АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ

ЛЮДЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Збірник наукових праць

Концепції нормалізації в інтегрованому соціальному середовищі





Концепції нормалізації в інтегрованому соціальному середовищі.

І.Б.Іванова, канд.пед.н., доцент кафедри соціальної роботи,

Університет «Україна», м. Київ.

        

Формування вітчизняної системи інтегрованого, інклюзивного середовища у сфері освіти, зайнятості і соціального обслуговування визначає необхідність розробки сучасних концепцій нормалізації у життєдіяльності і соціальному функціонуванні людей з особливими потребами відповідно до Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності і здоров’я (International Classification of FunctioningDisability and HealthICF).

Мета статті – висвітлити результати дослідження сучасних  концепцій нормалізації у світлі детермінації процесів інвалідизації як зумовлених особливостями середовищних факторів.  В ході дослідження вирішувались такі завдання: забезпечити наукову основу для розуміння і вивчення показників норми у життєдіяльності і соціальному функціонуванні людей з особливими потребами та реальним становищем особистості і результатами соціальних змін; вивчити проблему визначення індикаторів нормалізації життєдіяльності та соціального функціонування людей з особливими потребами; вивчити проблему сформованості загальної термінологічної бази (уніфікованої мови) для опису показників норми в життєдіяльності і соціальному функціонуванні особи з особливими потребами з метою покращення взаєморозуміння між різними її користувачами. 

Поняття «норма» (від лат. norma – взірець) – у ряді наук про живі організми розглядається як певна точка відліку, еталон, стандарт. Передбачається, що варіанти норми можуть бути встановлені тим чи іншим чином. Термін використовується при співставленні з іншими варіантами станів об’єкта (суб’єкта) (наприклад, девіація, патологія – для живих істот).

Норма з точки зору християнської етики є духовне зростання, а слідування цій нормі – залог спасіння людини і в здоров’ї, і в хворобі. У філософії норма розглядається як спонукальна причина дії, віри чи почуття. Норма мовна означає прийняті у суспільно-мовленнєвій практиці освічених людей правила вимови, граматичні, смислові та інші мовні засоби, правила словоутворення, непорушення логічного синтаксису мови. З точки зору теорії систем, норма розглядається як сукупність властивостей об’єкта і правил поведінки в певній ситуації. У цьому випадку норма виступає як форма регуляції поведінки (у суспільних, біологічних та інших складних системах). Соціальні норми – загально визнані правила, взірці поведінки, стандарт діяльності, які забезпечують упорядкованість, стійкість і стабільність соціальної взаємодії індивідів і соціальних груп. Сукупність норм, які діють в тій чи іншій спільноті, складає цілісну систему, різні елементи якої взаємозумовлені. У правознавстві нормативна система – це сукупність норм, які зафіксовані у законодавстві і нормативно-правовій базі певної держави у даний момент часу, зокрема визначення державних соціальних стандартів і державних соціальних гарантій, якості надання соціальних послуг у соціальній сфері. Відповідно нормативність розглядається з точки зору двох підходів – інтенціонального і респонсивного. Інтенціональна нормативність являє собою створення інтелектом інтерпретуючих структур, діяльнісне раціональне створення смислів. Респонсивна нормативність не шукає інтерпретації, але бере участь у її створенні шляхом знаходження адекватного вираження, наприклад, у мові, термінах, художньому досвіді. Норми соціальні і норми правові тісно взаємопов’язані із нормами моральними. У Короткому енциклопедичному словнику «Соціальна робота» зазначається, що мораль включає такі елементи: моральні відносини, моральну свідомість і моральну практику (діяльність), що існують у тісному взаємозв’язку і мають свою відповідну структурність, розкриваючи цілісність моральних устремлінь, вимог, правил. [1]

Проблема норми в соціальній роботі з людьми з особливими потребами набуває актуальності відповідно до моделей (концепцій) інвалідизації [2], моделей інвалідності [3], моделей здоров’я [4], моделей соціальної роботи з людьми з особливими потребами [5], підвищенням рівня її професіоналізації і професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної роботи.

Норма в соціальній роботі з людьми з особливими потребами визначається особливостями культурно-історичного і духовного розвитку українців, і взагалі слов’ян,  та міжнародних і вітчизняних нормативно-правових підходів до встановлення інвалідності, системою соціального захисту і соціальної роботи,  пов’язана з очікуваннями людей щодо покращення стану здоров’я, соціального становища і соціального самопочуття.

Педагогічні, соціально-педагогічні та соціальні аспекти проблеми нормалізації   вивчаються з позиції принципів нормалізації Б.Нірьє [6] і В.Вольфенсбергера [7] та з точки зору медико-соціальної моделі і соціальної моделі інвалідизації в соціальній роботі [2]. Однак на сьогоднішній день привертає до себе увагу необхідність розробки сучасних підходів до визначення сутності і змісту процесу нормалізації життєдіяльності і соціального функціонування людей з особливими потребами в інтегрованому середовищі.  

З позиції принципів нормалізації Б.Нірьє і В.Вольфенсбергера людина розглядається як особа з обмеженими можливостями здоров’я – обмеженими фізичними можливостями, обмеженими ментальними можливостями, обмеженими життєвими можливостями.  Вперше принцип нормалізації у науковій літературі був описаний у 1969 р. Бенгтом Нірьє, представником шведського союзу батьків. Принцип нормалізації включає вісім пунктів, які відображають різні аспекти проблеми: нормальний денний ритм життя, тижневий ритм життя, річний ритм життя, природний життєвий шлях (стадії життя),  повага до потреб, відповідний контакт між людьми різної статі, нормальний економічний стандарт у соціальному обслуговуванні, стандарти обстановки, облаштування помешкання. Принцип нормалізації, на основі підходів В.Вольфенсбергера,  розповсюджується не тільки на людей з обмеженнями, але і на всі соціально-неблагополучні групи населення. Нормалізація розглядається ним із соціологічної точки зору,  як процес постійної взаємодії між індивідом і суспільством, засіб, мета покращення становища людини, забезпечення позитивного образу  і соціальної компетенції соціально неблагополучних категорій населення. В.Вольфенсбергер робить акцент на двох положеннях: розвивати дієздатність людей з обмеженнями шляхом сприяння розвитку і закріпленню всіх видів життєвої компетентності (прикладної, комунікативної, соціальної, емоційної, когнітивної); покращувати їхній зовнішній вигляд, поведінку і таким чином впливати на те враження, яке вони справляють.

