АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ

ЛЮДЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Збірник наукових праць

Відновлення функціонального стану спортсменів з особливими потребами масажем та структурованою водою





УДК 364.048.6                                                                                                                                                       С. В. Білошицький,

асистент кафедри реабілітації,

Науковий керівник:

С. І. Лазуренко,

доктор психологічних наук, доцент

 

ВІДНОВЛЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ СПОРТСМЕНІВ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ МАСАЖЕМ ТА СТРУКТУРОВАНОЮ ВОДОЮ

 

Анотація

Статтю присвячено дослідженню можливості застосування води та масажу як засобу фізичної реабілітації для спортсменів з особливими потребами. Розглядаються особливості масажу та структурованої води як засобів фізичної реабілітації спортсменів з особливими потребами.

Здатність до відновлення при м'язовій діяльності є природною властивістю організму, який істотно визначає його тренованість. Тому швидкість і характер відновлення різних функцій після фізичних навантажень є одним з критеріїв оцінки функціональної підготовленості спортсменів.

Дія реабілатаційних процедур визначається фізичними та структурними властивостями води. Рефлекторно, через центральну нервову систему ці подразнення викликають відповідну реакцію збоку всіх органів та систем організму. Процедури з використанням структурованої води в комплексі фізичної реабілітації дозволяють індивідуально підібрати для кожної людини таку процедуру, яка відповідала б її функціональним можливостям та реактивності організму.

Спортивний масаж - вид масажу, який застосовується на практиці для удосконалення фізичних можливостей і відновлення функціонального стану спортсменів.

Ключові слова: функціональний стан, спортсмени з особливими потребами, структурована вода, відновлюючий масаж.

 

Постановка загальної проблеми та актуальність теми. Світова статистика сумно свідчить, що кожний десятий мешканець Землі є інвалідом, інвалід є в кожній четвертій родині світу. Війни, інфекційні і спадкові захворювання, екологічні катастрофи, злочинність, алкоголізм і наркоманія, нещасні випадки, вроджені дефекти, травми - все це спричинятиме збільшення числа інвалідів до 23 тис. на день, що становить понад 8 млн на рік. Нині у світі понад 600 млн інвалідів, в Україні ж сьогодні нараховується їх понад 2 млн (близько 6%). Половина з них - інваліди І і II груп, які формально не здатні самостійно забезпечити власне існування, оскільки не можуть працювати. В останні десятиріччя особливу увагу фахівці приділяють проблемі соціальної і фізичної реабілітації інвалідів засобами фізичного виховання з метою відновлення здоров’я, залучення їх до суспільно корисної праці. Повне відновлення працездатності інвалідів і повернення їх до попередньої професійної діяльності спостерігається вкрай рідко. У зв’язку з цим проблема фізичної реабілітації осіб з особливими потребами набуває особливої гостроти.

Усе більшого значення у сучасному суспільстві набуває спорт інвалідів. Інваліди беруть участь у різноманітних змаганнях і світ переконується в тому, що спорт не є прерогативою тільки здорових людей, і що інваліди, навіть з такими тяжкими вадами, як сліпота, порушення хребта і спинного мозку, церебральний параліч тощо, можуть стати спортсменами і брати участь у змаганнях [7, 10].

Спорт інвалідів в Україні - відносно новий розділ у теорії і практиці спортивного тренування і змагальної діяльності, котрий потребує уваги і вивчення.

Мета дослідження - вивчити можливості відновлення функціонального стану спортсменів з особливими потребами масажем та структурованою водою.

Завдання дослідження:

  1. Проаналізувати літературні джерела щодо особливостей відновлення функціонального стану спортсменів.
  2. Вивчити можливості впливу масажу та структурованої води на функціональний стан спортсмена.
  3. Вивчити особливості відновлення нормального функціонального стану осіб з особливими потребами масажем та структурованою водою.

