АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ

ЛЮДЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Збірник наукових праць

Психофізіологічні механізми стресу





УДК 159.91 : 159.946                                                                                                                       Лазуренко С.І.,

доктор психологічних наук, доцент

Університет «Україна»

 

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ СТРЕСУ

Анотація

Стаття присвячена проблемам психофізіологічних механізмів стресу. Будь-яка діяльність людини відбувається в постійно змінних умовах і саме знання про психофізіологічні механізми стресу може передбачати використання резервів людини відносно забезпечення ефективної поведінці в умовах підвищеної стресогенності зовнішнього середовища.

На сьогодні маємо обширні психофізіологічні дані про вплив емоційного стресу на професійну діяльність. Огляд цих публікацій, свідчить про фундаментальну їх спільність. Основний сенс результатів досліджень полягає в тому, що при середньому рівні емоційного стресу досягнення людини в діяльності відносно високі, а при емоційному стресі низького і високого рівнів – можуть бути гіршими і за результати, що показані у звичайних умовах. Дослідження психофізіологічних механізмів стресу людини та  використання отриманих знань можна вважати одним із найбільш перспективних шляхів психофізіологічного забезпечення різних видів активності, в тому числі активності у навчанні та активності рухової.  

Ключові слова: стрес, психофізіологічні механізми, загальний адаптаційний синдром, хвороба адаптації, патологічні стани.

 

Люди з особовими потребами, як правило, живуть з великою психофізіологічнім напругою, оскільки якщо не постійно, то часто звіряють себе з тими, що оточують, тобто практично здоровими.

Для глибшого розуміння природи емоційного стресу необхідно розглянути його психофізіологічні механізми. На сьогодні накопичений багатий матеріал теоретичних і експериментальних даних про психофізіологічні механізми емоційного стресу. Проте зусилля багатьох дослідників спрямовані на розкриття як загальних, так і особистих питань патогенезу стресу. У таких дослідженнях провідна роль відводиться нейроендокринним реакціям, відповідальним за формування стресового стану і що забезпечує опірність і живучість, а в деяких випадках – за розвиток глибоких патологічних процесів і летальний результат.

Мета роботи – вивчити психофізіологічні механізми стресу.

Сучасні погляди на аспекти психофізіологічних механізмів стресу відображені у фундаментальних працях В. Я. Апчела, В. Н. Цигана, [2], Л. О. Китаєва-Смика, [4], О. М. Кокуна [6], Ф. З. Меєрсона, М. Г. Пшеннікової [11], M. Beasley, T. Thompson, J. Davidson [14], D. J. Randall  [16]. Необхідно сказати про наявність гіпотези відносної функціональної декортикації і домінування підкіркових механізмів в стресових станах, а також про реактологічні теорії афекту А. Р. Лурія [9].

Провідними ланками патогенезу в концепції стресу Г. Сельє вважає три положення:

1. Фізіологічна реакція на стрес не залежить від типу людини (виду тварини), у якої вона виникає. Синдром у відповідь представляє універсальну модель захисних реакцій, спрямованих на захист людини (або тварини) і на збереження цілісності його організму.

2. Захисна реакція при дії стресора, що повторюється, проходить три певні стадії; всі разом ці стадії представляють загальний адаптаційний синдром.

3. Захисна реакція, якщо вона буде сильною і тривалою може перейти в хворобу, так звану хворобу адаптації. Хвороба буде тією ціною, яку організм заплатив за боротьбу із збудниками, що викликали стрес.

Складність розкриття психофізіологічних механізмів стресу пояснюється  тим, що в публікаціях Г. Сельє не розглядалася участь нервових механізмів регуляції у формуванні стресу. З цього приводу П. К. Анохін пише: «...Теорія стресу Ганса Сельє, що виключає участь нервової системи в активних реакціях організму на агресора, є недостатньою для пояснення механізму виникнення патологічних станів» [1]. Крім того, Г. Сельє побудував загальну схему розвитку стресової реакції, детально вивчивши в ній ендокринну ланку «гіпофіз - кора надниркових». Проте він не проаналізував роль іншої істотної ланки, що бере участь в стресі. Ця ланка, не бувши окремо ні нервовою, ні ендокринною, може бути охарактеризована як єдина нейроендокринна система. Вона є результатом активації ендокринних залоз. Вони є шляхами, по яких реагування на стресори відбувається в останню чергу. Активація кожної залози може взаємно перекриватися ефектами інших залоз. Найчастіше наголошується активація нейроендокринної і ендокринної систем.

Важливе значення для оцінки активації вісей стресу має розроблена Г. Сельє [13] теоретична база, що дає можливість прослідкувати в сукупності роль ендокринних вісей при хронічному стресі. Ця концепція отримала назву «загальний адаптаційний синдром».

Участь у формуванні стресових реакцій нервової регуляції робить актуальними питання про те, як реалізуються при стресі типологічні особливості ЦНС. Відомо, що зниження працездатності при стресі від стомлення (при тривалій одноманітній діяльності) виникає у випробовуваних із слабкою нервовою системою раніше, ніж у осіб з сильною нервовою системою. Разом з тим відсутня абсолютна залежність рівня працездатності при стресі від сили нервової системи. У випадках, коли стресором стає тривале повторення монотонних, одноманітних сигналів, особи з сильною нервовою системою могли бути схильнішими до стресу, ніж випробовувані зі слабкою нервовою системою. Деякі автори, що вивчали вплив типологічних особливостей нервової діяльності на адаптацію до екстремальних умов, підтверджують значення сили збудливого процесу як чинника, що забезпечує стійкість до стресових дій. Ці дослідження показали значення сили збудження (при її відносній перевазі) для адекватних і активних дій випробовуваного в умовах негативної емоційної дії. Проте є досить численні спостереження, результати яких часто свідчать на користь слабких нервових процесів при адаптації.

Теоретичні основи фізіологічних механізмів загальної адаптації детально представлені в працях А. А. Віру [15]. Він систематизував сучасні погляди про основні компоненти механізму загальної адаптації, що реалізуються шляхом:

- мобілізації енергетичних ресурсів організму для енергетичного забезпечення функцій;

- мобілізації пластичного резерву організму і посилення адаптивного синтезу ензимних і структурних білків;

- мобілізації захисних здібностей організму.