У соціальній роботі з точки зору моделей інвалідизації і моделей інтеграції індивід розглядається як людина з особливими потребами, що обумовлені визначеними у правовій сфері обмеженнями життєдіяльності.

З точки зору медичної моделі інвалідизації «нормальною» в соціальній роботі є людина, яка не має медичних патологій, а інвалід відноситься до пасивних пацієнтів, які потребують сторонньої допомоги і догляду. Із медичної моделі інвалідизації особистості випливає специфіка надання допомоги інвалідам: лікування, догляд, нагляд, медична реабілітація. На цьому рівні задовольняються переважно потреби у виживанні і безпеці через надання послуг у  лікуванні, медичній, фізичній реабілітації, абілітації. Медична модель розглядає обмеження життєдіяльності особи як її персональну проблему, яка викликана змінами у здоров’ї і потребує індивідуального лікування. 

Медико-соціальна модель в соціальній роботі  відображає ступінь обмеження життєдіяльності  індивіда у комунікації, самообслуговуванні, контролі за своєю поведінкою, орієнтації у просторі і часі, витривалості, здатності до навчання або научуваності. Індивiдуум може вважатися нормальним, якщо вiн здатен брати участь у рiзних сферах життєдiяльностi суспiльства нарiвнi iз своїми однолiтками i не потребує спецiальних умов чи сторонньої допомоги. Разом з тим інвалiд може досягти працездатностi, тобто здатностi виконувати певну роль, яка вважається для нього нормальною, але продовжує залишатись соцiально неповноцiнною людиною, якщо позбавлений можливостей, якими користуються iншi члени суспiльства i необхiдних елементiв життя, таких як: сiм’я, освiта, зайнятiсть, житло, фiнансова i особиста безпека, участь у соцiальних i полiтичних групах, релiгiйна дiяльнiсть, iнтимнi i статевi вiдносини, доступ до всiх видiв громадського обслуговування, свобода пересування i загальний спосіб повсякденного життя. Таким чином, в умовах сьогодення будь-яка вада розвитку може стати причиною непрацездатностi людини, її соцiальної неповноцiнностi. Але навiть i в цьому випадку такий стан набуває статусу iнвалiдностi, якщо iндивiдум не може виробити компенсаторнi механiзми дiяльностi. Така можливiсть залежить у свою чергу вiд толерантностi суспiльства та спiвчутливого ставлення людей до проблеми iнвалiдностi, наявностi у самого iндивiдума здiбностей, якi дають змогу йому здiйснювати альтернативнi форми поведiнки, психологiчної гнучкостi особистостi.

З точки зору означеної моделі нормалізації «норма» - стан здоров’я і психофізичного розвитку, який залежить від рівня компенсаторних можливостей організму індивіда, розвитку збережених функцій за умов підтримуючого сприятливого соціального середовища. Відповідно виділяємо «норму» першого, другого і третього рівнів. Перший рівень – нормою є відсутність хвороб і патологічних станів, які призводять до незворотних фізіологічних і біологічних процесів. Другий рівень – нормою є здатність індивіда до розвитку відповідно до стану здоров’я і психофізичного стану. Третій рівень – наявність у індивіда можливості користуватись системою основних і додаткових послуг, які в рамках інвалідизації створюють різні ситуації розвитку і життєдіяльності і задовольняють особливі потреби.

Означені норми вписуються в загальну систему соціального обслуговування, яка не вимагає додаткових серйозних економічних затрат на систему пристосування суспільства до особливих потреб інвалідів. Особливі потреби означають потреби у спеціальних чи додаткових соціальних послугах, які закріплені законодавчо чи на іншому правовому рівні. Зміст обмеження життєдіяльності і визначає зміст особливих потреб: у спеціальному навчанні, формуванні і розвитку умінь і навичок самообслуговування, самоконтролю і саморегуляції, адаптації,  розвитку збережених функцій організму, інтелектуального і фізичного потенціалу через систему соціальних послуг і навчання.                              

Так, дитина з вадами зору потребує спеціальної освіти, розвитку умінь і навичок соціального функціонування, позитивної соціалізації. І розширення меж її життєдіяльності як раз і відбувається завдяки опануванню надбаннями культури через існуючу систему освіти і виховання. Однак на цьому рівні можливості її самореалізації можуть зупинитися чи гальмуватися через відсутність професійного розуміння проблеми соціальної інвалідизації, тобто відсутності безпечного соціального і професійного середовища та відповідної соціальної інфраструктури. Знаходячись в інтернатному закладі дитина може отримати прекрасну освіту, розвинуті навички біологічної адаптивності і психологічної адаптації, однак, стикаючись з непристосованим соціальним середовищем (відсутність відповідної інфраструктури, наукових і навчальних видань на основі шрифту Брайля чи аудиокнижок, озвучених путівників тощо), не отримати вищу освіту, яка б відповідала її здібностям і можливостям.  

Процес розвитку життєдіяльності відбувається через розвиток можливостей особи за наявності необхідних факторів: педагогічних, соціально-педагогічних, психологічних та соціальних. Поняття «можливість» належить до філософських категорій і відображає, як і поняття «дійсність», основні рівні розвитку предметів і явищ: можливість - об’єктивна тенденція розвитку предмета; дійсність – об’єктивно існуючий предмет як результат реалізації будь-якої можливості. Розрізняють абстрактну чи формальну (для здійснення якої немає всіх необхідних умов), і реальну (яка володіє для своєї реалізації всіма необхідними умовами) можливості. У природі перетворення можливості відбувається стихійно, в суспільстві воно пов’язано з усвідомленням перетворюючої сутності природної та суспільної дійсності. Іншими словами, «можливість» – це здійснюваність будь-чого; наявність умов, які є сприятливими в якійсь діяльності; це те, що є, реально існує, закладено в самому предметі, що може служити основою для використання предмета, розвитку процесу, діяльності. Розвиток можливостей у життєдіяльності індивіда сприяє укріпленню його душевного, психічного і духовного здоров’я. [8]

Відповідно до структури обмеження життєдіяльності визначаються особи з обмеженням у комунікації, самообслуговуванні, контролі за своєю поведінкою, орієнтації у просторі і часі, витривалості, здатності до навчання. Обмеження життєдіяльності мають чітку нормативну структуру і визначають особливості соціальних, педагогічних і психологічних аспектів обмеження можливостей індивіда у спеціальному навчанні, формуванні і розвитку умінь і навичок самообслуговування, самоконтролю і саморегуляції, адаптації,  розвитку збережених функцій організму, інтелектуального і фізичного потенціалу через систему соціальних послуг і навчання.       

