АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ

ЛЮДЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Збірник наукових праць

Визнання жестової мови за документами міжнародних організацій





І. І. Чепчина

ВИЗНАННЯ МОВИ ЖЕСТІВ ЗА ДОКУМЕНТАМИ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Розглянуто питання, пов'язані з визнанням жестової мови як засіб, що підвищує якість освіти глухих, і відпрацьовано женние в документах міжнародних організацій.

Рассмотрены вопросы, связанные с признанием жестового языка как средства, повышающего качество образования глухих, и отра женные в документах международных организаций.

The article deals with questions of accepting sign language as a method of education quality improvement for deaf people, that are presented in the international organisations' documents.

За останні десятиріччя в цивілізованих країнах відбулися значні політичні, економічні, соціальні та технологічні зміни. Ці зміни вплинули і на визначення політики щодо людей з обмеженими можливостями. При цьому відбувся принциповий перехід від медичної моделі, що підкреслює недієздатність людини, до соціальної моделі прав людини, націлених на повноправне громадянство, тобто сталася зміна парадигм від пацієнта до громадянина. Були розроблені нові стратегії, за яких інноваційні програми і схеми зосередилися на більш індивідуалізованому, послідовному й інтегрованому підході, який передбачає повагу до прав людини і підкріплює повноправне громадянство і участь у суспільному житті. Акцент був поставлений на повноваження громадян з обмеженими можливостями для того, щоб покращувати їхнє життя, на підсилення ролі активної причетності їхніх громадських організацій до процесів визначення політики і вироблення тактики.

Всесвітня федерація глухих (ВФГ), яка сьогодні об’єднує організації глухих із 123 країн світу, діє згідно з принципами ООН, обстоюючи рівні можливості для глухих у суспільстві та їхнє право на мову жестів. ВФГ активно займається покращенням якості освіти глухих, зокрема під егідою ВФГ пройшли Міжнародні конференції з питань освіти глухих дітей (Стокгольм, 1993, Москва, 1996).

Концепція глухоти сформульована у Статуті ВФГ [1]. Відповідно до статті 1 цього Статуту термін «глухий» має стосунок до будь-якої особи, позбавленої слуху, особливо до такої, яка користується мовою жестів як своєю рідною мовою (§ 2, п. 2), причому «Мову жестів скрізь сприймають як природну мову глухих, а культуру глухих розглядають як елемент національної культурної спадщини» (§ 2, п. 1).

Крім того, концепція глухоти роз’яснюється в Рекомендаціях ВФГ «Як створити організацію глухих та керувати нею» (How to Establish and Run an Organization Deaf ) (с. 26–30), де формулюється відмінність терміна «глухота» в соціально-культурному контексті, від винятково медичного визначення. Є й інші документи цієї проблеми, а саме: «Співтовариство глухих: хто до нього належить?», «Глухі як лінгвістична меншина».

Останніх кілька десятиріч знаменувалися поступовою зміною в розумінні явища глухоти, чому сприяли дослідження низки наук, зокрема соціології, культурної антропології, лінгвістики. У результаті відомості про глухоту, про глухих стали повнішими.

Клінічні дослідження медичної патології, покликані відповісти на питання: «Які дефекти глухого, чого йому не вистачає? Якими засобами реабілітації можна виправити цей стан?», були спрямовані на вивчення дефектів, властивих глухим. У всьому світі сформувалася певна самосвідомість глухих, які стали розглядати себе як соціально-культурну спільноту, зі своєю мовою, самобутньою історією, цінностями, звичаями, засобами й організаціями, що розкриваються у взаємодії з іншими, тобто з «неглухими».

Як показують наукові дослідження, глухі люди відповідають усім критеріям меншини, у тому числі з точки зору чинника спадковості. Як правило, у людей, прикутих до інвалідного візка, не народжується дитина-інвалід, а в розумово відсталих — із затримкою розвитку. Що стосується глухоти, то вона буває спадковою.

Більшість глухих ідентифікує себе з іншими лінгвістичними меншинами. Люди, які спілкуються мовою меншин, звичайно стають пригнобленими і в царині навчання, і в отриманні послуг, інформації. Проблеми людей, які належать до лінгвістичних меншин, і глухих, які користуються мовою жестів, — аналогічні.

До того ж, як показали дослідження [2], відмова у праві користування мовою жестів призводить до фатальних наслідків для лінгвістичного та інших аспектів розвитку глухих.

Обмеження у використанні мови жестів є перешкодою для спілкування, створює постійні труднощі. Слухопротезні засоби і мовно-словесне спілкування не усувають повністю комунікаційні бар’єри для глухих у суспільстві і не гарантують їм рівних можливостей. Тому нечуючі делегати всього світу схвалили резолюцію XIV конгресу Всесвітньої федерації глухих, який відбувався в Канаді у 200-3 р. з таким пунктом :

«Ми проти порушення лінгвістичних прав і прав людини, які ще існують у світі, глухі діти повинні мати право отримати білінгвальну освіту на рідній мові жестів та державній мові країни».