Методи дослідження - аналіз та узагальнення літературних джерел щодо можливостей відновлення функціонального стану спортсменів з особливими потребами масажем та структурованою водою.

Результати досліджень та їх обговорення. Відновні процеси - найважливіша ланка фізичної працездатності спортсмена. Здатність до відновлення при м’язовій діяльності є природною властивістю організму, який істотно визначає його тренованість. Тому швидкість і характер відновлення різних функцій після фізичних навантажень є одним з критеріїв оцінки функціональної підготовленості спортсменів.

При характеристиці відновних процесів слід виходити з того, що процеси виснаження і відновлення в організмі тісно пов’язані між собою і з процесами збудження і гальмування в центральній нервовій системі.

Після закінчення фізичних навантажень в організмі людини деякий час зберігаються функціональні зміни, властиві періоду спортивної діяльності, і лише потім починають здійснюватися основні відновні процеси, які носять неоднорідний характер. При цьому важливо підкреслити, що внаслідок функціональних і структурних перебудов, що здійснюються в процесі відновлення, функціональні резерви організму розширюються і настає надвідновлення (суперкомпенсація) [5].

Специфіка процесу стомлення і відновлення в змагальних і тренувальних умовах залежить від ряду факторів:

  1. Виду спорту;
  2. Типу м’язового скорочення;
  3. Кількості та маси м’язів, що беруть участь у русі;
  4. Характеру й інтенсивності виконуваної роботи;
  5. Ступеня тренованості, віку і статі.

При однаковому виді діяльності в тих самих осіб розвиток стомлення і можливість його компенсації залежать і від спрямованості тренувальних занять.

Подолання труднощів, зумовлених пошуками оптимального режиму тренувальних навантажень в окремих заняттях і мікроциклах, створення адекватних умов для перебігу відновлювальних і спеціальних адаптаційних процесів може здійснюватися в двох напрямах:

  1. Оптимізації планування навчально-тренувального процесу;
  2. Направлено-цільовому застосуванні різних засобів відновлення працездатності спортсменів [14].

У спортивній практиці розрізняють два аспекти відновлення. Перший - це використання відновлювальних засобів у період змагання для спрямованого впливу на процеси відновлення не тільки після виступу спортсмена, але і перед початком змагань та в процесі їх проведення.

Другий аспект включає використання засобів відновлення в повсякденному навчально-тренувальному процесі з метою ефективного розвитку рухових якостей і підвищення функціонального стану організму спортсмена. При цьому варто пам’ятати, що відновлювальні засоби самі по собі нерідко служать додатковим фізичним навантаженням, що підсилює їх вплив на організм. Тому знання закономірностей застосування засобів відновлення дає можливість досягти феноменальних спортивних результатів.

Найбільш ефективним є їх сукупне використання у формі визначених комплексів, сформованих з урахуванням специфічних особливостей перебігу відновлювальних процесів у спортсменів різної спеціалізації, рівня підготовленості, етапу тренування й індивідуальних можливостей спортсменів.

Використання відновлювальних засобів заснований на можливості впливу на ланки функціональних систем, які найменше задіяні у виконанні даного тренувального заняття, однак у наступних тренуваннях до них будуть пред’явлені максимальні вимоги. Прискорене виборче відновлення цих функціональних систем підготовлюють їх до наступного заняття, у якому найбільший об’єм фізичного навантаження повинен забезпечуватися за рахунок граничної напруги найменш навантажених на попередньому занятті систем організму.

Доцільно застосовувати в цьому напрямку відновлювальні засоби, що мають виборчу дію. Вони повинні прискорювати відновлення працездатності, пов’язаної з аеробними механізмами енергозабезпечення, і в той же, час підсилювати стомлення, викликане заняттям, у якому виконувалася робота анаеробної спрямованості. Найбільш раціонально призначати відновлювальні процедури в найближчий період, що настає відразу після завершення тренувального заняття. У цьому випадку спостерігається підвищення об’єму і якості тренувального навантаження в наступному занятті [14].