З точки зору соціальної моделі обмеження життєдіяльності  є комплексним поєднанням умов, які сформовані соціальним оточенням індивіда, складають певну систему взаємозв’язків, а не є його властивістю, характеристикою його особистості. Обмеження життєдіяльності впливає на рівень порушень (функцій і структур організму), обмеження активності у виконанні певних задач і дій індивідом і обмеження можливості участі (проблеми, які можуть бути у індивіда при залученні його до певної ситуації).  Відповідно управління ситуацією вимагає необхідних соціальних рішень і зумовлює колективну відповідальність суспільства за проведення змін оточуючого середовища, які є необхідними для повноцінної участі осіб з обмеженнями життєдіяльності у всіх сферах суспільного життя.

У науковій літературі досліджуються різні аспекти соціального функціонування людей з особливими потребами: проблеми соціального громадянства (О.Ярська-Смирнова, П.Романов), безбар’єрне середовище для життєдіяльності інвалідів (Л.Індолев, Х.Кальмет, Ю.Колосов, О.Леонтьєва, В.Степанов), мобільне громадянство інвалідів у соціальному просторі міста (Е.К.Наберушкіна), концепції інклюзивного (Е.Бартон, Р.Імрі, Л.Мітчел, П.Халл, Т.Хан, Д.Янг) та універсального дизайну (М,Алмен, Н.Касс, К.Лач, Д.Санду, Е.Шув), концепції інклюзивного освітнього середовища і сфери зайнятості (матеріали міжнародних науково-практичних конференцій: «Проблеми соціальної інтеграції осіб з обмеженими можливостями здоров’я у сучасне суспільство», м.Москва; «Інклюзивна освіта осіб з порушеннями у розвитку: європейський досвід – російські тенденції», м.Санкт-Петербург; «Самореалізація особистості з обмеженими можливостями у сучасній Росії», м. Тольятті, «Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами», м.Київ).

Поняття «норма» з точки зору соціальної моделі  розуміється як:  здоров’я людини і середовища, в якому вона перебуває з необхідною безбар’єрною  інфраструктурою і високо технологічною системою послуг. Необхідно розрізняти поняття «соціальна норма» для здорових і «соціальна норма» для інвалідів (на основі позитивних або негативних аспектів системи соціального захисту, наприклад, полегшуючий чи утруднюючий вплив фізичного і соціального середовища, світу відносин і установок; забезпечення високо технологічними продуктами і речовинами для персонального використання,  продуктами і технологіями для повсякденного життя, персонального пересування і перевезення, комунікації, освіти та інш.).  Проблема діяльності функцій організму і обмеження життєдіяльності індивіда представляються у вигляді динамічної взаємодії між різними змінами здоров’я і факторами контексту, до яких відносяться особистісні фактори і фактори оточуючого середовища. Норма являє собою такі фактори функціонування організму людини, які відображають його функціональну і структурну цілісність, рівень  активності та участі особистості в особистому і соціальному житті. До факторів активності та участі відносяться: навчання та застосування знань; виконання соціальних задач і вимог; спілкування; мобільність; самообслуговування; побутове життя; міжособистісні взаємовідносини і взаємостосунки; головні сфери життя; життя у спільнотах, суспільне і громадське життя. Фактори оточуючого середовища взаємодіють із всіма складовими функціонування особи і обмежень життєдіяльності. Для компоненту «фактори оточуючого середовища» основним параметром виступають полегшуючі або перешкоджаючі впливи характеристик  фізичного і соціального середовища, а також світу відносин і установок: продукція і технології; природне оточення і зміни оточуючого середовища, які здійснюються людиною; підтримка і взаємостосунки; установки;  служби, адміністративні системи, політика.    Постає проблема визначення індикаторів стандартного оточення індивіда для того, щоб нейтралізувати нерівнозначний вплив природних, соціально-побутових та соціальних факторів на його здібності як здатності і можливості здійснювати ту чи іншу діяльність. Це може бути типове оточення, що є характерним для рівня культури та духовного розвитку людини, її економічного становища, стану здоровя, відповідати або не відповідати здатностям індивіда, поєднувати всі означені фактори. Відповідно і рівень інтегрованості людини визначається передусім середовищними факторами. Відповідність між потенційними здатностями індивіда і їх реалізацією в певних умовах відображає різницю між реальним оточенням і соціальним середовищем та його стандартом, тим самим вказуючи напрям зміни оточуючого середовища з метою створення необхідних умов для покращення життєдіяльності і нормального розвитку особистості та її найближчого оточення. Обмеження життєдіяльності чи обмеження можливості фіксують невідповідність між тим, що існує в реальному житті і тим, що очікується, тобто певною нормою. Для визначення індикатора потенційної здатності чи можливості використовується норма, яка прийнята у даному суспільстві по відношенню до людей без специфічних змін здоров’я, що надає можливість впливати на оточуюче середовище для реалізації здібностей індивіда. Визначення індикаторів активності і участі залежить від чіткого визначення факторів  бар’єрності і факторів, полегшуючих вплив фізичного, соціального середовища і світу відносин і установок.

Складність завдань, які ставлять перед собою організації соціальної сфери, смисл, який вони вкладають в систему допомоги, визначає специфіку вербалізації сутності професійної діяльності в рамках окремої системи: лікування, медична реабілітація, надання медико-соціальних послуг, правовий захист в закладах Міністерства охорони здоров’я, Міністерства соціальної політики, реабілітаційних установах та інш.; навчання, виховання і соціалізація в закладах спеціальної освіти дітей з вадами психофізичного розвитку,  дітей з недоліками у розвитку; навчання, виховання, соціалізація і розвиток в системі інтегрованого, інклюзивного навчання особливих дітей, дітей з особливостями психофізичного розвитку, неповносправних дітей, людей з обмеженими можливостями здоров’я, людей з особливими освітніми потребами; соціалізація, соціальний розвиток і надання системи соціальних послуг людям з особливими потребами в системі соціальної і соціально-педагогічної роботи.