У жовтні 1992 року на 47-й генеральній асамблеї ООН, на заключному етапі «Декади інвалідів», президент ВФГ (1983–1995 рр.), професор соціології Йеркер Андерссон (США) виступив з промовою мовою жестів уперше у стінах ООН на тему «Мова жестів — ключ до взаєморозуміння». Пан Й. Андерссон звернувся з проханням до ООН долучити до майбутніх документів, наприклад у «Загальні правила», те, що глухі забезпечують собі такі ж самі можливості, що їх мають чуючі, а також включити у довгострокову стратегію «За суспільство для всіх» такі заходи, які сприятимуть зникненню бар’єрів, що відокремлюють чуючих від нечуючих. Названі заходи — це можливість глухих отримати освіту на мові, природній для глухої людини, тобто жестовій, можливість користуватися послугами перекладачів мови жестів, безперешкодний доступ до засобів масової інформації, включаючи телепрограми мовою жестів.

З того часу ВФГ постійно співпрацює з ООН, ЮНЕСКО з питань захисту прав та інтересів глухих. Унаслідок тривалої напруженої праці за активної участі почесного екс-президента ВФГ доктора Лііси Кауппінен, Спеціальний комітет ООН 25 серпня 2006 року нарешті ухвалив положення в Конвенції з захисту та забезпечення прав і гідності інвалідів про визнання мови жестів, культури глухих, їхньої культурної та лінгвистичної цілісності, права на освіту мовою жестів, права на переклад мовою жестів, вдосконалення і покращення застосування мови жестів у повсякденному житті.

Отже, наведемо деякі витяги із Конвенції у скороченому вигляді, які мають стосунок до глухих, зокрема до мови жестів.

Стаття 2. Визначення термінів

Комунікація — спілкування, що містить вербальні та невербальні мови, систему Брайля, а також спілкування за допомогою дотиків, засоби мультимедійних інформаційно-комунікаційних технологій.

Дискримінація за ознаками інвалідності — це будь-яке протиставлення, позбавлення або обмеження прав особи з причин наявності у неї ознак інвалідності.

Стаття 9. Забезпечення інвалідів рівноправності (доступності)

1. Для уможливлення самостійного проживання людей із фізичними вадами та їхньої повноцінної участі в усіх сферах життя, країни-учасниці цього договору вживають належні заходи і забезпечують осіб із фізичними вадами рівним, на рівних умовах з іншими, доступом до фізичного середовища, засобів транспортування, інформації та комунікацій, охоплюючи забезпечення інформаційними та комунікаційними технологіями і системами, а також рівним доступом до інших публічних закладів, засобів і послуг, як у міських, так і в сільських районах. Такі заходи мають на меті пошук і усунення будь-яких перешкод і бар’єрів з метою забезпечення рівного доступу і стосуються, зокрема таких об’єктів:

a) будинків, шляхів сполучення, транспорту та інших внутрішніх або зовнішніх закладів, охоплюючи школи, будівлі, медичні заклади та робочі місця;

б) інформаційних, комунікаційних та інших послуг, долучаючи електронні послуги й аварійні служби.

2. Країни-учасниці Конвенції повинні вжити відповідні заходи:

a) для розробки, поширення і успішного впровадження потрібного мінімуму стандартів, а також програм, для забезпечення доступності для інвалідів публічних закладів, засобів і послуг;

е) запровадити опікунські і посередницькі послуги, включаючи послуги гідів, читачів і професійних перекладачів жестової мови;

з) забезпечити осіб з фізичними вадами доступністю до нових інформаційних і комунікаційних технологій і систем, включаючи мережу Інтернет;

Стаття 21. Свобода висловлювання і переконання, доступність інформації

Країни-учасниці запроваджуватимуть усі належні заходи, які гарантовано забезпечать осіб з фізичними вадами свободою висловлювань і переконань, включаючи свободу пошуку, отримання і розповсюдження інформації та ідей на рівних умовах з іншими і за допомогою мови жестів, системи Брайля й альтернативних способів спілкування та всіма іншими доступними засобами, способами і форматами комунікації за їх особистим бажанням, за умов:

а) що загальна публічна інформація, яка стосується людей з фізичними вадами, надаватиметься у доступних форматах із використанням доступних технологій і з урахуванням різних видів інвалідності вчасно і без нарахування додаткових витрат;

б) визнання і поширеного використання мови жестів, системи Брайля, альтернативних способів обміну інформацією та всіх інших доступних способів, засобів і форматів комунікації за особистим вибором самих осіб, які мають фізичні вади, на офіційних заходах державного рівня;

е) визнання і агітації до вживання мови жестів глухих.

Стаття 24. Освіта

1. Країни-учасниці визнають право осіб з фізичними вадами на освіту. З погляду на реалізацію такого права без дискримінації і на умовах забезпечення рівних можливостей, держави-учасниці гарантують інвалідам систему навчання на всіх рівнях освіти, а також можливість отримувати освіту протягом усього їхнього життя задля:

б) розвитку особистостей з фізичними вадами, їхніх талантів і творчого потенціалу, а також їхніх розумових і фізичних здібностей у найбільш повному обсязі;

д) надання можливостей особам з фізичними вадами брати активну участь у громадянському суспільстві.