Експериментальні дослідження дали можливість виявити три основні зміни, що розвиваються в організмі при адаптації до стресу [12]:

- адаптивне збільшення потенційної потужності стрес-реалізуючих систем;

- зниження ступеня включення таких систем, тобто зменшення стрес-реакції через повторення стресових ситуацій;

- зниження реактивності нервових центрів і виконавських органів до медіаторів і гормонів стресу;

- їх своєрідна десенситізація.

Доповнюючи загальну картину психофізіологічних механізмів розвитку стресу, потрібно згадати про праці Л. О. Китаєва-Смика [4], в яких виділяються чотири субсиндроми стресу. Вони, прямуючи один за одним в певному порядку, стають фазами розвитку стресу. Першим в гранично можливих екстремальних умовах виявляється емоційно-поведінковий субсиндром, потім іде вегетативний (субсиндром превентивно-захисної вегетативної активності). Після них переважно вираженими стають когнітивний (субсиндром зміни розумової активності при стресі) і соціально-психологічний (субсиндром зміни спілкування при стресі). Якщо перші два субсиндроми можна розглядати як прояви етапів адаптаційної активізації щодо низької (у ієрархічному плані) «функціональної системності» організму, то останні два – як обумовлені індивідуальними особистими особливостями людей, що виявляються в екстремальних умовах. Що стосується когнітивного і соціально-психологічного субсиндромів, то їх можливо розглядати як компоненти, а не як фази стресової реакції. Адже формування оцінок і відносин, що визначають розвиток стресу, проходить з участю розумових процесів, а не тільки емоцій.

В умовах екстремальної ситуації в діяльності функціональних підсистем організму здійснюються такі зрушення, що виходять за рамки оптимального функціонування адаптаційної системи. Це і супроводжується переживанням, відчуттям дискомфорту. З яких би позицій (фізіологічних, психофізіологічних, психологічних, біохімічних) не пояснювалися механізми стресу, центральною ланкою все-таки залишаються питання про нервову і ендокринну регуляції стресу. Відповісти на ці питання поки складно, проте дані, отримані при їх вирішенні, дають змогу будувати, хай нескладні, але вселяючі довіру схеми [4].

Багато в чому розвиток стресової реакції обумовлений природою стресора. Психосоціальна характеристика стресора, його якісні і кількісні особливості, градієнт дії стресора на організм, «валентність» у відношенні до особи не можуть не враховуватися при аналізі механізмів стресу. Природа стресора, як правило, і визначає термінологічну характеристику стресу (емоційного, фізичного, мотиваційного, операційного, інтелектуального, бойового, акустичного та ін.). Наявність стресора ще не обумовлює розвиток стресової реакції. У багатьох людей до деяких стресорів існує стійкий психосоматичний імунітет, детермінований як фізіологічними, так і соціальними чинниками. Необхідно відзначити, що стійкість, принаймні до деяких стресорів, визначається генетичними агентами. Ще дуже мало відомо про генетичну основу реакції на стрес, генетичну детерміновану стійкість до стресу. Перші дослідження в цій галузі проведені на тваринах. Що стосується неспецифічності і специфічності відповідей під час дії різних стресорів, то, на думку Сельє, будь-який стимул, що викликає адаптаційні реакції організму, володіє специфічними і неспецифічними діями. По-перше, різні стресори можуть розрізнятися тільки за своїми специфічними ефектами і не розрізняються за своїми неспецифічними (стрес) ефектами. Наприклад, холод викликає тремтіння, а спека – виділення поту. Це специфічні ефекти. Вони обидва викликають підвищення активності кори надниркових, що є неспецифічним (стрес) ефектом. Нині багато авторів висловлюють сумнів щодо стереотипності гіпофіз-адреналових відповідей на стресові дії. Вони показують специфічність гормональних реакцій надниркових і багатьох функціональних систем за різних стресових ситуацій. Прикладні аспекти досліджень стресу відрізняються великою різноманітністю. Серед них виділяються два основних напрями – так званого стресу життя і професійного стресу. Кардинальні розробки першого напряму представлені Г. Сельє. Він, кажучи про стрес життя, під цим поняттям має на увазі психологічний стан людини, що виникає під впливом ситуацій, обумовлених витратами сучасної цивілізації (урбанізації зростаючого темпу повсякденного життя, забруднення довкілля та ін.). Основною метою даного положення є вияв чинників ризику стресогенних психосоматичних захворювань, в основному серцево-судинних.

Психофізіологічне вивчення професійного стресу показало, що в його основі лежить закономірність, що встановлена ще в 1908 році Р. Йерксом і Дж. Додсоном. Вони експериментально довели, що із зростанням активації нервової системи до певного критичного рівня, ефективність діяльності підвищується. Проте при подальшій активації нервової системи, іншими словами, при збільшенні стресогенності чинників, що діють, показники діяльності починають знижуватися. Отже, між враженістю стресу емоційною напруженістю, активізацією нервової системи, з одного боку, і ефективністю робочої діяльності – з іншого, немає однозначної залежності. У подальшому це неодноразово підтверджено і узагальнено у вигляді закону Йеркса-Додсона, що поєднує ефективність діяльності з рівнем неспецифічної адаптації [6; 7; 8].

На сьогодні маємо обширні психофізіологічні дані про вплив емоційного стресу на професійну діяльність. Огляд цих публікацій, а також аналіз експериментальних даних, що представлені в них, свідчать про фундаментальну їх спільність. Основний сенс результатів досліджень полягає в тому, що при середньому рівні емоційного стресу досягнення людини в діяльності відносно високі, а при емоційному стресі низького і високого рівнів – можуть бути гіршими і за результати, що показані у звичайних умовах. Отже, низьку працездатність при малій стресогенній активізації можна розглядати як результат малої залученості адаптаційних резервів у процеси «захисту» організму від вимог середовища [6; 7; 8].