Інтегроване  та інклюзивне соціальне середовище характеризується тим, що існує чітка відповідність між особливими потребами індивіда у комунікації, самообслуговуванні, пересуванні або мобільності, реконструкції оточення та соціального середовища, економічній незалежності, навчанні і рівнем їх задоволення. Різні моделі інтеграції та інклюзії [9] та рівні інтеграції [5 – С.335] потребують визначення відповідних індикаторів інтегрованості та включеності індивіда в певний соціум і суспільство у цілому. Такими індикаторами є: особливі потреби у послугах, інтереси, ресурси, можливості індивіда і можливості оточення.  

Наприклад, для інтегрованого освітнього середовища вищого навчального закладу характерні правова, соціальна, педагогічна і соціально-педагогічна моделі інтеграції. Правова модель інтеграції показує, наскільки реалізуються права студентів з особливими потребами на отримання освітніх послуг, створення безбарьєрного оточення для студентів з особливими потребами у пересуванні і просторовій орієнтації, забезпечення адекватної системи доступу до засобів  зв’язку для студентів з особливими потребами у комунікації. Відсутність означених умов означає механічне включення студентів в освітнє середовище без системи забезпечення рівних можливостей, в основі якої - пристосування до їхніх особливих потреб.

З точки зору структурно-функціонального підходу виділяються такі види інтеграції: часткова (епізодична), повна (із спеціальною підтримкою), повна (звичайна). Часткова (епізодична) інтеграція характеризується об’єднанням можливостей соціального середовища на основі забезпечення  права людей з особливими потребами, які знаходяться постійно в резидентних  закладах або спеціальних загальноосвітніх закладах,  на соціальне  (фінансове) забезпечення, освіту, працевлаштування, створення нормального соціального середовища відповідно до рівня обмеження життєдіяльності і на основі періодичного включення із спеціальною підтримкою у звичайне соціальне середовище.

Повна (із спеціальною підтримкою) інтеграція характеризується об’єднанням можливостей соціального середовища на основі забезпечення  права людей з особливими потребами на соціальне забезпечення, освіту, працевлаштування, створення нормального соціального середовища на основі включення її в систему звичайних соціальних взаємовідносин разом з не інвалідами,  із спеціальною підтримкою.

Повна (звичайна) інтеграція характеризується об’єднанням можливостей соціального середовища на основні забезпечення права людей з особливими потребами на соціальне забезпечення, освіту, працевлаштування, створення нормального соціального середовища разом з неінвалідами, без спеціальної підтримки.

Соціальна модель інтеграції характеризується об’єднанням можливостей освітнього середовища у напрямку створення певної системи соціальних взаємостосунків і взаємозв’язків, які зумовлюють наявність у структурі вищого навчального закладу спеціального структурного підрозділу, який забезпечує ефективність системи надання освітніх послуг студентам з особливими потребами, відповідних умов навчання, які є адекватними стану здоров’я студентів і здійснює постійний моніторинг процесу навчання і розвитку студентів, проводить соціальний супровід.

Педагогічна модель інтеграції відображається відповідно у моделях інклюзивного навчання: повного включення (сумісне навчання в одній групі) студентів з особливими  потребами у звичайне освітнє середовище із спеціальною підтримкою; часткове (епізодичне) включення у звичайне середовище, в якому є спеціальна підтримка, наприклад студентів з вадами слуху. Відсутність спеціальної підтримки в особі професіоналів  у галузі спеціальної педагогіки, соціальної роботи і соціальної педагогіки, практичної психології, педагогічного, тьюторського супроводу навчально-виховного процесу означає відсутність системи інклюзії.

Соціально-педагогічна модель інтеграції у сфері вищої освіти вирішує завдання об’єднання можливостей і потенціалу освітнього середовища з метою позитивної соціалізації студентської молоді, створення педагогічно збагаченого середовища на основі системи розвитку загальнолюдських і духовних цінностей, турботи, співробітництва, взаємодопомоги і розвитку.  У звя’зку з цим набуває нового значення теорія і практика соціальної роботи у вищих навчальних закладах освіти на основі міждисциплінарного підходу, яка базується на соціально-педагогічних основах соціального виховання і соціалізації особистості, актуальних психолого-педагогічних підходах інтеграції та інклюзії людей з особливими освітніми потребами у сфері освіти.

Можна зробити припущення, що тестування соціальної системи для визначення критеріїв динаміки процесів нормалізації, може здійснюватись на основі трьох індикаторів: 1) орієнтація на вищий зразок, стандарт (доступності; соціального забезпечення; забезпечення реабілітаційними приладами і засобами; інформаційного освітнього і навчального середовища; надання соціальних послуг; соціальних взаємостосунків і рішень, колективної відповідальності, моральності соціуму; самореалізації особистості у певній сфері соціального життя); 2) орієнтація на певну групу користувачів послуг, клієнтів організацій соціальної сфери, групу студентів (передбачається зіставлення індивідуальних результатів із результатами репрезентативної вибірки); 3) орієнтація на можливість та ступінь досягнення конкретної мети (визначаючи індивідуальні результати, передбачається оцінювання взаємозв’язків між цими результатами і наперед  встановленими критеріями, такими як можливість та ступінь досягнення конкретної мети, які покращують якість життя індивіда та соціуму і соціальне самопочуття особистості).   

Виходячи із розуміння сутності і змісту процесів інтеграції нормалізація життєдіяльності і соціального функціонування людей з особливими потребами означає процес приведення до норми соціального контексту, психологічного,  духовного і соціального самопочуття людини відповідно її особливим потребам, збереженим індивідуальним можливостям і можливостям соціального середовища. Норма – стан приведення до рівноваги і гармонії всіх соціальних (соціально-економічних, соціально-правових, соціально-побутових і соціально-педагогічних), духовних та психологічних аспектів життя індивіда на основі створення адекватної системи соціальної захищеності і допомоги, можливості задоволення особливих потреб.

 

Література:

1. Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. – К.: ДЦССМ, 2002. – С.278.

2. Іванова І.Б. Соціальна робота з людьми з особливими потребами. Навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ПВП «Задруга», 2011. – С.35-45.

3. Інвалідність і суспільство: навчально-иетодичний посібник. За аг. Редакцією Байди Л.Ю., Красюкової-Еннс О.В., Буров С.Ю., Азін В.О., Грибальський Я.В.,  Найда Ю.М. – К., 2012. – С.44-51. 

4. Хижняк М.І., Нагорна А.М. Здоровя людини та екологія. – К.: Здоровя, 1995.- С.7-8.

5. Іванова І.Б. Соціальна робота з людьми з особливими потребами. Навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ПВП «Задруга», 2011. – С.284-337.

