АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ

ЛЮДЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Збірник наукових праць

Дослідження компонентів психофізіологічної готовності до педагогічної діяльності





УДК 159.91                                               

О. М. Кокун,

доктор психологічних наук, доцент

ДОСЛІДЖЕННЯ КОМПОНЕНТІВ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У статті викладаються результати досліджень , в яких взяли участь 748 студентів педагогічних спеціальностей. Проаналізовано розподіл найважливіших показників, які характеризують такі компоненти їх психофізіологічної готовності до педагогічної діяльності, як фізична, адаптаційна, інформаційна та мотиваційна готовність.

В статье излагаются результаты исследований, в которых приняли участие 748 студентов педагогических специальностей. Проанализировано распределение важнейших показателей, которые характеризуют такие компоненты их психофизиологической готовности к педагогической деятельности, как физическая, адаптационная, информационная и мотивационная готовность.

The article presents the research results of 748 students of pedagogical specialities. It analyses distribution of the most important characteristics that define such components of psycho-physiological readiness to teaching as physical, adaptive, informational and moti9 vational readiness.

Сформована психофізіологічна готовність студентів до майбутньої професійної діяльності є однією з основних цілей їхньої підготовки у ВНЗ. Особливої ваги формування такої готовності набуває у професіях, які мають виняткове суспільне значення. До таких професій належить і професія вчителя [2; 3; 5]. Ця професія, до того ж, відрізняється складністю, стресогенністю та значними психофізіологічними витратами [2; 3; 7], що ще більше підвищує важливість наявності у випускників педагогічних ВНЗ належного рівня психофізіологічної готовності до неї.

До компонентів психофізіологічної готовності до педагогічної діяльності, виходячи із системних засад [9], нами були віднесені такі, як фізична, адаптаційна, інформаційна, мотиваційна готовність, а також готовність провідних для здійснення педагогічної діяльності когнітивних функцій (мислення, пам’яті, уваги тощо) [4]. У статті ми викладемо результати досліджень цих компонентів (крім когнітивної готовності), проаналізувавши розподіл найважливіших показників, що їх характеризують.

У дослідженнях взяли участь 748 студентів чотирьох педагогічних ВНЗ (у Києві та Переяславі-Хмельницькому). У дослідженнях використовували: анкетування (26 питань), методику діагностики рівня соціальної фрустрованості Вассермана-Бойко, методику самооцінки рівня тривожності Спілбергера-Ханіна, шкала самоефективності Р. Шварцера та М. Єрусалема.

Показники фізичної готовності. Як показники фізичної готовності студентів до педагогічної діяльності нами розглядалися такі дані розробленої нами анкети, як самооцінка студентами динаміки працездатності впродовж дня та тижня, стану свого здоров’я, а також кількість ознак втоми, що виникають у них під час навчання.

Результати самооцінки студентами педагогічних спеціальностей динаміки власної працездатності впродовж дня та тижня (табл. 1) практично не відрізняються від результатів, що були нами отримані раніше у студентів, які навчалися за творчими спеціальностями [3]. Для більшої частини студентів властива стійка працездатність, що є важливою складовою їх фізичної готовності до педагогічної діяльності. Також ми виявили, що для жінок характерною є достовірно гірша самооцінка власної працездатності впродовж дня та тижня.

Погіршення працездатності можна розглядати як нормальну реакцію на навчальне та позанавчальне навантаження, й особливої уваги потребують не всі студенти, що мають такий тип реакції, а лише ті з них, в яких він надто виражений й відчутно негативно позначається на їх навчальній діяльності, оскільки це, поза сумнівом, виявиться й у майбутній роботі за фахом.

Так само, як можна побачити з табл. 2 і 3, для студенток властива й достовірно гірша самооцінка стану свого здоров’я, вони схильні називати більшу кількість ознак втоми, які у них викликає навчання у педагогічному ВНЗ.

Тут, у плані оптимізації фізичної готовності студентів до педагогічної діяльності, уваги потребують ті 5% студентів, які оцінюють здоров’я як «дуже погане» чи «погане», а також ті 8%, що відмічають п’ять і більше ознак втоми, які виникають у них під час навчання.

Відсотковий розподіл ознак втоми, які виникають у студентів під час навчання (табл. 4) показує, що в досліджуваних навчання зумовлює виникнення приблизно однакової кількості різних ознак втоми (22–33%): зниження працездатності, нервове напруження, байдужість, підвищення дратівливості, погіршення уваги, нестійкість настрою. І тільки трохи менше було вказано випадків погіршення самопочуття (19%). Практично такі самі результати були нами отримані у студентів творчих спеціальностей [3], крім показника погіршення уваги, який у них виявився найбільш вираженим й майже вдвічі більшим — його вказали 36% досліджуваних.