Сенсорна адаптація, відображаючи пристосовані зміни чутливості до подразника, що інтенсивно діє на органи чуття, може виявлятися і в різноманітних ефектах, що суб'єктивно переживаються. Сенсорна адаптація повинна забезпечувати підвищену чутливість в зоні, що є близькою до величини актуального подразника. Виділені закономірності не завжди забезпечують необхідну інформативність при дослідженні складніших і триваліших періодів адаптації людини до нових умов життя і, зокрема, навчання у провідному вищому навчальному закладі. У таких випадках для вивчення тривалості і можливої корекції адаптивних процесів доцільно задіювати більш складні суб'єктивно сформовані психічні утворення (свого роду «суб'єктивні еталони»). До них можна віднести, в першу чергу, особливості сприйняття і суб'єктивної оцінки часових інтервалів: часова перцепція, сприйняття часу або «відчуття часу» [7; 8].

Цінність вимірювання часової перцепції може полягати і в тому, що оцінка ступеня розвитку «відчуття часу» може служить показником адаптованості. Особи, які добре адаптуються, володіють достатньо високим рівнем розвитку перцепції часу, зокрема, поведінкових реакцій передбачуваних партнерів спілкування. Вони вважають за краще позитивно оцінювати осіб, що реагують відразу. Точність часової перцепції (суб'єктивний еталон «відчуття часу») значно порушується в стані нестійкої адаптації і дезадаптації. Так недооцінка часу виявлена в осіб з низьким рівнем особистої тривожності і, навпаки, у дуже неспокійних індивідів виявлена переоцінка часових інтервалів. Люди з середнім балом особистої тривожності виявили найбільшу точність сприйняття і оцінки часу [7; 8]. Це відбивається на професійній діяльності (темп, ритм, стійкість та інше). Більш того, є дослідження, що обґрунтовують просторово-часову організацію особи як найбільш фундаментальна характеристика цілісної психіки [3; 5].

Так в один і той же час при зростаючих симптомах стресу показники виконання складного завдання можуть знижуватися, а показники простого – зростати. Стрес, що сприяє поліпшенню показників працездатності, розцінюється як стрес без дістресу. Погіршення цих показників при стресі розглядається як прояв дістресу. Крім того оптимальний діапазон діяльності істотно залежить від індивідуального стресового порогу, обумовленого властивостями особи. В осіб з високим порогом чутливості для максимуму успішності необхідна велика інтенсивність стресових дій.

В. Л. Маріщук [10] стадію стресу, що характеризується підвищеною резистентністю (до настання виснаження), поділяв на дві фази: перехресну резистентність і перехресну сенсибілізацію. У першій, – зазвичай, наголошується на зростанні неспецифічної стійкості і загальному підвищенні стійкості психічних процесів, поліпшенню працездатності. У другій фазі спостерігається перерозподіл функціональних резервів.

Спостерігається істотне зниження імунної реактивності у спортсменів-лижників, які досягли найвищих результатів під час змагань. За зростанням рівня кортизолу у цих лижників говорили про розвиток стресу. В експериментах з виконання тривалих і надскладних польотів у пілотів на тлі кумуляції стомлення і стресу, що підтверджується значним підвищенням екскреції 17-оксикортикостероїдів, спостерігалося падіння ряду функціональних показників і результатів тестування психічних пізнавальних процесів, але пілотування літака і виконання основних професійних завдань залишалися на високому рівні [10].

Систематичне експериментальне вивчення тривалого стресу розпочате у зв'язку з підготовкою тривалих космічних польотів. Спочатку дослідження велися з метою визначення меж перенесення людиною тих або інших несприятливих умов. Потім предметом дослідження стали психічні розлади і працездатність людини в екстремальних умовах, проблема групової сумісності та управління психологічними процесами. Ці, а також натурні і лабораторні дослідження, присвячені діяльності людини при тривалому стресі, дають можливість розкрити деякі фізіологічні закономірності працездатності в екстремальних умовах. Що ж до діяльності космонавтів, то під час тривалих польотів на орбітальних станціях і в умовах тривалої стресогенної ізоляції, що моделює тривалий космічний політ, на початку польоту або експерименту, показники виконання простих і складних завдань поліпшуються. Це пояснюється, по-перше, активацією адаптаційних систем (згідно закону Йеркса-Додсона), по-друге, підвищенням тренованості обстежуваних [4]. Потім на 12-13-й день польоту починають проявлятися явища втоми, сонливості, а на 30-й день вони стають більш вираженими. В умовах вираженого стресу сигнали готовності до можливих аварійних ситуацій, якщо вони не підкріплюються реальним виникненням аварії, починають гальмуватись.

Чіткіше виявляється неузгодження між ритмом сну і неспання як за годинниковою стрілкою (до 10 годин), так і проти неї (до 11 годин), що призводить до значних помилок в пілотуванні. Під час висадки на Місяць експедиції з космічного корабля «Аполлон-15» значне порушення добового ритму призвело до вираженої втоми астронавтів і змусило їх працювати на межі фізіологічних і психологічних резервів аж до моменту повернення в командний модуль. Приблизно через місяць-півтора спільних польотів, як відзначають більшість космонавтів, починає проявлятися проблема психологічної сумісності членів екіпажу. Іншими словами, тривала групова ізоляція за певних обставин може виступати як психогенний чинник екстремальних умов.

Діяльність, що вимагає самостійних вольових зусиль, мала виразну тенденцію погіршуватися при тривалому стресі без поліпшення в період очікування кінця дії стресогенних чинників. Цей факт ілюструє феномен «екстерналізації» особи зі зниженням здібності до самостійного виходу з ситуації дістресу при тривалій стресовій монотонії. Рідше в аналогічних умовах може активізуватися вольова активність, що призводить до «вибухового» посилення діяльності людини за 2-3 доби до закінчення космічного польоту, тобто на завершальному етапі [4].

Емоційна напруженість, викликана очікуванням завершення польоту або тривалого експерименту, виразно виявляється у вегетативних реакціях, біохімічних зрушеннях, руховій активності, порушеннях сну і низки психофізіологічних показників (часові проби, робота на тренажері та ін.).  Фізіологічні і психофізіологічні дослідження тривалого стресу дають змогу виділити на першій стадії стресу, стадії мобілізації адаптаційних резервів («стадії тривоги»), три періоди адаптації до стійких стресогенних дій.