6. Обучение и воспитание детей в условиях центра коррекционно-развивающего обучения и реабилитации: Пособие для педагогов и родителей / C.Е.Гайдукевич, В.Гайслер, Ф.Готан и др. Науч.ред.С.Е.Гайдукевич. – 2-е изд. – Мн: УО «БГПУ им. М.Танка», 2008 – С.11.

7. Обучение и воспитание детей в условиях центра коррекционно-развивающего обучения и реабилитации: Пособие для педагогов и родителей / C.Е.Гайдукевич, В.Гайслер, Ф.Готан и др. Науч.ред.С.Е.Гайдукевич. – 2-е изд. – Мн: УО «БГПУ им. М.Танка», 2008 – С.12.

8. Іванова І.Б. Створення рівних можливостей у сфері освіти для студентів з особливими потребами. / Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. Збірник наукових праць. № 1 [3]. К.– 2004. - С. 40-49.

9. Іванова І.Б. Наукові передумови розроблення моделей інтеграції людей з особливими потребами у вищому навчальному закладі. // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Зб. наукових праць. №  8 (10).  – К.: Університет «Україна»,  2011. – С. 10-16.

 

03.12.2013 p.

 

У статті висвітлюються основні концепції нормалізації життєдіяльності і соціального функціонування людей з особливими потребами. Мета статті – висвітлити результати дослідження сучасних  концепцій нормалізації у світлі детермінації процесів інвалідизації як зумовлених особливостями середовищних факторів. У статті визначається поняття «норма» з точки зору християнської етики, філософії, мовознавства,  теорії систем, правознавства, соціальної роботи. Проблема норми в соціальній роботі з людьми з особливими потребами розглядається у руслі моделей (концепцій) інвалідизації, моделей інвалідності, моделей здоров’я, моделей соціальної роботи з людьми з особливими потребами, підвищення рівня її професіоналізації і професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної роботи. Педагогічні, соціально-педагогічні та соціальні аспекти проблеми нормалізації   вивчаються з позиції принципів нормалізації Б.Нірьє і В.Вольфенсбергера та з точки зору медико-соціальної моделі і соціальної моделі інвалідизації. Однак на сьогоднішній день привертає до себе увагу необхідність розробки сучасних підходів до визначення сутності і змісту процесу нормалізації життєдіяльності і соціального функціонування людей з особливими потребами в інтегрованому середовищі.  Тестування соціальної системи для визначення критеріїв динаміки процесів нормалізації, може здійснюватись на основі трьох індикаторів: 1) орієнтація на вищий зразок, стандарт; 2) орієнтація на певну групу користувачів послуг, клієнтів організацій соціальної сфери, групу студентів; 3) орієнтація на можливість та ступінь досягнення конкретної мети. Автор приходить висновку, що нормалізація життєдіяльності і соціального функціонування людей з особливими потребами означає процес приведення до норми соціального контексту, психологічного,  духовного і соціального самопочуття людини відповідно її особливим потребам, збереженим індивідуальним можливостям і можливостям соціального середовища. Норма визначається як стан приведення до рівноваги і гармонії всіх соціальних (соціально-економічних, соціально-правових, соціально-побутових і соціально-педагогічних), духовних та психологічних аспектів життя індивіда на основі створення адекватної системи соціальної захищеності і допомоги, можливості задоволення особливих потреб.

Ключові слова: нормалізація, обмеження життєдіяльності, функціонування,  можливості.

 

В статье освящаются основные концепции нормализации жизнедеятельности и социального функционирования людей с особыми потребностями. Цель статьи – освещение результатов исследования современных концепций нормализации в свете детерминации процессов инвалидизации как обусловленных средовыми факторами. В статье дается определение понятия «норма» с точки зрения христианской этики, философии, языкознания, теории систем, правоведения, социальной работы. Проблема нормы в социальной работе с людьми с особыми потребностями рассматривается в русле моделей (концепций) инвалидизации, моделей инвалидности, моделей здоровья, моделей социальной работы с людьми с особыми потребностями, повышения уровня ее профессионализации и профессиональной подготовки будущих профессионалов социальной работы. Педагогические, социально-педагогические и социальные аспекты проблемы нормализации изучаются с позиции принципов нормализации Б.Нирье и В.Вольфенсбергера и с точки зрения медико-социальной модели и социальной модели инвалидизации. Однако в современных условиях привлекает к себе внимание необходимость разработки современных подходов к определению сущности и содержания процесса нормализации жизнедеятельности и социального функционирования людей с особыми потребностями в интегрированной среде. Тестирование социальной системы для определения критериев динамики процессов нормализации может проводиться на основе трех индикаторов: 1) ориентация на высший образец, стандарт; 2) ориентация на определенную группу пользователей социальными услугами, клиентов организаций социальной сферы, группу студентов; 3) ориентация на возможность и степень достижения конкретной цели. Автор делает вывод о том, что нормализация жизнедеятельности и социального функционирования людей с особыми потребностями означает процесс приведения к норме социального контекста, психологического, духовного и социального самочувствия человека в соответствие с его особыми потребностями, сохранными индивидуальными возможностями и возможностями социальной среды. Норма определяется как состояние приведения к равновесию и гармонии всех социальных (социально-экономических, социально-правовых, социально-бытовых и социально-педагогических), духовных и психологических аспектов жизни индивида на основе создания адекватной системы социальной защищенности и помощи, возможности удовлетворения особых потребностей.

Ключевые слова: нормализация, ограничение жизнедеятельности, функционирование,  возможности.

 

The article blessed basic concept of normalization of life and social functioning of people with special needs. The purpose of article – the lighting of the results of research of modern concepts of normalization in light of the disability determination process, which due to the peculiarities of environmental factors. The paper gives a definition of «normal» in terms of Christian ethics, philosophy, linguistics, systems theory, law, social work. The problem of standards in social work with people with special needs is considered in line with models (concepts) of disability models, models of health, models of social work with people with special needs, increasing its professionalization and training of future professionals in social work. Educational, social and pedagogical and social aspects of normalization are studied from the perspective of the principles of normalization B.Nire and  W.Wolfensberger and in terms of medical and social models and the social model of disability. However, to date, attracted the attention of the need to develop new approaches to determining the nature and content of the process of normalization of life and social functioning of people with special needs in a integrated environment. Testing of the social system to determine the dynamics of the process of normalization of criteria can be based on three indicators: 1) focus on the highest sample, standard, and 2) focus on the specific group of service users, clients of the organizations of the social sphere, a group of students, and 3) focus on the facilities of and the degree of achievement of a specific goal.   The author concludes that the normalization of life and social functioning of people with special needs from the point of view of the social model of normalization – the process of bringing it to a normal social context, psychological, spiritual and social well-being in line with his special needs, intact individual capacities and facilities of the social environment. The norm is defined as a condition to bring balance and harmony of all social (socio-economic, social and legal, social and domestic, socio-pedagogical), spiritual and psychological aspects of an individual’s the through the establishment of an adequate system of social protection and social support, to satisfaction special needs.