Характеризуючи особливості води як засобу відновлення фізичної працездатності спортсмена з особливими потребами можна виділити такі складові:

  1. Для попередження зневоднення організму при спортивній діяльності необхідно своєчасне заповнення запасів води відповідно її втрат. При визначенні кількості доповнючої рідини під час тривалої роботи слід виходити з величини потовиділення, яке варіюється залежно від інтенсивності роботи, температури навколишнього середовища та маси тіла спортсмена;
  2. У спортсменів з особливими потребами не завжди виникає відчуття спраги при реальній необхідності відшкодування рідини. Тому кількість необхідної води спортсмен може визначити шляхом зважування: втрата 0,5 кг маси тіла відповідає втраті 378 мл води;
  3. За добу спортсмен  в середньому втрачає з сечею 1000-1500 мл води, з потом 500-1000 мл, із повітрям, що видихається - 350 мл, із калом - 100-150 мл. При важкій фізичній роботі, спортивних вправах, при високій температурі навколишнього середовища втрата води різко зростає (до 5000-8000 мл та більше на день);
  4. Потреба спортсмена з особливими потребами у воді визначається умовами навколишнього середовища, функціональним станом, особливістю перебігу захворювання, рівнем обмінних процесів в організмі, м’язовою роботою, кількістю і якістю спожитої їжі;
  5. У нормальних умовах потреба дорослої людини у воді становить у межах 40 г/кг, дитини грудного віку - 120-150 г/кг. Добова потреба в рідині дорослої людини в умовах нормальної температури при помірному фізичному навантаженні складає в середньому 1750-2200 мл, однак у чистому вигляді (вода, чай, компот) її необхідно в середньому лише 800-1000 мл. Решту кількості води людина отримує з першими стравами - 250-500 мл, другими стравами та іншими продуктами харчування - 600-700 мл. Крім того, в самому організмі за рахунок процесів біохімічного окислення утвориться 300-400 г води [2, 3, 11].

Також для попередження зниження фізичної працездатності потрібно дотримуватись раціонального питного режиму. Спортсмен втрачає приблизно з сечею 1000-1500 мл води, з потом 500-1000 мл, із повітрям - 350 мл, із калом - 100-150 мл. Також при високій температурі навколишнього середовища втрата води різко зростає до 5000-8000 мл та більше на день. Тому необхідно, якщо немає можливості виготовляти структуровану воду або вживати звичайну воду  у межах 40 г/кг. При помірному фізичному навантаженні потрібно в середньому 1750-2200 мл, однак у чистому вигляді її необхідно в середньому лише 800-1000 мл [5].

Визначення рН крові та сечі спортсмена є важливим діагностичним показником в практиці спорту, так як при фізичних навантаженнях спостерігаються значні зміни рН внутрішнього середовища організму, що впливає на майже всі біологічні процеси. Більшість біохімічних процесів протікає в строго визначеному діапазоні рН.

Кислотно-основна рівновага - це необхідна умова для нормальної життєдіяльності всіх клітин організму. Зміна рН крові від 7,36 до 6,80 у нетренованому організмі може привести до його загибелі [9].

При фізичних навантаженнях посилюється метаболізм, у тому числі тих процесів, які призводять до накопичення кислих продуктів. У скелетних м’язах у процесі гліколізу (анаеробного окислення глюкози) накопичується молочна кислота. Вона надходить у кров і може змінювати кислотно-лужну рівновагу організму. При помірних аеробних фізичних навантаженнях молочна кислота утворюється в незначній кількості, тому істотної зміни рН крові не спостерігається. Інтенсивні фізичні навантаження анаеробної спрямованості, особливо спринтерські дистанції в бігу і плаванні, призводять до значного накопичення молочної кислоти у скелетних м’язах і виходу її в кров. При цьому в скелетних м’язах і крові рН знижується до 7,0 або навіть до 6,5. Закислення внутрішнього середовища організму називається ацидозом.