Перший період – активізація адаптаційних форм реагування за рахунок мобілізації в основному «поверхневих» резервів. Його тривалість при максимальній суб'єктивній перенесеній екстремальності стресора обчислюється хвилинами, годинами. Перший період стресу у більшості людей відрізняється стенічними емоціями і підвищенням працездатності.

Другий період характеризується початком дії наявних в організмі «програм» перебудови існуючої «функціональної системності» і становленням її нової форми, адекватної екстремальній вимозі середовища. Тривалість цього періоду складає близько 11 діб. Для нього характерний безболісний стан людини із зниженням працездатності. Проте висока мотивація стресу в цьому періоді може підтримувати достатньо високу працездатність людини і, більше того, за рахунок тимчасової «надмобілізації» резервів, зокрема гіпофіз-адреналової системи, – припиняти несприятливі прояви другого періоду.

Третій період – нестійка адаптація. Виявляється у вкрай несприятливих для людини умовах. Його тривалість варіює від 20 до 60 діб.

Аналізуючи проблему стресу, що позв'язаний з трудовою діяльністю, можна відмітити тісний зв'язок цього стану із втомою і перевтомою. Стрес і втома служать основними «мішенями» фармакологічної корекції та інших способів регулюючих дій. Як стрес, так і втома вимагають у подальшому відпочинку, а при особливій вираженості обох станів – і реабілітаційних заходів. Вони обидва певною мірою дезадаптивні і позначають динамічний розлад індивіда з середовищем. Разом з тим, з фізіологічної точки зору, втома – це стан організму, викликаний розумовою або фізичною роботою, при якому тимчасово знижується працездатність, змінюються функції організму і з'являється суб'єктивне відчуття – втома. Стомленість, за своєю біологічною суттю є нормальним фізіологічним процесом, що виконує певну захисну роль в організмі, оберігає його окремі фізіологічні системи і органи від надмірної перенапруги і можливого пошкодження. Цей бік стомленості є фізіологічно вигідним. Інший, що призводить до зниження працездатності, неекономного витрачання енергії і зменшення функціональних резервів організму, – невигідним. Останнє, а саме, зменшення рівня функціональних резервів при стомленості є відмінністю між станом стресу і втомою. 

Отже, в стані втоми рівень функціональних резервів в тій чи іншій мірі знижений, в стані стресу відбувається гіпермобілізація резервів. Саме у фізіологічних резервах організму, в їх мобілізації і виснаженні знаходиться ключ до виконання конкретних фізіолого-гігієнічних практичних завдань, що пов'язані із забезпеченням роботи людини під час дії на нього екстремальних чинників. У зв'язку з цим стає переконливим припущення розглядати втому як реакцію, що генералізує, на стрес. При розгляді концепції втоми і стресу звертає на себе увагу і те, що стомленість, як правило, виникає в результаті напруженої або тривалої діяльності, тоді як виникнення стресу не завжди з цим пов'язане. Стрес може розвинутися на початковій фазі роботи, а також в період підготовки до неї (антиципіруючий стрес, передстартовий стан), тобто спрямованість причинно-наслідкового зв'язку від стресу до стомленості вірогідніша, ніж протилежна [7; 8].

Таким чином, людям з особовими потребами, які живуть з великою психичною та фізіологічною напругою, необхідні знання про психофізіологічні механізми стресу для того, щоб ефективно управляти своим станом та бути адекватним серед оточуючих.

 

ВИСНОВКИ

1. Будь-яка діяльність людини відбувається в постійно змінних умовах і саме знання про психофізіологічні механізми стресу може передбачати використання резервів людини відносно забезпечення ефективної поведінці в умовах підвищеної стресогенності зовнішнього середовища.

2. На сьогодні маємо обширні психофізіологічні дані про вплив емоційного стресу на професійну діяльність. Огляд цих публікацій, а також аналіз експериментальних даних, що представлені в них, свідчать про фундаментальну їх спільність. Основний сенс результатів досліджень полягає в тому, що при середньому рівні емоційного стресу досягнення людини в діяльності відносно високі, а при емоційному стресі низького і високого рівнів – можуть бути гіршими і за результати, що показані у звичайних умовах. Отже, низьку працездатність при малій стресогенній активізації можна розглядати як результат малої залученості адаптаційних резервів у процеси «захисту» організму від вимог середовища.

3.  Дослідження психофізіологічних механізмів стресу людини та  використання отриманих знань можна вважати одним із найбільш перспективних шляхів психофізіологічного забезпечення різних видів активності, в тому числі активності у навчанні та активності рухової.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Анохин П. К. Очерки по психофизиологии функциональных систем   / П. К. Анохин. – М. : Медицина, 1975. – 447 с 
  2.  Апчел  В. Я., Цыган В. Н. Стресс и стрессустойчивость человека / В. Я. Апчел,  В. Н. Цыган. СПб. : 1999. 86 с.
  3.  Брагина Н. Н.,  Доброхотова Т. П.  Функциональная  асимметрия человека /  Н. Н. Брагина, Т. П. Доброхотова. – М. : Наука, 1981. – 288 с.
  4. Китаев-Смык Л. А.  Психология стресса / Л. А. Китаев-Смык. М. : Наука,1983. 368 с.
  5.  Клименко В. В. Механізми психомоторики людини / В. В. Клименко. –  К., 1997. – 192 с.
  6.  Кокун О. М. Психофізіологія / О. М. Кокун // Навч посіб. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 184 с.
  7.  Лазуренко С. І.  Розвиток психомоторних якостей студентів технічних ВНЗ : [монографія] / С. І. Лазуренко. – К. : ДП Інформаційно-аналітичне агентство, 2010. – 195 с.
  8.  Лазуренко С. І. Психофізіологія установок в регуляції моторики людини: [монографія]  / С. І. Лазуренко. – К. :  Університет «Україна», 2011. – 406 с. 
  9.  Лурия А. Р.  Мозг  человека  и  психические  процессы  / А. Р. Лурия. – М. : Педагогика, 1970. – 496 с.
  10.  Марищук В. Л.,  Евдокимов В. И. Поведение и саморегуляция человека в условиях стресса / В. Л. Марищук, В. И. Евдокимов. – СПб. : Издательский Дом Сентябрь, 2001. – 260 с.
  11. Меерсон Ф. З., Пшенникова М. Г. Адаптация к стрессорным ситуациям и физическим загрузкам / Ф. З. Меерсон, М. Г. Пшенникова.  – М. : Медицина, 1988. – 256 с.
  12.  Пшенникова М. Г. Феномен стресса, эмоциональный стресс и его роль в патологии / М. Г. Пшенникова // Патологическая физиология и  экспериментальная терапія. – 2001. – № 2. – С. 26–30.
  13.  Селье Г. Стресс без дистресса / Г. Селье. М. : Прогресс, 1982. 124 с.
  14. Beasley M., Thompson T., Davidson J. Resilience in response to life stress: the effects of coping style and cognitive hardiness // Personality and Individual Differences. - 2003. - Vol. 34. - № 1. - P. 77-95.
  15.  Viru А.  Adaptation in Sport  Training  / А. Viru // Times  Mirror  Intemational Publishers. London. 1995. 320 р.
  16.  Randall D. J.  Psychological adaptations in life & work: subject analysis index with reference bibliography /1st ed. Washington: ABBE Publishers Association, 1987. 159 p.

