобів навчання висуваються певні вимоги: вони повинні сприяти досягненню мети навчання, бути інструментом для реалізації методів і прийомів, що застосовуються у навчальному процесі [7, 56], та забезпечувати керування самостійною навчальною діяльністю студента.

З поняттям «дистанційне навчання» тісно пов’язаний термін

«інтерактивна взаємодія». У вузькому значенні слова (стосовно роботи користувача з програмним забезпеченням взагалі) інтерактивна взаємодія — це діалог користувача з програмою, тобто обмін текстовими командами (запитами) і відповідями (запрошеннями). При більш розвинених засобах ведення діалогу (наприклад, за наявності можливості ставити питання в довільній формі, з використанням «ключового» слова, у формі з обмеженим набором символів) забезпечується можливість вибору варіантів змісту навчального матеріалу і режиму роботи. Чим більше існує можливостей управляти програмою, чим активніше користувач бере участь у діалозі, тим вище інтерактивність. У широкому значенні інтерактивна взаємодія припускає діалог будь-яких суб’єктів один з одним з використанням доступних їм засобів і методів. При цьому передбачається активна участь у діалозі обох сторін — обмін питаннями і відповідями, управління ходом діалогу, контроль за виконанням ухвалених рішень.

Поняття «інтерактивність» є ключовим поняттям навчальновиховного процесу. Деякі вчені поділяють засоби навчання на інтерактивні та неінтерактивні, підкреслюючи важливість цієї їх властивості в процесі реалізації дистанційного навчання [3, 122].

В останній час все більше уваги приділяється розробниками електронних засобів навчання підвищенню рівня інтерактивності    в процесі їх застосування в інформаційно-навчальному середовищі, що впливає на якість сприйняття студентами навчального матеріалу. Аналіз робіт учених з проблеми забезпечення інтерактивності електронних засобів навчання, свідчить, що про їх  інтерактивність можна говорити лише тоді, коли в них реалізуються під час навчально-пізнавальної діяльності студентів такі характеристики:

  • забезпечення нелінійного доступу до навчальної інформації з використанням гіпертекстової технології;
  • забезпечення міжособистісного спілкування;
  • оперативність суб’єкт-суб’єктних і суб’єкт-об’єктних зворотних зв’язків;
  • забезпечення для студентів права вибору;
  • адаптація системи навчання до індивідуальних особливостей студентів;
  • забезпечення різних рівнів автономії студентів (часткової, обмеженої та повної) реалізацією в інформаційно-навчальному середовищі відповідних стратегій керування їх навчально-пізнавальною діяльністю під час позааудиторної роботи.

Телекомунікаційне середовище, призначене для спілкування мільйонів людей один з одним, є апріорі інтерактивним середовищем. При дистанційному навчанні суб’єктами в інтерактивній взаємодії виступають викладачі і студенти вищих навчальних закладів, а засобами здійснення подібної взаємодії — електронна пошта, телеконференції, діалоги в режимі реального часу.

Ефективним засобом навчання для самостійного оволодіння франкомовним діловим писемним спілкуванням вважаємо, наприклад, комп’ютерну ділову гру, основною характеристикою якої має бути інтерактивність, а у ролі «ділового партнера» студента виступить електронний засіб навчання. Основною вимогою до ділової комп’ютерної гри вважаємо моделювання проблемної і достовірної ситуації ділового писемного спілкування у майбутній професійній діяльності студентів. Усі завдання ділової гри мають бути підпорядковані реальним завданням, з якими студенти можуть зустрітися у майбутній професійній діяльності.

Доцільним, на нашу думку, є комплексне використання «паперових» та електронних засобів навчання за принципом взаємного доповнення, що передбачає поєднання будь-яких неінтерактивних засобів навчання з інтерактивними в залежності від мети навчання. Наприклад комплекс вправ на паперових носіях і комп’ютерна програма для оцінювання результатів навчання (тестування); теоретичний навчальний матеріал на паперових чи електронних носіях, який готує студентів до роботи з комп’ютерною програмою-практикумом чи з комп’ютерною програмою з ситуаційними професійно орієнтованими завданнями та ін.