Key words:  normalization, disability, functioning, facilities.


Concepts of normalizations in an integrated social environment.

                                                                        I.B. Ivanova, Ph.D. in education,

docent of cathedra of social work,

                                                                 University «Ukraine», Kyiv.

 

Formation of national system of integrated, inclusive environment in education, employment and social services determines the need for modern concepts of normalization of life and social functioning of people with special needs in accordance with the International Classification of Functioning, Disability and HealthICF.

The purpose of the article – to highlight the findings of modern concepts of normalization in light of the disability determination process, which due to the peculiarities of environmental factors. The study solved the following tasks to provide a scientific basis for understanding and studying the performance standards of life and social functioning of people with special needs and real situation of the individual and the results of social changes and to examine the problem of identifying indicators of normalization of life and social functioning of people with special needs; investigate formation of common terminology base (unified language) to describe  the performance standards of life and social functioning of people with special need in order to improve mutual understanding between its users.

The term «norm» (from the latin. Norma – model) – in a number of science of living  organisms considered as a kind of reference, point, standard. We anticipate that the variant rules can be set in any way. The term is used in comparison with other options states of the object (subject) (eg, deviation, abnormality – for living beings).

Rate in terms of Christian ethics is spiritual growth, and adherence to this regulation – a key to the salvation of man in health and in disease. In philosophy, the norm is seen as motives of action, belief or feeling.

Normal language means taken in public practice verbal educated people rules of pronunciation, grammatical, semantic and other linguistic resources, rules of word-formations, non-formation, non-infringement of logical syntax of language. From the perspective of systems theory, the rate is considered as a set of object properties and rules of conduct in a particular situation. In this case, the rule acts as a from of regulation of behavior (in social, biological and other complex systems). Social norms – it is generally accepted rules of behavior patterns, the standard activities organize, make persistent and stable social interaction of individuals and social groups. A set of rules that apply in different collectivities, creating an integrated system whose elements are integrated system whose elements are interdependent. In the jurisprudence of the regulatory system – a set of rules that are fixed in legislation and regulatory framework of the state in a given period of time, for example, the definition of social standards and social guarantees, the quality of social services. In line with normativity is considered from the point of view of the two approaches – the intensional and responsive policymaking. Normativity is the intentional creation of intelligent interpretation of structures as well as an active, rational creation of meanings. Responsive policymaking normativity is not looking for interpretations, but takes part in is creation by finding an adequate expression, for example, in the language, terminology, artistic experience. Social norms and legal norms are closely linked with moral norms. In a short encyclopedia «Social work» states that morality includes the following elements moral attitudes, moral conscience and moral practices (activities) that exist in the close relationship and have their proper structuring, revealing the integrity of moral aspirations, requirements and regulations. [1]

The problem of norms in social work people with special needs shall relevance according to the models (concepts) disability [2], models of disablement [3], models of health [4], models of social work with people with special needs [5], increased level of professionalism and professional education future professionals of Social Work.

Norm in social work with people with special needs determined by the characteristics of cultural-historical and spiritual development Ukrainian and Slavs in general, and international and domestic regulatory approaches to disability, social protection system and social work related to people’s expectations to improve health, social status and social well-being.

Educational, social and pedagogical and social aspects of normalization are studied from the standpoint of the principles of problem of normalization B.Nirye [6] and W.Wolfensberger [7] and in terms of medical and social model and social model of disability in social work [2]. However, to date, attracted the attention of the need to develop new approaches to determining the nature and content of the process of normalization of life and social functioning of people with special needs in a integrated environment.

From the standpoint of the principles of normalization and  B.Nirye  and W.Wolfensberger man is regarded as a person with disabilities – limited mobility, limited mental capabilities, limited life opportunities. For the first time the principle of normalization in the literature was described in 1969 B.Nirye representative of the Swedish Union of parents.  The principle of normalization includes eight items that reflect different aspects of the normal daily rhythm life, the weekly rhythm of life, the annual pace of life, natural life (stages of life), respect for the needs, the contact between people of different sexes, normal economic standard of social services the standards environment improvement home. The principle of normalization based approaches W.Wolfensberger, applies not only to people with disabilities, but also to all dysfunctional social groups. Normalization seen him from a sociological point of view, ie as a process of continuous interaction between the individual and society, the means, the goal of improving the human condition, to ensure a positive image and social competence socially dysfunctional groups.  W.Wolfensberger focuses on two positions to develop capacity of people with disabilities by promoting the development and retention of all types of all types of life competence (application, social, emotional, cognitive), external improve their appearance, behavior, and thus to the impression that they produce. 

In social work in terms of models of disability and patterns of integration is seen as individual people with special needs that are caused by certain limitations in the legal sphere of life.

In terms of the medical model of disability «normal» in social work is a man has no medical pathologies and disabilities related to passive patients who need assistance and care. From the medical model of disability implies specific person assisting the disabled, treatment, care, supervision, medical rehabilitation. At this level, catered mainly to the needs of survival and security trough the provision of services in treatment, medicine, physical rehabilitation, habilitation. Medical Disability model considers a person as her personal problem that is caused by changes in the health and requires individual treatment.

Medical and social model in social work reflects the degree of Disability in individual communications, self-care and mobility, self-control of their behavior, orientation in space and time, endurance, ability to learn or educability. An individual may be considered normal if is able to participate in different spheres of society on a par with their peers and does not require special conditions or care. However, disabled can achieve serviceability, ie the capacity to perform a role that is normal for him, but continues to be socially handicapped man, because he is deprived of opportunities  enjoyed by other members of society and necessary elements of life such as family, Education, employment, housing, personal financial security and, of social participation in political groups, religious activity, intimate and sexual relationships, access to all kinds of public service, freedom mobility and common way of daily life. Thus, in the current circumstances, any disruption in the development of disability can cause a person’s social inferiority. But even in this case such a condition leads to disability, if the individual is unable to develop compensatory mechanisms work. This possibility on society’s tolerance and empathic attitudes towards disability, in the presence of the individual abilities that allow you to implement alternative models of behavior, psychological flexibility personality.