 

Аннотация

Статья посвящена проблемам психофизиологических механизмов стресса.   Любая деятельность человека происходит в постоянно переменных условиях и именно знание о психофизиологических механизмах стресса может предусматривать использование резервов человека относительно обеспечения эффективной поведению в условиях повышенной стрессогенности внешней среды.

На сегодня имеем обширные психофизиологические данные о влиянии эмоционального стресса на профессиональную деятельность. Обзор этих публикаций свидетельствует о фундаментальной их общности. Основной смысл результатов исследований заключается в том, что при среднем уровне эмоционального стресса достижения человека в деятельности относительно высокие, а при эмоциональном стрессе низкого и высокого уровней - могут быть хуже и за результаты, которые показаны в обычных условиях. Исследование психофизиологических механизмов стресса человека и  использования полученных знаний можно считать одним из наиболее перспективных путей психофизиологического обеспечения разных видов активности, в том числе активности в учебе и активности двигательной.  

Ключевые слова: стресс, психофизиологические механизмы, общий адаптационный синдром, болезнь адаптации, патологические состояния.

 

Annotation

 The article is devoted the problems of psychophysiological mechanisms of stress.   Any activity of man takes a place in constantly variable terms and exactly knowledge about the psychophysiological mechanisms of stress can foresee drawing on reserves of man in relation to providing effective a conduct in the conditions of enhanceable stressogennosti of external environment.

For today we have vast psychophysiological information about influence of emotional stress on professional activity. The review of these publications testifies to their fundamental community. Basic sense of results of researches consists in that at the middle level of emotional stress of achievement of man in activity relatively high, and at emotional stress of low and high levels - can be worse and for results which are rotined in ordinary terms. Research of psychophysiological mechanisms of stress of man and  use of the got knowledges can be counted one of the most perspective ways of the psychophysiological providing of different types of activity, including activity in studies and activity of motive.  

Keywords: stress, psychophysiological mechanisms, general adaptation syndrome, illness of adaptation, pathosiss.


UDK 159.91 : 159.946                                                                    Lazurenko S.I., doctor of psychological sciences,  

                                                                                                                associate professor, University «Ukraine»

 

PSYCHOPHYSIOLOGICAL  MECHANISMS OF STRESS

Annotation

 The article is devoted the problems of psychophysiological mechanisms of stress.   Any activity of man takes a place in constantly variable terms and exactly knowledge about the psychophysiological mechanisms of stress can foresee drawing on reserves of man in relation to providing effective a conduct in the conditions of enhanceable stress causing external environment.

For today we have vast psychophysiological information about influence of emotional stress on professional activity. The review of these publications testifies to their fundamental community. Basic sense of results of researches consists in that at the middle level of emotional stress of achievement of man in activity relatively high, and at emotional stress of low and high levels - can be worse and for results which are rotined in ordinary terms. Research of psychophysiological mechanisms of stress of man and  use of the got knowledges can be counted one of the most perspective ways of the psychophysiological providing of different types of activity, including activity in studies and activity of motive.  

Keywords: stress, psychophysiological mechanisms, general adaptation syndrome, illness of adaptation, pathosiss.

 

People with specific necessities, as a rule, live under large psychophysiological tension. As if not constantly, they often compare themselves with those people who surround them who are practically healthy.

For deeper understanding of nature of emotional stress it is necessary to consider its psychophysiological mechanisms. For today, rich material of theoretical and experimental information is accumulated about the psychophysiological mechanisms of emotional stress. However, efforts of many researchers are directed on opening of both general and personal questions of pathogeny of stress. In such researches a leading role is taken by neuroendocrinal reactions responsible for a stress state, that provides resistance and vitality, and on occasion - for development of deep pathological processes and lethal result.

The purpose of the work is to learn the psychophysiological mechanisms of stress.

Modern opinions about the aspects of psychophysiological mechanisms of stress are represented in fundamental labours V. I. Apchela, V. N. Cygan, [2], L. O. of Kitaeva-Smika, [4], O. M. Kokuna [6], F. Z. Meersona, M. G. Pshennikovoy [11], M. Beasley, T. Thompson, J. Davidson [14], D. J. Randall  [16]. It is necessary to say about a presence the hypotheses of relative functional decortication and prevailing of subcortical mechanisms in stress states, and also about the theories of reactions to an affect of A. R. Luriya [9].

Three main elements of pathogeny in conception of stress H. Selye considers the following:

1. A physiologic reaction on stress does not depend on a human type (type of an animal) who under it. A syndrome presents the universal model of protective reactions, directed on defence of a human (or animals) and on the maintainance of integrity of his organism in reply.

2. Protective reaction at the action of a stress agent, that repeats, passes three stages; all together these stages present a general adaptation syndrome.

3. Protective reaction, if it will be strong and protracted can pass to illness, so-called illness of adaptation. The illness will be the price, which an organism paid for a fight against exciters which caused stress.