                                                                                                  Таблиця 4

Показники адаптаційної готовності. Показниками адаптаційної готовності студентів до педагогічної діяльності в нашому дослідженні виступили:

  1. такі результати анкетування як самооцінка студентами своїх стосунків з однокурсниками та викладачами, своїх вольових якостей, кількість і обсяг занять фізичною культурою та спортом на тиждень, частота паління та вживання алкогольних напоїв;
  2. рівень соціальної фрустрованості студентів (методика Вассермана-Бойко);
  3. рівень їх особистісної тривожності (методика СпілбергераХаніна);
  4. рівень навчальної самоефективності (шкала Р. Шварцера та М. Єрусалема).

Отримані результати показують, що між студентами, студентами та викладачами існують, як правило, гарні стосунки. За кількісними показниками вони практично не відрізняються від результатів студентів творчих та технічних спеціальностей [3]. Варто відзначити, що стосунки з викладачами у жінок виявилися достовірно кращими, ніж у чоловіків (див. табл. 5).

Тут в якості ознаки недостатньої адаптаційної готовності до педагогічної діяльності можна розглядати не тільки самооцінку студентами особистих стосунків з однокурсниками та викладачами як «дуже поганих» чи «поганих» (1% у наших дослідженнях), але й як «посередніх» (15–21%), адже від уміння налагодити гарні робочі стосунки зі своїми колегами, учнями та їх батьками буде багато в чому залежати успішність майбутньої педагогічної роботи студентів.

Щодо самооцінки студентами своїх вольових якостей (табл. 6), то явною дезадаптаційною ознакою є їх самооцінка як «дуже поганих» чи «поганих» (2% у наших дослідженнях).

Також важливими адаптаційно значущими для студентів показниками є кількість і обсяг занять студентів фізичною культурою та спортом на тиждень (табл. 7–8), бо, як було переконливо доведено численними дослідженнями, регулярні різноманітні фізичні навантаження, в яких можуть використовуватися різні комплекси гімнастичних вправ та безпосередні заняття різними видами спорту, сприяють поліпшенню працездатності та загального психофізіологічного стану. І тут особливе занепокоєння викликають також 2% досліджуваних, які з різних причин (здебільшого за станом здоров’я) позбавлені такого універсального адаптаційно сприятливого чинника, як фізичне навантаження. Але й заняття фізичною культурою та спортом тільки раз на тиждень, що мають 33% досліджуваних, також є явно недостатніми з погляду набуття студентами потрібної адаптаційної готовності до майбутньої педагогічної діяльності.

Отримані в дослідженні результати щодо поширювання серед студентів таких шкідливих звичок, як куріння та вживання алкогольних напоїв, також є майже ідентичними результатам проведених серед студентів творчих та технічних спеціальностей досліджень [3]. Порівняння у статевому аспекті показало, що достовірні відмінності існують тільки за частотою куріння (табл. 9–10).

Таблиця 7


Таким чином, студенти частіше курять, ніж студентки, що повністю узгоджується з даними використаних джерел [1; 6] та наших досліджень [3]. З цими даними узгоджується і поширеність куріння серед досліджуваних студентів, яка приблизно відповідає поширеності куріння серед молоді України.

Тільки 25% досліджуваних студентів зовсім не вживають алкогольних напої, дві третини їх вживають зрідка і 10% — регулярно. Очевидно, що саме остання група потребує особливої уваги, бо регулярне вживання спиртного є одним із показників дезадаптованості студентів [8].

За рівнем соціальної фрустрованості до групи студентів з недостатньою адаптаційною готовністю до майбутньої педагогічної діяльності можна віднести ті 8%, в яких цей рівень виявився «дуже високим» чи «збільшеним» (табл. 11). Групу студентів з «помірним» рівнем можна розглядати як таку, що перебуває на межі з дезадаптацією (23% у наших дослідженнях).

Щодо рівня особистісної тривожності, то тут, на наш погляд, цей показник може бути чинником дезадаптативних реакцій у майбутній педагогічній діяльності не в усіх 38% студентів (табл. 12), які мають «високий» рівень тривожності (бо тут очевидною є недостатня диференційована спроможність методики), а лише в тих, в яких цей рівень перевищує 55 балів. Таких у наших дослідженнях виявилось 11%. А оптимальним рівнем особистісної тривожності для успішної педагогічної діяльності за використаною методикою, на наш погляд, є середній (31–45 балів), який виявився у 54% досліджуваних.

У більшості досліджуваних студентів (57%, див. табл. 13) рівень навчальної самоефективності виявився достатньо високим, що свідчить про їх потенційну здатність не тільки успішно виконувати навчальне навантаження та вимоги до навчання у ВНЗ, а й мати достатньо високу самоефективність у подальшій педагогічній роботі. Середньою навчальна самоефективність виявилась у 37% студентів, що свідчить про існування у них певних проблем у навчальній сфері, на які потрібно звернути увагу, та достатньо високу імовірність виникнення проблем у подальшій професійній діяльності. У 6% студентів показник навчальної самоефективності виявився незадовільним, що можна вважати для них вираженим дезадаптаційним чинником.