In terms of this model, the «norm» - a state of health, mental and physical development, which depends on the level of compensatory abilities of the body of the individual, the development of healthy functions in supporting a favorable social environment. In line with this stands the «norm» of the first, second and third levels.  First level: norm – the absence of diseases and pathologies, which lead to irreversible physiological and biological processes. Second level: the norm is the ability of an individual to develop in line of health and mental and physical development. Third level: the «norm» means the individual has opportunities to use the system of basic and additional services that are created with disability in different situation of development of life and satisfaction the special needs.

These standards provide learners with the general system of social services that do not require very little additional economic costs of the system to adapt to the specific needs of society disabilities. Special needs – is the need for special or additional social services, which are enshrined in legislation or other regulatory and legal level. The content of Disability defines the content of the special needs in special education, formation and development of skills of self-care, self-control, self-regulation, adaptation, and the development of healthy body functions and intellectual and physical potential through a system of social services and education.   

For example, a child with a visual and ocular impairment requires special education, skills development and social functioning, positive socialization. Expanding the boundaries of his life is due to the mastery of cultural achievements through the existing educational system. But at this level, the possibility of self-realization can be hampered by the lack of professional understanding of social disability, that is, the lack of safe social and professional environment, appropriate social infrastructure. Being in residential care, the child can get a good educational, to develop the skills of biological adaptability and psychological adaptation.  But encountering unsuitable social environment (lack of appropriate infrastructure, scientific and educational publications on the basis of Braille, audiobooks, sound guides, etc.) can not get a higher education, which would be consistent with his abilities and capabilities.

The process of life is through the development of individual capabilities with the necessary factors: educational, socio-pedagogical, psychological and social. The concept of «opportunity» refers to philosophical categories and reflects well as the concept of «reality» basic levels of development of the subject and events: opportunity – it is an objective trend of the subject; the reality – is objectively existing object, the result of the opportunity. There are abstract, formal possibility (for which is no implementation of the necessary conditions) and the real (which has all the necessary conditions for its implementation) opportunities. In nature, the opportunities of transformation occurs spontaneously, in society the transformation of opportunities linked to considerations of transformative nature of the natural and social reality. That is, the «opportunity» - this is something feasible, the presence of conditions that are favorable for some activities, it is something that really exists is the essence of the subject, the basis for the use of the subject, the development process, activity. Development opportunities in the life of an individual contributes to his mental and spiritual health. [8]

In according with the structure of Disability determined person with disabilities in communication, self-care, control your behaviour, orientation in space and time, endurance, endurance, ability to learn.  Disability has regulatory framework and determine the features of the social, educational and psychological aspects of an individual’s life limitations of special education, formation and development of skills of personal care, self-control, self-regulation and the development of healthy body functions and intellectual and physical potential through a system of social services and education.   

From the perspective of the social model of limitation of life - is a complex compound of conditions that formed the social environment of the individual, creating a system of relationships, but they are not characteristic of his personality. Limitation of life affects the level of impairments (body function and structure such), activity limitations in performing certain tasks and action and participation restrictions (problems an individual may experience in involvement in life situation). Hence the management of the problem requires social action, and it is the collective responsibility of society at large to make the environmental modifications necessary for the full participation of people with disabilities in all areas of social life.

The literature explores different aspects of social functioning of people with special needs: issues of social citizenship (O.Yarskaya-Smirnova, P.Romanov), barrier-free environment for the life of people with disabilities (L.Indolev, H.Kalmet, Yu.Kolosov, O.Leonteva, V.Stepanov), a mobile citizen with disabilities in social space of the city (E.K.Naberushkina), concept of inclusive (E.Barton, R.Imri, L.Mitchel, P.Hall, T.Han, D.Yang) and universal design  (M.Almen, N.Kass, K.Lach, D.Sandu, E.Shuv), the concept of an inclusive learning environment and in employment (Material international scientific conference «Problems of social integration of persons with disabilities in society», Moscow; «Inclusive education of individuals with impairments: the European experience – Russian tendencies», St.Petersburg; «Self-realization of the individual with disabilities in contemporary Russia», Togliatty; «Actual problems of education and training of people with special needs», Kiev.

The concept of «normal» in terms of the social model is understood to human health and the environment in which it is located, with the necessary infrastructure and high-tech barrier-free system services. At the same time, it is necessary to distinguish between the social norm for healthy people and a social norm for people with disabilities (based on the positive or negative aspects of the civil protection services, for example - facilitating or hindering impact of features of the physical, social, and attitudinal word; providing high-tech products or substances for personal consumption, products and technology for personal use in daily living, indoor and outdoor mobility and transportation, communication, education, ets.).  The problem of a person’s functioning and disability is a dynamic interaction between health conditions and contextual factors, which include personal factors and environmental factors. Norma is such factors functioning of the human body, which reflect its functional and structural integrity, level of activity and participation of the individual in personal and social life. The factors of activity and participation are: learning and applying knowledge, general tasks and demands, communication, mobility, self-care, domestic life, interpersonal interactions and relationships, major life areas, community, social and civic life. The basic construct of the Environmental Factors component is the facilitating or hindering impact of features of the physical, social and attitudinal word: products and technology, natural environment and human-made changes to environment, support and relationships, attitudes, services, systems and policies. 

There is a problem of indicators of the standard environment of the individual in order to neutralize the unequal impact of natural, social, communal, and social factors on his capacity, ie the ability to perform an capacity. This may be a typical environment that is specific to the culture and spiritual development of human, his economic status, may match or not match the capacity of the individual, to combine all of these factors. In line with this level of integration is determined by the person primarily environmental factors. The correspondence between the potential capacity of the individual and their performance in certain circumstances displays the difference between the real environment and its standard, and thus provides a useful guide as to what can be done to the environment of the individual in order to create the necessary conditions for the improvement of life and normal development of the individual and his inner circle. The limitation or restriction records the discordance between the observed and the expected performance, ie a norm.  For determining the potential capacity of the indicator uses standard that has been adopted in the society towards of people without the specific health condition, this creates an opportunity to impact the environment for the implementation of the capacity of the individual. Defining indicators of activity and participation depends on a clear definition of the factors of barrier and facilitating impact of features of the physical, social, and attitudinal word.