Complication of opening psychophysiological mechanisms of stress is related to the fact that H. Selye in his publications does not consider  neuromechanisms of adjusting participating in forming of stress. P. K. Anokhin writes on this occasion: «... H. Selye’s theory of stress which eliminates participating of the nervous system in the active reactions of organism on an aggressor, is insufficient for explanation of mechanism of origin of pathological state » [1]. In addition, H. Selye built the general chart of development of a stress reaction, in detail learning in it an endocrine link between «hypophysis - cortex of adrenal glands». However much he analysed the role of other substantial link which takes part in stress. This link, being not separately neither nervous nor endocrine, can be described as the unique neuroendocrinal system. It is the result of activating of hemadens. They are ways for which reacting on stress takes place in the last turn. Activating of every gland can be mutually recovered the effects of other glands. Activating of neuroendocrinal is more frequent all marked and endocrine systems.

A value for the estimation of activating of visey stress is important the theoretical base which enables to trace in an aggregate the role of endocrine visey at chronic stress developed H. Selye [13]. This conception got the name «general adaptation syndrome».

Nerve regulation participating in generation of stress reactions makes actual a question about that how typical nervous systems features are realized under stress. It is known, that the decline of capacity at stress from a fatigue (at the protracted monotonous activity) arises up in an examinee with the weak nervous system before, than for persons with the strong nervous system. At the same time there is no absolute dependence of level of capacity at stress from force of the nervous system. In the cases when stress is caused by protracted reiteration of monotonous, monotonous signals, person with the strong nervous system could be inclined to stress, than examinee with the weak nervous system. Some authors which studied influence of typological features of nervous activity on adaptation to the extreme terms confirm the value of force of excitative process as a factor which provides firmness to stress actions. These researches rotined the value of force of excitation (at its comparative advantage) for adequate and active actions examinee in the conditions of negative emotional action. However there are numerous enough supervisions the results of which often testify in behalf of weak nervous processes during adaptation.

Theoretical bases of physiology mechanisms of general adaptation in detail are presented in labours of A. A. Viru [15]. He systematized modern looks about the basic components of mechanism of general adaptation, that realized by:

- mobilizations of power resources of organism are for the power providing of functions;

- mobilizations of plastic reserve of organism and strengthening of adaptive synthesis of enzime and structural albumens;

- mobilizations of protective capabilities of organism.

Experimental researches enabled to find out three basic changes which develop in an organism during adaptation to stress [12]:

- an adaptive increase of potential power is stress-realizing of the systems;

- decline of degree of including of such systems, that diminishing of reaction of stress is through the reiteration of stress situations;

- a decline of reactivity of nerve-centres and executive branches is to the neurohumors and hormones of stress;

- them original desensitization.

Complementing the general picture of psychophysiological mechanisms of development of stress, it is needed to reminisce labours of L. O. Kitaeva-Smika [4], four subsyndromes of stress are selected in which. They, following friend by a friend in set procedure, become the phases of development of stress. An emotionally beavior subsyndrome appears in maximum possible extreme terms the first, the vegetative goes then (subsyndrome of preventively protective vegetative activity). After them the mainly expressed is become by cognitive (a subsyndrome of change of mental activity is at stress) and socially psychological (a subsyndrome of change of intercourse is at stress). If the first two subsyndromes can be examined as displays of the stages of adaptation activation in relation to the low (in a hierarchical plan) «functional system» of organism, last two - as conditioned the individual personal features of people which appear in extreme terms. That touches cognitive capacities and socially psychological subsyndromes, it is possible to examine them as components, but not as phases of a stress reaction. In fact forming of estimations and relations which determine development of stress passes with participation of mental processes, but not only emotions.

In the conditions of extreme situation such changes which go beyond the scopes of the optimum functioning of the adaptation system are carried out in activity of functional subsystems of organism. It is accompanied experiencing, feeling of discomfort. What positions (physiological, psychophysiological, psychological, biochemical) the mechanisms of stress were not explained from, a central link all the same are questions about the nervous and endocrine adjustings of stress. To answer these questions while difficultly, however much information, got at their decision, enable to build, let simple, but infusing with the trust of chart [4].

In a great deal development of a stress reaction is conditioned nature of stress agent. Psikhosocial description of stresora, him high-quality and quantitative features, gradient of action of stress agent on an organism, «valency» in attitude toward a person taken into account at the analysis of mechanisms of stress. Nature of stress agent, as a rule, and determines terminology description of stress (emotional, physical, motivational, operation, intellectual, battle, acoustic but other). The presence of stress agent does not yet stipulate development of a stress reaction. Many people to some stress agents have proof psychosomatic immunity, determined both physiology and social factors. It is necessary to mark that firmness, at least to some stress agents, is determined genetic agents. Yet it is very little known about genetic basis of reaction on stress, genetic determined firmness to stress. The first researches in this industry are conducted on animals. That touches unspecificity and specificity of answers during the action of different stress agents, in opinion of H. Selye, any stimulus which causes the adaptation reactions of organism owns specific and heterospecific actions. At first, different stress agents can differentiate only after the specific effects and does not differentiate after the heterospecific (stress) effects. For example, a cold causes shaking, and a heat is a selection sweat. It is specific effects. They both cause the increase of activity of bark of nadnirkovikh which are a heterospecific (stress) effect. Presently many authors express a doubt in relation to stereotype hypophysis-adrenalovikh of answers for stress actions. They show specificity of hormonal reactions of adrenal gland and many functional systems at different stress situations. The applied aspects of researches of stress differ a large variety. Between them two exude basic directions - the so-called stress of life and professional stress. Cardinal developments of the first direction are presented H. Selye. He, speaking life about stress, under this concept means the psychological state of man, which arises up under act of situations, conditioned the charges of modern civilization (urbanizations of growing rate of everyday life, contamination of environment but other). The primary purpose of this position is a display of factors of risk of stress related psychosomatic diseases, mainly cordially-vascular.

The psychophysiological study of professional stress rotined that conformity to the law, which is set as early as 1908 year of R. Yerksom and D. Dodsonom, lies in his basis. They proved experimentally, that with growth of activating of the nervous system to the certain critical level, efficiency of activity rises. However during the subsequent activating of the nervous system, in other words, at the increase of stress  between staggered of stress by emotional tension, activation of the nervous system, from one side, and by efficiency of working activity - from other, there is not synonymous dependence. In subsequent it is repeatedly confirmed and generalized as a law of Yerksa-Dodsona, which combines efficiency of activity with the level of heterospecific adaptation [6; 7; 8].