 

Показники інформаційної готовності. Показники інформаційної готовності студентів до педагогічної діяльності отримували на основі запропонованої в анкеті самооцінки власних знань про умови і особливості роботи вчителя, а також самооцінки власних педагогічних знань та вмінь. Як свідчать отримані результати, 63% досліджуваних оцінюють свої знання про умови і особливості роботи вчителя як «високі» чи «дуже високі» (див. табл. 14), що можна розцінити як достатній рівень інформаційної готовності за цим показником. Самооцінка 29% студентів таких знань, як «посередніх» свідчить вже про недостатній рівень готовності. І відносно тих 8% студентів, що оцінили означені знання як «низькі» чи «дуже низькі», постає питання щодо правильності зробленого ними професійного вибору.

Самооцінка студентами власних педагогічних знань і вмінь виявилася порівняно нижчою за самооцінку знань про умови й особливості роботи вчителя (табл. 15), що є повністю природним, оскільки педагогічні знання та вміння ними ще тільки набуваються у процесі навчання. Але, разом з тим, 33% досліджуваних їх оцінили як «високі» чи «дуже високі». За даним показником інформаційної готовності особливої уваги потребують ті 20% студентів, які оцінили означені знання та вміння як «низькі» чи «дуже низькі».

І, як свідчать результати двох вищенаведених таблиць 14–15, за показниками інформаційної готовності студентів до педагогічної діяльності наявними також достовірні статеві відмінності, які, у цьому разі свідчать про кращу готовність за цим компонентом жінок.

Показники мотиваційної готовності. Як показники мотиваційної готовності студентів до педагогічної діяльності виступили такі результати анкетування, як самооцінка студентами власної зацікавленості у навчанні та свого наміру працювати вчителем (викладачем).

Щодо першого показника, то ми бачимо, що у 78% зацікавленість у навчанні є достатньою (табл. 16), тобто оцінена як «вища за середню», «висока» чи «дуже висока». І тут уваги потребують 22% студентів із «низькою» та «посередньою» самооцінками за цим показником, бо низький рівень мотивації до навчання свідчить й про неготовність за цим компонентом до майбутньої професійної діяльності.

Щодо оцінки студентами свого наміру працювати вчителем (викладачем), то тут, порівняно з першим показником, результати є гіршими (див. табл. 17). Тільки 14% досліджуваних упевнені, що вони будуть працювати вчителем. Ще 25% вказують, що «напевно будуть» (разом — 39%). «Ще не вирішили» — 31%. І цілих 30% студентів, опановуючи педагогічну професію, зазначають, що вони за нею працювати «не будуть» чи «скоріше за все не будуть». Це є дуже тривожною тенденцією, оскільки не може навіть йти мови про набуття готовності до професії, коли людина, що її опановує не збирається після закінчення навчання за нею працювати чи не впевнена в цьому. А кількість таких студентів, як ми бачимо, у нашому дослідженні становить майже дві третини.

Отже, на підставі результатів проведених досліджень серед студентів педагогічних спеціальностей проаналізовано розподіл найважливіших показників, що характеризують такі компоненти їх психофізіологічної готовності до педагогічної діяльності, як фізична, адаптаційна, інформаційна та мотиваційна готовність. Саме на отриманих результатах, значною мірою, можуть базуватися рекомендації та заходи щодо оптимізації формування психофізіологічної готовності студентів до педагогічної діяльності, які нами будуть викладені у подальших публікаціях.

 

ЛІТЕРАТУРА

  1. Андреева Т. И., Красовский К. С. Что обуславливает неэффективность программ профилактики курения для подростков? Поиски выхода.— Казань: Фолиант, 2000.— 40 с.
  2. Болтівець С. І. Педагогічна психогігієна: теорія та методика.— К.: Редакція «Бюлетеня ВАК України», 2000.— 303 с.
  3. Кокун О. М. Оптимізація адаптаційних можливостей людини: психофізіологічний аспект забезпечення діяльності: Монографія.— К.: Міленіум, 2004.— 265 с.
  4. Кокун О. М. Розвиток психофізіологічної готовності студентів до педагогічної діяльності впродовж навчання у ВНЗ // Наук. зап. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України.— К.: Міленіум, 2006.— Вип. 27.— С. 381–389.
  1. Максименко С. Д., Щербан Т. Д. Професійне становлення молодого вчителя: Навч. посіб. для студ. пед. вузів.— Ужгород: Закарпаття, 1998.— 105 с.
  2. Рекомендації з профілактики і лікування тютюнопаління / І. П. Смирнова, О. О. Кваша, І. М. Горбась та ін.— К., 2001.— 20 с.
  3. Семиченко В. А. Психология деятельности: Модульный курс для преподавателей и студентов.— К.: Издатель А. Н. Эшке, 2002.— 247 с.
  4. Соколова И. М. Методы исследования адаптации студентов.— Харьков: ХМУ, 2001.— 276 с.
  5. Циба В. Т. Системна соціальна психологія.— К.: ЦНЛ, 2006.— 328 с.

Ключові слова: психофізіологічна готовність, мотиваційна готовність, адаптаційна готовність.

Ключевые слова: психофизиологическая готовность, мотивационная готовность, адаптационная готовность.

Key words: psychophysiological readiness, motivational readiness, adaptive readiness.



Номер сторінки у виданні: 268

Повернутися до списку новин