АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ

ЛЮДЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Збірник наукових праць

Шляхи створення ефективної системи медичної реабілітації





УДК: 616.08-035                                                                                                                                                                      Чабан О.Г.,

                                                                          кандидат медичних наук

 

ШЛЯХИ СТВОРЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Резюме. Створення ефективної системи медичної реабілітації, яка украй затребувана в сучасному постіндустріальному суспільстві, неможливе без спеціальної підготовки лікарів-реабілітологів. Лікар-реабілітолог не "методист, який виконує призначення лікарів інших спеціальностей", а методологічно і методично самостійний фахівець зі знаннями теоретичних положень і практичних аспектів медичної реабілітології. Розробляти та реалізовувати комплексні реабілітаційно-профілактичні програми може і повинен тільки лікар, що глибоко знає фізіологічні, етіопатогенетичні і саногенетичні механізми.

Ключові слова: медична реабілітація, саногенетичні механізми, інвалідність, відновлення.

 

ПУТИ СОЗДАНИЯ ЭФФЕКТИВНОЙ СИСТЕМЫ МЕДИЦИНСКОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ

Резюме. Создание эффективной системы медицинской реабилитации, которая крайне востребована в современном постиндустриальном обществе, невозможно без специальной подготовки врачей-реабилитологов. Врач-реабилитолог не "методист, что выполняет назначения врачей других специальностей", а методологически и методически самостоятельный специалист со знаниями теоретических положений и практических аспектов медицинской реабилитологии. Разрабатывать и реализовывать комплексные реабилитационно-профилактические программы может и должен только врач, который глубоко знает физиологические, этиопатогенетические и саногенетические механизмы.

Ключевые слова: медицинская реабилитация, инвалидность, восстановление.

 

WAYS TO CREATE EFFECTIVE SYSTEM OF MEDICAL REHABILITATION

Summary. Creation of effective system of medical rehabilitation, which are extremely demanded in modern post-industrial society is impossible without special training of doctors rehabilitators. A rehabilitation physician, not a Methodist, that fulfils the purpose of doctors of other specialities"and methodologically and methodically independent specialist with knowledge of theoretical positions and methodical aspects of medical rehabilitation. Develop and implement comprehensive rehabilitation programmes for the prevention can and should only doctor who deeply knows the physiological, etiopathogenic and саногенетичні mechanisms.

Keywords: medical rehabilitation, disability, and recovery.

 

Роль реабілітації в практичній медицині стає усе більш значущою. Реабілітація як процес реалізації комплексу заходів, спрямованих на відновлення соціального і професійного статусу інваліда, до недавнього часу використовувалася в основному соціальними службами. Але в останні десятиліття у зв'язку із зростанням хронічної патології вона стає усе більш затребуваною і в медичній галузі (1,32).

Розвиток системи ефективної медичної реабілітації з урахуванням сьогоднішнього рівня громадського здоров'я без сумніву можна віднести до найважливіших медико - соціальних завдань сучасної охорони здоров'я. Але успішність її вирішення залежить не лише від формування організаційно-кадрової та матеріально-технічної бази системи реабілітації. Навряд чи можливий самостійний і ефективний розвиток системи медичної реабілітації без розробки її теоретичного фундаменту, у рамках якого були б сформовані науково обґрунтовані принципи побудови реабілітаційного процесу. Саме це могло б стати головним завданням медичної реабілітології - прикладної медико - біологічної наукової дисципліни, яка вивчає фундаментальні закономірності, механізми, умови збереження і розвитку здоров'я, а також процеси одужання, відновлення втрачених в процесі хвороби та проведеного лікування функцій організму [4,25].  