Розрізняють метаболічний ацидоз, що виявляється при зміні обміну речовин, наприклад при м’язовій діяльності, голодуванні, деяких патологічних станах, і дихальний ацидоз, що виникає при порушенні процесів дихання [2, 3].

У природній воді приблизно 5% молекул води повязані водневими звязками в асоціативній структурі, інші 95% молекул не повязані ніякими водневими звязками і розташовуються хаотично. Звичайна вода і структурована вода, тобто вода яка має певну структуру та відрізняються один від одного вмістом в них солей, мінералів та інших домішок. Дві води, що мають однаковий елементний склад, по впливу на рослини, птахів, тварин і організм людини, тобто на біологічні об’єкти, можуть надавати абсолютно різний вплив. Все залежить від форми сполуки молекул в регулярну асоціативну структуру, при якій з’являються властивості, які можуть позитивно впливати на біологічні об’єкти.

Термін структурована вода, тобто вода з регулярною структурою був введений відносно давно і пов’язаний з кластерною моделлю будови води.

Особливості фізичних властивостей води і численні короткоживучі водневі зв’язки між сусідніми атомами водню і кисню в молекулі води створюють сприятливі можливості для утворення особливих структур-асоціатів (кластерів), що сприймають, зберігають і передають саму різну інформацію [1, 2].

Структурною одиницею такої води є кластер, що складається з клатратів, природа яких обумовлена дальніми кулоновскими силами. У структурі кластерів закодована інформація про взаємодії, що мали місце з даними молекулами води. У водних кластерах за рахунок взаємодії між ковалентними і водневими зв’язками між атомами кисню і атомами водню може відбуватися міграція протона (Н+) з естафетного механізму, що призводять до делокалізації протона в межах кластеру.

Вода структурується, тобто набуває особливої регулярної структури при впливі багатьох структурируючих факторів, наприклад, при заморожуванні-відтаванні води (вважається, що в такій воді зберігаються "крижані" кластери), впливі постійного магнітного або електромагнітного поля, при поляризації молекул води та ін. До числа факторів, що призводять до зміни структури і властивостей води, відносяться різні випромінювання і поля (електричні, магнітні, гравітаційні і, можливо, ряд інших, ще не відомих, зокрема, пов’язаних з біоенергетичним впливом людини), механічні дії (перемішування різної інтенсивності, струшування, течія в різних режимах і т.д.), а також їх всілякі поєднання. Така структурована вода стає активною і несе нові властивості.

Спортивний масаж - вид масажу, який застосовується на практиці для удосконалення фізичних можливостей і відновлення функціонального стану спортсменів. Він становить одну з ланок у ланцюзі системи спортивного тренування спортсменів з особливими потребами. Застосування цього виду масажу сприяє швидкому досягненню спортивної форми, а також її утриманню. Крім того, спортивний масаж є хорошою підготовкою для участі в змаганнях, а також допомагає боротися з втомою.

Важливу роль відіграє спортивний масаж на всіх етапах тренування (в якості складової частини тренувального процесу), і безпосередньо перед змаганнями.

Як і інші види масажу, він має дві форми: загальну і приватну. Виконання масажу може виконувати фахівець, але поряд з цим його можна виконувати, як самомассаж.

Найважливішими із завдань підготовки спортсмена з особливими потребами є відновлення функціонального стану. Поряд з фізичною і психологічною підготовкою спортивний відновлювальний масаж сприяє підвищенню фізичної працездатності спортсменів, зростанню спортивних результатів [5, 6].

Для того, щоб відновлення функціонального стану здійснилося швидше, необхідно використовувати відновлювальний масаж після навантажень (як під час тренувань, так і під час змагань). Ось чому він є важливим елементом спортивного тренування.

У звязку з тим, що останнім часом відбувається збільшення обсягу та інтенсивності тренувального навантаження, спортивному відновному масажу надається велике значення.