For today we have vast psychophysiological information about influence of emotional stress on professional activity. The review of these publications, and also analysis of experimental data which are presented in them, testify to their fundamental community. Basic sense of results of researches consists in that at the middle level of emotional stress of achievement of man in activity relatively high, and at emotional stress of low and high levels - can be worse for results which are rotined in ordinary terms. Consequently, low capacity during small stress activation it is possible to examine as a result of small attracted of adaptation backlogs in the processes of «defence» of organism from the requirements of environment [6; 7; 8].

Sensory adaptation, representing the adjusted changes of sensitiveness to the irritant, which intensively operates on sense-organs, can appear and in various effects which are subjectively experienced. Sensory adaptation must provide an enhanceable sensitiveness in an area which is near to the size of actual irritant. Conformities to the law are selected not always provide the necessary informing at research of more difficult and more protracted periods of adaptation of man to the new terms of life and, in particular, studies in leading higher educational establishment. In such cases for the study of duration and possible correction of adaptive processes it is expedient to involve more difficult psychical educations are subjectively formed (the family «subjective standards»). It is possible to take to them, above all things, features of perception and subjective estimation of sentinel intervals: sentinel perception, perception of time or «feeling of time» [7; 8].

The value of measuring of sentinel perception can consist and in that the estimation of degree of development of «feeling of time» can serves as the index of adapted. Persons which adapt oneself well own the high enough level of development of perception of time, in particular, behavior reactions of the supposed partners of intercourse. They consider at better positively to estimate persons which react at once. Exactness of sentinel perception (subjective standard of «feeling of time») is considerably violated in a state of unsteady adaptation and disadaptation. So found out the underestimation of time for persons with the low level of the personal anxiety and, opposite, for very uneasy individuals found out the overvalue of sentinel intervals. People with the middle mark of the personal anxiety found out most exactness of perception and estimation of time [7; 8]. It affects professional activity (rate, rhythm, firmness et al). Moreover, there are researches which ground spatio-temporal organization of person as the most fundamental description of integral psyche [3; 5].

So at one and the same time at the growings symptoms of stress the indexes of the difficult job processing can go down, and indexes simple - to grow. Stress which is instrumental in the improvement of indexes of capacity is considered as stress without distress. Worsening of these indexes at stress is examined as a display of distress. In addition the optimum range of activity substantially depends on an individual stress threshold, conditioned properties of person. For persons with the high threshold of sensitiveness for a maximum of progress large intensity of stress actions is needed.

V. L. Marischuk [10] the stage of stress which is characterized enhanceable resistance (before the offensive of exhaustion), divided into two phases: cross resistance and cross sensibilizacion. In the first, - usually, marked on growth of heterospecific firmness and general increase of firmness of psychical processes, to the improvement of capacity. There is a redistribution of functional backlogs in the second phase.

There is a substantial decline of immune reactivity for sportsmen-skiers which attained the greatest results during competitions. After growth of level of pregnenetrioldione for these skiers talked about development of stress. In experiments from implementation of the protracted and very difficult flights for pilots on a background cumulation of fatigue and stress which is confirmed the considerable increase of egestion of 17-oxicorticosteroids, there was falling of row of functional indexes and results of testing of psychical cognitive processes, but aviating of airplane and implementation of basic professional tasks remained at high level [10].

The systematic experimental study of the protracted stress is begun in connection with preparation of the protracted space flights. At first researches were conducted with the purpose of determination of limits of transference a man those or other unfavorable terms. Then the article of research was become by psychical disorders and capacity of man in extreme terms, problem of group compatibility and management psychological processes. These, and also model and laboratory researches, devoted activity of man at the protracted stress, enable to expose some physiology conformities to the law of capacity in extreme terms. As for activity of cosmonauts, during the protracted flights on the orbital stations and in the conditions of the protracted stress causing isolation which designs the protracted space flight, at the beginning of flight or experiment, the indexes of implementation of simple and difficult tasks are improved. It is explained, at first, activating of the adaptation systems (in obedience to the law of Yerksa-Dodsona), secondly, by the increase of trained of inspected [4]. Then on the 12-13th day of flight the phenomena of fatigue, somnolence begin to show up, and on a 30th day they become more expressed. In the conditions of the expressed stress the signals of readiness to the possible emergency situations, if they do not refresh oneself the real origin of failure, begin to be braked.

More expressly an unconcordance between the rhythm of sleep and  wakeful state appears both clockwise (to 10 hours) and against it (to 11 hours), that results in considerable errors in aviating. During landing on Moon of expedition from a spaceship «Apollo-15» considerable violation of day's rhythm resulted in the expressed fatigue of astronauts and compelled them to work on verge of physiology and psychological backlogs up to the moment of returning in the command module. Approximately through month-one and a half general flights, as most cosmonauts mark, the problem of psychological compatibility of members of crew begins to show up. In other words, a group isolation lasted under certain circumstances can come forward as a psychogenic factor of extreme terms.

Activity which requires independent conations must was an expressive tendency be worsened at the protracted stress without an improvement in the period of expectation of end of action of stress factors. This fact illustrates the phenomenon of «externalization» person with the decline of capacity for an independent exit from the situation of distress at protracted stress monotonia. Rarer volitional activity which results in the «explosive» strengthening of activity of man 2-3 days prior to completion of space flight can activate in analogical terms, that on the finishing stage [4] .

Emotional tension, caused expectation of completion of flight or protracted experiment, distinctly appears in vegetative reactions, biochemical changes, motive activity, parahypnosiss and row of psychophysiological indexes (sentinel tests, work on a trainer but other).  Physiological and psychophysiological researches of the protracted stress enable to select on the first stage of stress, stage of mobilization of adaptation backlogs («stages of alarm»), three periods of adaptation to the proof stress causing actions.

The first period is activation of adaptation forms of reacting due to mobilization mainly of «superficial» backlogs. His duration at maximal subjective carried extrimity of stress agent is calculated by minutes, by hours. The first period of stress in most people differs sthenic emotions and increase of capacity.