Реабілітація набула прикладного значення передусім як процес реалізації комплексу медичних заходів, спрямованих на досягнення одужання. Поява інтересу практичної медицини до неї обумовлена усвідомленням світовою медичною спільнотою недостатньої ефективності зусиль клінічної медицини при відновленні та компенсації втрачених в процесі хвороби фізіологічних функцій організму. "Відновним лікуванням" (саме такий термін загальноприйнятий) залежно від виду захворювання займаються лікарі самих різних спеціальностей (кардіологи, ортопеди, невропатологи та ін.), використовуючи при цьому теоретичні переконання і практичні прийоми своєї вузької спеціальності. Але слабка ефективність відновного лікування окремо взятих нозологій зумовила появу нової самостійної клінічної дисципліни - медичній реабілітації [3, 18].

Метою роботи є окреслення проблем, які вимагають прискореного вирішення та шляхи їх подолання.

Незважаючи на розвиток системи медичної реабілітації, серед фахівців і організаторів охорони здоров'я досі ведуться суперечки про її місце в загальній системі надання медичної допомоги і про організаційно - методичні принципи побудови реабілітаційного процесу.

Досі до кінця не визначено: медична реабілітація - це лікування чи самостійний вид медичної допомоги? Де ж все-таки закінчується лікування і починається реабілітація? Подібна понятійна і термінологічна "різноманітність" багато в чому дезорієнтує і лікарів, і організаторів охорони здоров'я. Слід зауважити, що на ці питання у світовій науковій літературі досі немає загальноприйнятих і однозначних відповідей [1, 17]).  

Серед численних наукових публікацій з розділу "реабілітологія" переважають роботи, присвячені опису нових реабілітаційних методик, але майже немає теоретичних розробок наукового фундаменту, загальнотеоретичних положень процесу медичної реабілітації, хоча багато учених і реабілітологів-практиків справедливо вказують на необхідність пошуку відповідей на низку запитань концептуально-теоретичного характеру

Це обумовлено тим, що медична реабілітація як самостійна клінічна дисципліна практично не має теоретичної наукової бази.

Може виникнути питання: "А чи потрібний взагалі який-небудь теоретичний базис для медичної реабілітації"? У медичній галузі останнім часом переважає переконання про найбільшу ефективність вузькоспеціалізованої медицини. Висловлюються думки про непотрібність таких лікарських спеціальностей, як лікар лікувальної фізкультури, мануальний терапевт, рефлексотерапевт, фізіотерапевт, курортолог, реабілітолог і т. д., оскільки вони усього лише "методисти і не займаються діагностикою, а виконують призначення лікарів інших спеціальностей" Тому виконувати реабілітаційні заходи цілком може і середній медичний персонал[2, 23].

Слід також нагадати, що такої лікарської спеціальності, як реабілітолог, немає.

На нашу думку, це негативна тенденція. Навряд чи виправдано механічне перенесення в систему охорони здоров'я України західноєвропейської платної системи медичної реабілітації з її украй вузьким підходом. Саме цей утилітарний "фельдшерський" підхід до принципів побудови медичної реабілітації та медичної профілактики, незважаючи на усі технічні і методичні досягнення, не зупинив зростання хронічної патології і падіння рівня громадського здоров'я в західноєвропейських країнах. На їх негативному досвіді стало ясно - рішення проблем реабілітації повинне тісно ув'язуватися з проблемами профілактики захворювань і область використання медичної  реабілітації слід розглядати ширше. Державі та суспільству набагато важливіше підняти загальний рівень здоров'я населення, а не тільки повернути до активного життя інвалідів.

Створення ефективної системи медичної реабілітації, яка украй затребувана в сучасному постіндустріальному суспільстві, неможливе без спеціальної підготовки лікарів-реабілітологів. Незважаючи на переконання, що існує в медичному співтоваристві, про ефективність вузьконаправленої спеціалізованої медицини, лікар-реабілітолог не "методист, що виконує призначення лікарів інших спеціальностей", а методологічно і методично самостійний фахівець зі знаннями теоретичних положень і методичних аспектів медичної реабілітології. Розробляти і реалізовувати комплексні реабілітаційно-профілактичні програми може і повинен тільки лікар, що глибоко знає фізіологічні, етіопатогенетичні і саногенетичні механізми.