Найкращий ефект досягається при проведенні відновлювального масажу після гідропроцедури (теплий душ, 5-12-хвилинні ванни, плавання в басейні) або парової лазні, які сприяють розслабленню м’язової тканини. Можливо і додаткове використання вібраційного або масажу під водою.

На сьогоднішній день паралельно з відновлювальним масажем в якості допоміжних засобів застосовують дихальну гімнастику, аутогенне тренування.

При призначенні відновлювального масажу в першу чергу враховується характер виконаного навантаження та особливості патології спортсмена. При цьому слід мати на увазі, що після тривалих та інтенсивних навантажень втома зберігається довше, ніж після короткочасних. В результаті чого спортсмен не може досягти звичайного рівня фізичної працездатності протягом двох і більше діб [14].

Спортсмени, що працюють за короткий проміжок часу витрачають велику кількість енергії. У мязах відбувається прискорений розпад енергетичних речовин в анаеробних умовах, кількість продуктів розпаду різко зростає. Коли робота закінчується, то відбувається заповнення кисневого боргу.

До відновного масажу переходять тільки після того , як пульс і частота дихання спортсмена прийшли в норму після навантажень. Як правило, проміжок часу між навантаженнями і масажем становить 10-15 хвилин.

Тривалість сеансу масажу залежить від виду спорту та фізичного стану спортсмена, він становить 5-10 хвилин. З особливою ретельністю масажуються ті мязи, на які падала основне навантаження.

На змаганнях (у легкій атлетиці, плаванні, велоспорті і т. д.) випадки максимальної навантаження нерідкі. Тому з набору прийомів відновного масажу, проведеного в перерві між навантаженнями , необхідно прибрати погладжування, бо вона сприяє розслабленню м’язів і уповільнює рухову реакцію. Рекомендується застосовувати розтирання підставою долоні та подушечками пальців, розминання (особливо подвійне ординарне, подвійне кільцеве). Після кожного прийому слід виконувати потряхуванння [7].

Коли перерви між навантаженнями складають 1,5-3 години, то корисно робити відновлювальний масаж в душі або після 3-4-хвилинного перебування в суховоздушній бані. Тривалість масажу повинна бути 7-15 хвилин. Якщо умови не дозволяють провести такий масаж, то потрібно виконати сухий відновлювальний масаж.

Після закінчення сеансу масажу спортсмен повинен одягнутися і провести деякий час у спокої. Через годину бажано провести повторний сеанс 5- хвилинного приватного відновного масажу.

Якщо перший сеанс відновного масажу проводиться безпосередньо після виступу спортсмена, то відновлювальний період проходитиме набагато швидше і рівномірніше, при цьому буде підвищуватися фізична працездатність.

При потужній роботі безкисневий розпад речовин в м’язах дуже великий з самого початку, що призводить до недоліку кисню, киснева заборгованість зростає, відбуваються значні накопичення недоокислених продуктів розпаду в м’язах і великі біохімічні зрушення в крові (ацидоз).

Сеанс відновного масажу, який має проводитися після фізичного навантаження такого роду, призначається через 10-12 хвилин.

У цьому випадку тривалість сеансу становить 12 хвилин - по 6 хвилин на кожну ногу: 4 хвилини на стегно, 2 хвилини на гомілку.

Навантаження субмаксимальної потужності, як і максимальної, може виконуватися повторно. Після першого навантаження відновлювальний масаж проводиться, щоб максимально прискорити відновлення фізичної працездатності спортсмена до початку виконання повторної роботи. Особливо ретельно масажуються ті групи мязів, які несли максимальне навантаження [5, 10].

Перспективи подальших досліджень в тому, що є багато актуальних і невирішених раніше питань щодо можливостей відновлення функціонального стану спортсменів з особливими потребами засобами та методами фізичної реабілітації. Проведений аналіз літературний джерел дає нам змогу сказати, що застосування спортивного масажу та структурованої води дають можливість ефективно відновити нормальний функціональний стан спортсменів. Необхідно відміти, що застосування багатьох інших засобів та методів фізичної реабілітації є перспективною сферою для подальших досліджень та використання в практиці.