The second period is characterized beginning of action of the present in an organism «programs» of alteration of the existent «functional system» and becoming of it new form, adequate the extreme requirement of environment. Duration of this period makes about 11 days. For him there is the characteristic painless state of timber-toe by the decline of capacity. However much high motivation of stress in this period can support the high enough capacity of man, moreover, due to temporal «supermobilization» of backlogs, in particular hypophysis-adrenaline system, - to halt the unfavorable displays of the second period.

The third period is unsteady adaptation. Appears in extremely unfavorable for a man terms. His duration varies from 20 to 60 days.

Analysing the problem of stress, that is related with labour activity, it is possible to mark close connection of this state with a fatigue and overstrain. Stress and fatigue serve as the basic «targets» of pharmacological correction and another ways of controlactions. Both stress and fatigue require in subsequent rest, and at special expressed of both states - and rehabilitation measures. They both to a certain extent disadaptive and mark dynamic disorder of individual with an environment. At the same time, from the physiology point of view, a fatigue is the state of organism, caused mental or physical work, at which a capacity goes down temporally, the functions of organism change and the subjective feeling - fatigue appears. Tired, after the biological essence is a normal physiological process which carries out a certain protective role in an organism, guards him separate physiological systems and organs from a surplus overstrain and possible damage. This side of tired is physiological advantageous. Other, that results in the decline of capacity, uneconomy expense of energy and diminishing of functional backlogs of organism, - unprofitable. Last, namely, diminishing of level of functional backlogs at tired is a difference between the state of stress and fatigue.

Consequently, in a state of fatigue the level of functional backlogs is in one or another measure mionectic, in a state of stress there is hypermobilization of backlogs. Exactly in physiology backlogs of organism, in their mobilization and exhaustion there is the key to implementation of concrete physiological-hygienical practical tasks, that the works of man related to providing are during operating on him of extreme factors. In this connection supposition becomes convincing to examine a fatigue as reaction which generalize, on stress. At consideration of conception of fatigue and stress pays attention on itself and that the tired, as a rule, arises up as a result of tense or protracted activity, while origin of stress not always it is CPLD with it. Stress can develop on the initial phase of work, and also in the period of preparation to it (anticipiruyuchiy stress, before start state), that orientation of causative and cause-effect connection from stress to tired more reliable, than opposite [7; 8].

CONCLUSIONS

1. Any activity of man takes a place in constantly variable terms and exactly knowledge about the psychophysiological mechanisms of stress can foresee drawing on reserves of man in relation to providing of effective a conduct in the conditions of enhanceable stress causing external environment.

2. For today have vast psychophysiological information about influence of emotional stress on professional activity. The review of these publications, and also analysis of experimental data which are presented in them, testify to their fundamental community. Basic sense of results of researches consists in that at the middle level of emotional stress of achievement of man in activity relatively high, and at emotional stress of low and high levels - can be worse for results which are rotined in ordinary terms. Consequently, low capacity during small stress causing activation it is possible to examine as a result of small attracted of adaptation backlogs in the processes of «defence» of organism from the requirements of environment.

3.  Research of psychophysiological mechanisms of stress of man and  use of the got knowledges can be considered one of the most perspective ways of the psychophysiological providing of different types of activity, in a that number activity in studies and activity motive.  

 

LIST OF THE UTILLIZED SOURCES

1. Anokhin P. K. Essays on psychophysiological of the functional systems / P. K. Anokhin. M. : Medicine, 1975. 447 p.

2. Apchel  V. I., Cygan V. N. Stress and stressustability of man / V. I. Apchel, V. N. Cygan. - SРb. : 1999. - 86 p.     

3.   Bragina N. N.,  Dobrokhotova of T. of P.  Functional  asymmetry   man /  N. N. Bragina, T. P. of Dobrokhotova. it is M. : Science, 1981. - 288 p.

4. Kitaev-Smyk L. A.  Psychology of stress / L. And. Kitaev-Smyk. it is M. : Nauka,1983. - 368 p.

5. Klimenko V. V. Mekhanizmi psychomotoriki man / V.V. Klimenko. -  K., 1997. - 192 p.

6. Kokun O. M. Psychophysiologiya / O. M. Kokun // of  Navch of posib. it is K. : Center educational literature, 2006. - 184 p.

7. Lazurenko S. ІDevelopment of psychomotorikal qualities of students technical  VNZ : [monograph] / S. І. Lazurenko. it is K. : DP of Informaciyno-analytical agency, 2010. - 195 p.

8. Lazurenko S. I. Psychophysiologiya options in adjusting of motoriki of man: [monograph]  / S. І. Lazurenko. it is K. :  An university is «Ukraine», 2011.- 406 p. 

9. Luriya A. R.   Brain  of man  and  psychical  processes  / A. R. Luriya. - M. : Pedagogics, 1970. - 496 p.

10. Marischuk V. L.,  Evdokimov V. I. Conduct and self-regulation of man in the conditions of stress / V. L. Marischuk, V. I. And. Evdokimov. - Spb. : Publishing House is September, 2001. - 260 p.

11. Meerson F. Z., Pshennikova M. G. Adaptaciya to stress to the situations and physical loads / F. Z. Meerson, M. G. Pshennikova. it is M. : Medicine, 1988. - 256 p.

12. Pshennikova M. G. Fenomen stress, emotional stress and his role in pathology / M. G. Pshennikova // physiopathilogy and experimental terapіya. - 2001. - № 2. - P. 26-30.

13. Selye H.  Stress without distressa / H. Selye. it is M. : Progress, 1982. – 124 p.

14. Beasley M., Thompson T., Davidson J. Resilience in response to life stress: the effects of coping style and cognitive hardiness // Personality and Individual Differences. - 2003. - Vol. 34. - № 1. - P. 77-95.

15. Viru А.  Adaptation in Sport  Training  / А. Viru // Times  Mirror Intemational Publishers. London. 1995. 320 р.

16. Randall D. J.  Psychological adaptations in life & work: subject analysis index with reference bibliography / 1st ed. Washington: ABBE Publishers Association, 1987. 159 p.

 



Номер сторінки у виданні: 152

Повернутися до списку новин