Отже, під час відбору засобів навчання в процесі організації самостійної навчальної діяльності студентів із використанням дистанційних технологій, викладач має враховувати мету навчання та інтерактивність засобів навчання.

Наступним етапом вирішення цієї проблеми вважаємо визначення вимог до електронних навчально-методичних матеріалів у процесі самостійного оволодіння франкомовним діловим писемним спілкуванням з використанням дистанційних технологій  навчання.

Статья посвящена проблеме использования дистанционных технологий и средств обучения в процессе самостоятельного овладения студентами франкоязычным деловым письменным общением.

Ключевые слова: самостоятельное овладение франкоязычным деловым письменным общением, дистанционные технологии, дистанционное обучение, средства обучения, электронные средства    обучения.

This article is devoted to the problem of distance learning application in the process of individual study of French business writing.

Key words: distance learning, individualization, autonomy learning, business writing, electronic means of learning.

Література

  1. Андреев А. А. Дидактические  основы  дистанционного  обучения  в высших учебных заведениях : дисс. … д-ра пед. наук: 13.00.02/МГУЭСИ. — М., 1999. — 289 с.
  2. Биков В. Ю. Дистанційна освіта — перспективний шлях до розвитку педагогічної освіти // Педагогічна газета. — 2001. — січень —(№ 1). — С. 2.
  3. Гриценко В. І., Довгялло О. М., Власенко Н. А. Інформатизація освіти в Україні: конспект концепції та завдання вищого рівня // Матеріали науково/практичної конференції «Программно-технічні засоби інформатизації освіти». — К. : ІСДО, Електромаш, 1995. — С. 31–35.
  4. Краевский В. В.,  Хуторской  А.  В.  Основы  обучения.  Дидактика  и методика : учебн. пособие для студ. высш. учеб. заведений. — М. : Издательский центр «Академия», 2007. — 352 с.
  5. Малашихина И. А. Использование компьютерных технологий в повышении эффективности учебного процесса [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://avd.org.ua /free.php
  6. Миньяр-Белоручев Р. К. Методика обучения французскому языку : Учеб. пособие для студентов пед. ин/тов по спец. «Иностр. яз.». — М. : Просвещение, 1990. — 224 с. : ил.
  7. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах : підручник. Вид. 2-е, випр. і перероб. / кол. авторів під керівн. С. Ю. Ніко/ лаєвої. — К. : Ленвіт, 2002. — 328 с.
  8. Педагогические технологии дистанционного обученияи: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / [Е. С. Полат, М. В. Моисеева, А. Е. Петров и др.]; под ред. Е. С. Полат.  — М. : Издательский центр «Академия», 2006. — 400 с.
  9. Полат Е. С., Бухаркина М. Ю., Моисеева М. В. Теория и практика дистанционного обучения: Учебное пособие для студентов высших педагогических учебных заведений / под ред. Е. С. Полат. — М. : Академия, 2004. — 416 с.
  10. Сисоєва С. О. Проблеми дистанційного навчання: педагогічний аспект // Неперервна професійна освіта: теорія і практика : науково/ методичний журнал. — 2003. — Випуск 3/4. — 308 с.
  11. Хуторской А. В. Дистанционное обучение и его технологии [Електронний ресурс] // Компьютерра. — 2002. — № 36. — Режим доступу : http://www.computerra.ru/compunity/edujob/20277
  12. Щукин А. Н. Лингводидактический энциклопедический словарь: более 2 000 единиц / А. Н. Щукин. — М. : Астрель : АСТ : Хранитель, 2007. — 746, [6] с.; [150] фот.


Номер сторінки у виданні: 131

Повернутися до списку новин