Таким чином, можна зробити такий висновок, що найважливішими із завдань підготовки спортсмена з особливими потребами є відновлення функціонального стану. Поряд з фізичною і психологічною підготовкою спортивний відновлювальний масаж сприяє підвищенню фізичної працездатності спортсменів, зростанню спортивних результатів.

Для того, щоб відновлення функціонального стану здійснилося швидше, необхідно використовувати відновлювальний масаж після навантажень (як під час тренувань, так і під час змагань). Ось чому він є важливим елементом спортивного тренування.

При призначенні відновлювального масажу в першу чергу враховується характер виконаного навантаження та особливості патології спортсмена. При цьому слід мати на увазі, що після тривалих та інтенсивних навантажень втома зберігається довше, ніж після короткочасних. В результаті чого спортсмен не може досягти звичайного рівня фізичної працездатності протягом двох і більше діб.

А також можна зробити висновок, що для відновлення нормального функціонального стану спортсменів з особливими потребами пропонується використання структурованої води таким чином:

  1. Приймати активовану структуровану воду у кількості 800-1000 мл на добу;
  2. Структурувати воду електроактиватором АП-1 в якому встановлені електроди - два анода зі спеціальним хімічно стійким покриттям (чорні) і два катода з титану марки ВТ-1-0 (світлі). Електроди зроблені зі спеціальних матеріалів, які в процесі використання не піддаються електрохімічному руйнування.
  3. Для більш ефективного відновлення спортивної працездатності рекомендується вживати активовану структуровану воду на протязі десяти тренувальних днів.

 

Список використаної літератури

  1. Ахманов М. Вода, которою мы пьем. Качество питьевой воды и ее очистка с помощью бытовых фильтров [Текст]: монография / М. Ахманов. – СПб.: «Невский проспект», 2002. – 192 с. (Серия «Качество жизни»). – ISBN 5-94371-183-Х.
  2. Ашбах Д. С. Живая и мертвая вода – новейшее лекарство современности [Текст]: монография / Д.С. Ашбах. – СПб. : Питер, 2008. – 150 с.: ил. - ISBN 978-5-388-00190-0.
  3. Батмангхелидж Ф. Вода для здоровья [Текст]: монография / Фирейдон Батмангхелидж. - 3-е изд. – Мн. : ООО «Попурри», 2005. – 288 с.: ил. – (Серия – «Здоровья в любом возрасте»). – ISBN 985-483-371-2.
  4. Білошицький С. В., Лазуренко С. І. Можливості застосування води як засобу фізичної реабілітації для спортсменів [Текст]: Стаття / С. В. Білошицький, С. І. Лазуренко // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. - К.: Університет "Україна", 2013. - № 10 (12). - c. 325 - 336.
  5. Відновлювальні засоби у фізичній культурі і спорті [Текст]: Навчальний посібник / Ю. Б. Ячнюк [та ін.]. - Чернівці.: ЧНУ, 2011. - 387 c. - ISBN 978-966-2147-42-1.
  6. Дубровский В. И. Спортивный массаж [Текст]: Учеб. пособ. для высш. и сред. учеб. заведений по физ. культ. / В. И. Дубровский. - М. : ШАГ, 1994. - 448 c.: ил. - ISBN 978-5-86001-004-8.
  7. Дубровский В. И. Физическая реабилитация инвалидов и лиц с отклонениями в состоянии здоровья [Текст]: Учебник / В. И. Дубровский, А. В. Дубровская. - М. : БИНОМ, 2010. - 448 c.: ил. - ISBN 978-5-9518-0343-6.
  8. Зацепина Г. Н. Свойства и структура воды [Текст]: монография / Г. Н. Зацепина. - М.: Издательство московского университета, 1974. – 168 с.
  9. Лаппо Е. А. Почему мы так мало живем? Совершенно секретно [Текст]: монография / Е. А. Лаппо. - СПб. : «Издательство «ДИЛЯ», 2011. – 192 с. - ISBN 978-5-88503-812-6.
  10. Марченко О. К. Основы физической реабилитации [Текст]: Учебник для студентов вузов / О. К. Марченко. – К. : Олимпийская литература, 2012. – 528 c. – Библиогр.: с. 519-527. – ISBN 978-966-8708-49-7.
  11. Мейеровиц С. Вода – лучшее лекарство [Текст]: монография / С. Мейеровиц; Пер. с англ. О. Г. Белошеев. - 4изд. – Минск: «Попурри», 2009. – 144 с.: ил. - (Серия «Здоровья и альтернативная медицина»). - ISBN 978-985-15-0524-7.
  12. Мухін В. М. Фізична реабілітація [Текст]: Підручник / В. М. Мухін. – 3-тє вид., переробл. та доповн. – К. : Олімпійська література, 2009. – 488 c.: іл. – Библиогр.: с. 481-485. – ISBN 978-966-870-13-8.
  13. Романова О. Лечение «живой» и «мертвой» водой [Текст]: монография / Ольга Романова – СПб. : Вектор, 2010.- 96 с. – (Целебник. Лечит природа). - ISBN 978-5-9684-0852-5.
  14. Спортивная физиология [Текст]: Учеб. для ин-тов физ. культ. / Под ред. Я. М. Коца. – М. : Физкультура и спорт, 1986. – 240 c.: ил.
  15. Хорошуха М. Ф. Валеологія [Текст]: Навчальний посібник / М. Ф. Хорошуха, В. П. Мурза, М. П. Пушкар. – К. : Університет «Україна», 2006. – 620 c. – ISBN 966-388-060-0.