Реабілітаційні заходи в обов'язковому порядку повинні мати профілактичну спрямованість, попереджуючи формування патогенетичні ланки хвороби та шляхи її хронізації. Врахування патогенетичних ланцюгів (ланок) в сукупності з вивченням механізмів саногенеза і його порушень дозволить медичній реабілітології сформувати новий дослідницький та навчальний простір.

Основна мета підготовки кваліфікованого лікаря-реабілітолога полягає у формуванні професійного реабілітаційно-профілактичного мислення, яке передбачає активне цілеспрямоване сприяння фізіологічним компенсаторно-пристосовним і саногенетичним механізмам організму з метою збереження і відновлення здоров'я. Саме з заснуванням цієї лікарської спеціальності слід зв'язувати надії суспільства на кардинальне рішення проблеми становлення і ефективного розвитку профілактичної медицини, тому послідовні організаційні рішення Міністерства охорони здоров'я України по розвитку в країні системи медичної реабілітації як самостійного виду медичної допомоги слід визнати правильними.

Але навряд чи можливий самостійний і ефективний розвиток системи медичної реабілітації без перманентної розробки її теоретичного фундаменту. Саме це і складає головне завдання медичної реабілітології - прикладної медико-біологічної науки, яка вивчає фундаментальні закономірності, механізми, умови збереження і розвитку здоров'я, а також процеси одужання, відновлення втрачених в процесі хвороби та проведенного лукування функцій організму.

З метою реалізації завдань з підготовки майбутніх лікарів з питань медичної реабілітації та виконання п.9 Колегії МОЗ України від 02.11.2012року №1 «Про стан надання медико-соціальної допомоги населенню України» рішенням Вченої ради Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова від 25.04.2013р. створена кафедра медичної реабілітації та медико-соціальної експертизи. Це дало змогу зосередити на одній кафедрі підготовку лікарів з питань фізичної та медичної реабілітації. До цього викладання цих дисциплін проводились на 10 різних кафедрах.

Враховуючи актуальність проблеми підготовки майбутніх лікарів основним науковим напрямком діяльності кафедри є розробка багаторівневої медичної реабілітації при патології різних органів і систем, проводиться робота по розробці наскрізної програми підготовки, яка дасть змогу більш якісно надавати освітні послуги з підготовки кваліфікованих лікарів реабілітологів

Для ефективності навчального процесу, його наочності, приближення до практичних умов, всебічного розуміння студентами суті та завдань реабілітації, необхідно було створити центр, в якому б сконцентрувались всі складові реабілітаційного процесу: фізична, фізіотерапевтична, бальнеологічна, психологічна, соціальна. В центрі створені умови для реабілітації пацієнтів з різними захворюваннями: серцево-судинними, пульмонологічними, гастроентерологічними, неврологічними тощо.

На теперішній час не існує реабілітаційних медичних центрів, які б відповідали запитам і потребам «медичної реабілітації» в широкому розумінні. Частіше створюються установи, які охоплюють тільки частину реабілітаційної програми (фізична, психологічна, фізіотерапевтична, соціальна, курортна).

В результаті дворічної роботи створено Центр медичної реабілітації та спортивної медицини.

Зважаючи на стан сучасної реабілітації, а також на засади Концепції Державної  програми «Медична реабілітація» на 2011-2015 роки, з метою реалізації положень Концепції Державної  програми «Медична реабілітація», запропонована принципово нова багаторівнева програма медичної реабілітації.

Метою семи рівнів реабілітації є максимально можливе відновлення рівня здоров'я людини, профілактика нових патологічних станів, корінна зміна поглядів пацієнта відносно проблем фізичного та психосоціального здоров'я, формування свідомих поглядів на поняття «здоровий спосіб життя», «лікувальна фізкультура», «фізична культура», «спорт для себе», «професійний спорт».

В основі ідеології центра є пріоритетними погляди на можливість наукового розвитку медичної реабілітації та необхідність поширення набутих знань серед медичних працівників, учителів фізичного виховання, тренерів спортивних команд, а також активна пропаганда способів збереження і відновлення здоров'я серед широких верств населення.