The problems that confront a social organization, understanding the social assistance system determines the specific nature of verbalization of professional activities within a particular system: treatment, medical rehabilitation, provision of health and social services, the legal protection of persons with disabilities in institutions of the Ministry of health protection and the institutions of the Ministry of Social Policy, rehabilitation organizations, ets.; education, training, socialization in institutions of special education of children with impairments and children with disabilities; education, training, socialization and development of the system of integration and inclusive education for specific children, children with  impairments, children handicaped,  people with disabilities,  children with special educational needs;  socialization, social development and social services to people with special needs in the social and socio-pedagogical work.

Integrated and inclusive social environment is characterized by the fact that there is a clear correspondence between the special needs of the individual for communication, self-care, mobility, reconstruction of the environment and the social environment, economic education, self-sufficiency and their level of satisfaction. Different models of integration and inclusion [9] and levels of integration [5-P.335] require the definition of appropriate indicators of integration and inclusion of the individual an a particular society and the society as a whole. These indicators are: special needs  services, interests, resources, capacity of the individual and facilities of the environment.

For example, for an integrated educational environment of higher education are characteristic of legal, social, educational and socio-pedagogical models of integration. Legal integration model shows how realized the rights of students with special needs to receive educational services, the creation of a barrier-free environment for students with special needs in the movement and spatial orientation, the provision of an adequate system of access to means of communication for students with special needs in communication. The absence of these conditions means the mechanical inclusion of students in the learning environment without a system of equal opportunities, based on – adapting to their special needs.

From the point of view of the structural-functional approach includes such types of integration: incomplete (episodic), complete (with special support), complete (conventional).  Incomplete (episodic) integration is characterized by combining the possibilities of social environment on the basis of ensuring the rights of people with special needs, who are permanently resident in institutions or in special educational institutions, to social (financial) provision, education, employment, the creation of a normal social environment in line with the level of Disability and on the basis of periodic effect with the special support of the conventional environment.

Complete (with special support) integration is characterized by combining the possibilities of social environment on the basis of ensuring the rights of people with special needs to social (financial) provision, education, employment, the creation of a normal social environment on the basis of their inclusion in conventional social relationships with people who do not have disabilities, with special support.

Complete (conventional) integration is characterized by combining the possibilities of social environment on the basis of ensuring the rights of people with special needs to social (financial) provision, education, employment, the creation of a normal social environment with people who do not have disabilities without special support.

Social integration model is characterized by combining facilities of the educational environment towards a certain social networks and relationship that are characterized by the presence in the structure of the higher education institution of a special structural the efficiency of the system providing educational services for students with special needs, which are adequate health students, and continuously monitor the process of learning and development, exercise social conduct.

Pedagogical model of integration is reflected accordingly in the models of inclusive education: the complete inclusion (collective learning in a group) of students with special needs into the regular educational environment in which there is a special support; incomplete (episodic) inclusion in the standard environment, which has a special support, such as students with hearing their impairment. The lack of special support, that is, professionals in the sphere of special education, social work and socio-pedagogical, practical psychology, pedagogical and tutoring conduct of the educational process is the lack of inclusion.

Socio-pedagogical model of integration in higher education solves the problem of combining ability and capacity of the educational environment with the purpose of positive socialization of students and create educationally enriched environment on the basis of the development of human and spiritual values, caring, cooperation, mutual help and development. In connection with this a new meaning theory and practice of social work in higher education through in interdisciplinary approach, which is based on the socio-pedagogical basics of social education and socialization, current psychological and pedagogical approaches of integration and inclusion of people with special educational needs in education.

Therefore, we can conclude that testing of the social system to determine the dynamics of the process of normalization of criteria can be based on three indicators: 1) focus on the highest sample, standard, and 2) focus on the specific group of service users, clients of the organizations of the social sphere, a group of students, and 3) focus on the facilities of and the degree of achievement of a specific goal.

Thus, the normalization of life and social functioning of people with special needs from the point of view of the social model of normalization – the process of bringing it to a normal social context, psychological, spiritual and social well-being in line with his special needs, intact individual capacities and facilities of the social environment. The norm is defined as a condition to bring balance and harmony of all social (socio-economic, social and legal, social and domestic, socio-pedagogical), spiritual and psychological aspects of an individual’s the through the establishment of an adequate system of social protection and social support, to satisfaction special needs.

Literature:

1.     Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. – К.: ДЦССМ, 2002. – С.278.

2.     Іванова І.Б. Соціальна робота з людьми з особливими потребами. Навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ПВП «Задруга», 2011. – С.35-45.

3.     Інвалідність і суспільство: навчально-иетодичний посібник. За аг. Редакцією Байди Л.Ю., Красюкової-Еннс О.В., Буров С.Ю., Азін В.О., Грибальський Я.В.,  Найда Ю.М. – К., 2012. – С.44-51. 

4.     Хижняк М.І., Нагорна А.М. Здоровя людини та екологія. – К.: Здоровя, 1995.- С.7-8.

5.     Іванова І.Б. Соціальна робота з людьми з особливими потребами. Навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ПВП «Задруга», 2011. – С.284-337.

6.     Обучение и воспитание детей в условиях центра коррекционно-развивающего обучения и реабилитации: Пособие для педагогов и родителей / C.Е.Гайдукевич, В.Гайслер, Ф.Готан и др. Науч.ред.С.Е.Гайдукевич. – 2-е изд. – Мн: УО «БГПУ им. М.Танка», 2008 – С.11.

7.     Обучение и воспитание детей в условиях центра коррекционно-развивающего обучения и реабилитации: Пособие для педагогов и родителей / C.Е.Гайдукевич, В.Гайслер, Ф.Готан и др. Науч.ред.С.Е.Гайдукевич. – 2-е изд. – Мн: УО «БГПУ им. М.Танка», 2008 – С.12.

8.     Іванова І.Б. Створення рівних можливостей у сфері освіти для студентів з особливими потребами. / Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. Збірник наукових праць. № 1 [3]. К.– 2004. - С. 40-49.

9.     Іванова І.Б. Наукові передумови розроблення моделей інтеграції людей з особливими потребами у вищому навчальному закладі. // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Зб. наукових праць. №  8 (10).  – К.: Університет «Україна»,  2011. – С. 10-16.

 

 



Номер сторінки у виданні: 10

Повернутися до списку новин