 

Аннотация

Статья посвящена исследованию возможности применения воды и массажа как средства физической реабилитации спортсменов с особыми потребностями. Рассматриваются особенности массажа и структурированной воды как средства физической реабилитации спортсменов с особыми потребностями.

Способность к восстановлению при мышечной деятельности является естественным свойством организма, существенно определяет его тренированность. Поэтому скорость и характер восстановления различных функций после физических нагрузок является одним из критериев оценки функциональной подготовленности спортсменов.

Действие реабилатацийних процедур определяется физическими и структурными свойствами воды. Рефлекторно, через центральную нервную систему эти раздражения вызывают ответную реакцию со стороны всех органов и систем организма. Процедуры с использованием структурированной воды в комплексе физической реабилитации позволяют индивидуально подобрать для каждого человека такую ​​процедуру, которая бы ее функциональным возможностям и реактивности организма.

Спортивный массаж - вид массажа, который применяется для усовершенствования физических возможностей и восстановления функционального состояния спортсменов.

Ключевые слова: функциональное состояние, спортсмены с особыми потребностями, структурированная вода, восстанавливающий массаж.

 

Summary

The article investigates the possibility of using water and massage as a means of physical rehabilitation of sportsmen with special needs. The features massage and structured water as a means of physical rehabilitation of athletes with special needs.

The ability to recover during muscular activity is a natural feature of an organism, essentially determines the fitness of his. Therefore, the rate and nature of the recovery after the various functions of physical activity is one of the criteria for assessing the functional readiness of athletes.

Action reabilatatsiynih procedures determined by the physical and structural properties of water. Reflexively , through the central nervous system of these stimuli cause a reaction on the part of all the organs and body systems. Treatments using structured water in the complex physical rehabilitation can be individually adjusted to each person such a procedure , which would it functionality and reactivity.

Sports massage - a type of massage that is applied in practice to improve physical capacity and restore the functional state of the athletes.

Key words: functional state, athletes with special needs, structured water, restoring massage.



Номер сторінки у виданні: 218

Повернутися до списку новин