2. Для реалізації цього права країни-учасниці зобов’язані:

а) унеможливити виключення осіб з фізичними вадами із закладів загальної освіти з причин інвалідності, а також виключення дітей з фізичними вадами із закладів безкоштовної обов’язкової початкової та середньої освіти з причин їхньої інвалідності;

в) гарантувати особам з фізичними вадами доступність безкоштовної, якісної початкової і середньої освіти в загальних закладах навчання на рівноправних умовах з іншими у спільнотах, в яких вони проживають;

г) гарантувати достатній рівень задоволення індивідуальних потреб;

д) гарантувати надання особам з фізичними вадами потрібної підтримки в обсязі загальної системи освіти з метою створення ефективних умов для їхнього навчання. Для цього держави-учасниці повинні створити ефективні умови для індивідуалізованого навчання інвалідів у середовищах, умови яких максимально сприятливі для академічного та соціального розвитку, який відповідає вимогам навчання.

3. Задля гарантування особам з фізичними вадами можливості вчитися, жити й отримувати досвід соціального розвитку, що дасть їм змогу отримувати знання у повному обсязі та на основі рівних можливостей на правах членів єдиної спільноти, держави-учасниці зобов’язані вжити відповідні заходи, а саме:

б) полегшити вивчення мови жестів глухих і підтримувати лінгвістичну цілісність-самобутність глухої спільноти;

г) гарантувати навчання осіб, а особливо дітей, які є сліпими, глухими і глухосліпими, найбільш відповідними мовами і способами, засобами комунікації, якими користуються ці особи, а також у такому середовищі, яке б максимально ефективно сприяло їхньому академічному та соціальному розвитку.

4. З метою забезпечення реалізації такого права, держави-учасниці зобов’язані найняти кваліфікованих вчителів, включаючи тих, що мають фізичні вади, які добре володіють жестовою мовою і системою сліпих Брайля, і готувати професіоналів і весь службовий персонал для такої роботи на всіх рівнях навчального процесу. Під час цієї підготовки потрібно повно висвітлювати проблеми і потреби глухих, навчати користуватися альтернативними режимами, засобами і форматами комунікації, навчальною технікою і матеріалами, призначеними для осіб з фізичними обмеженнями.

5. Держави-учасниці гарантують особам з фізичними вадами доступність вищої освіти, професійного навчання, навчання у дорослому віці та навчання протягом всього життєвого циклу без обмежень і будь-яких форм дискримінації на рівних умовах з усіма іншими.

Стаття 3-. Участь у культурному житті, право на відпочинок, дозвілля і спорт

1. Держави-учасниці визнають право особи з фізичними вадами брати участь на рівних умовах з усіма іншими у культурному житті і вживатимуть усі належні заходи, щоб особи з фізичними вадами мали гарантований:

a) доступ до викладених у належному форматі матеріалів культури;

б) доступ до телевізійних програм, фільмів, театрів та інших культурних заходів, за допомогою відповідних інформаційних форматів;

4. Особам з фізичними вадами надається право, на рівних умовах з іншими, визнавати і підтримувати свою специфічну культурну і лінгвістичну цілісність, включаючи мови жестів і культуру глухих. Конвенція була прийнята на Генеральній асамблеї ООН 13 грудня 2006 року після п’ятирічних дебатів і обговорень [3]. Міжнародна нарада інвалідів (ЮС) відзначає прийняття Конвенції про захист прав осіб з фізичними вадами.

Конвенція виведе осіб із фізичними вадами зі стану ізоляції, штучно створеної дискримінаціями, і допоможе їм повністю і на рівних умовах включитися до участі в усіх сферах соціального і політичного життя суспільства.

У Конвенції наведено права нечуючих осіб, зазначено їхнє право на використання рідної мови — мови жестів, на надання таким людям перекладачів тощо.

Цей перший з початку століття договір про захист прав людини є єдиним міжнародним юридичним документом із захисту прав осіб з фізичними вадами. Ця подія докорінно змінює політичну ситуацію в напрямі поваги до осіб із фізичними вадами, як до людей із особливими правами.

Література

  1. Статут Всесвітньої організації глухих від 23.09.1951 р. зі змінами від 08.07.1995 р.— К., 1995.— 42 с.
  2. Кауппінен Лііса. Концепція глухоти.— 2003.
  3. Міжнародна Конвенція з захисту і забезпечення прав і гідності інвалідів від 13.12.2006 р.— К., 2007.
  4. How to Establish and Run an Organization Deaf.— 1993.— Р. 26–30.

Ключові слова: мова жестів, освіта глухих дітей, Всесвітня організація глухих, ООН, ЮНЕСКО.

Key words: sign language, deaf children education, World organisation of deaf, UN, UNESCO.



Номер сторінки у виданні: 74

Повернутися до списку новин