 

ВИСНОВКИ

З метою реалізації вищеназваних ідей та втілення ії в практичну здоровоохорону  зроблено:

  • створений науковий, навчально-методичний та просвітницький центр з метою організації принципово нової системи відновлення та збереження здоров'я Нації з наступним поширенням знань і створенням подібних систем оздоровлення та реабілітації в інших країнах світу.
  • групою науковців під керівництвом професора Колісника П.Ф. створена принципово нова модель відновлення здоров'я, яка передбачає 7 рівнів медичної реабілітації: соматичний, системний, органний, тканинний, біохімічний, біофізичний, інформаційно-енергетичний.
  • розроблений принцип вибору методики лікування для конкретного пацієнта на певному етапі реабілітації, в конкретний період часу. В результаті кропіткої наукової роботи (в тому числі — експериментальної), наші науковці дійшли до висновку, що лікуванням може вважатися лише спосіб відновлення анатомічної структури в широкому сенсі, тобто — від макроструктур до змін форми клітин і навіть внутрішньоклітинних структур.
  • ще одним важливим висновком цього етапу роботи стало розуміння того, що функціональних захворювань не буває. «Функціональне захворювання» - це патологічний стан, при якому не знайшли патанатомічні зміни, але це ще не означає, що їх немає.
  • сформована ідія розуміння того, що метод лікування повинен передбачати спосіб відновлення анатомічної структури (макро- чи мікро-).
  • сформована також ідея для лікування не слід пропонувати одну методику, тому що вона необхідна тільки конкретному пацієнту в певний період часу; важливішим і правильним буде зовсім інший підхід — у медичного закладу повинно бути стільки методів лікування, скільки їх потрібно застосувати на теперішній час у конкретного пацієнта.
  • одним важливим етапом роботи стала розробка концепцій, методик і принципів лікування на кожному реабілітаційному рівні. Для цього необхідно було теоретично і практично розробити поняття ключового моменту кожного рівня.
  • розроблена схема взаємозв'язку реабілітаційних рівнів, яка передбачає правильний вибір лікувальних методик відносно рівневих завдань реабілітації.
  • можливо основним етапом реалізації ідеї стало розуміння того, що успіх і розвиток нашої наукової концепції залежить від правильного формування команди, яка буде складатись з співробітників таким чином, щоб здійснювати наукову, навчальну, лікувальну діяльність одночасно (не надаючи переваги одній перед іншою). В такому разі, кожен вид діяльності буде вдосконалювати інші, збагачувати їх, підвищувати рівень і, в кінцевому результаті, буде виглядати як єдине ціле: лікар лікує, одержує результат, робить науковий висновок, навчає колегу і пацієнта, у колеги і пацієнта змінюється погляд на методику лікування, а це покращує результат лікування і дозволяє робити нові наукові висновки.

 

Список використаних джерел

  1. Медведєв, А. С. Основи медичної реабілітології / А. С. Медведєв.-Мінськ: Беларусь. наука, 2010.
  2. Мурза В.П. Психолого-фізична реабілітація : Підручник / В. П. Мурза. — К.: Олан, 2005. — 608 с.
  3. Мухін В.М. Фізична реабілітація : Підручник / В.М. Мухін. — К.: Олімпійська література, 2005. —  472 с.
  4. Порада А.М. Основи фізичної реабілітації : Навч. посібник / А. М. Порада, О. В. Солодовник, Н. Є. Прокопчук. — 2-е вид. — К.: Медицина, 2008. —248 с.
  5. Физическая реабилитация: Учебник для студентов выс­ших учебных заведений, обучающихся по Государственному об­разовательному стандарту 022500 «Физическая культура для лиц с отклонениями в состоянии здоровья» (Адаптивная физическая культура) / Под общей ред. проф. С. Н. Попова. Изд. 3-е. — Ро­стов-на-Дону: Феникс, 2005. — 608 с.


Номер сторінки у виданні: 208
Автор:

Повернутися до списку новин