АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ

ЛЮДЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Збірник наукових праць

Перспективи здобування вищої освіти в Україні





O.M. МАКСИМОВИЧ,

Кандидат педагогічних наук, доцент

ПЕРСПЕКТИВИ ЗДОБУВАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Формирование личности зависит от влияния различных факторов. Одним из них является воспитание, составной частью которого в широком его значении становится образование. Положение и развитие Украины как независимого государства, ориентация ее на передовые страны мира требуют решения ряда проблем просвещения, в том числе введения различных просветительских услуг для получения высшего образования. Об этом, в частности, и идет речь в этой статье. Особенно актуальна эта проблема для отдельной категории населения нашей страны — людей с особенными потребностями.

The forming of individual depends on different factors.  Upbringing is one of them; education in wide context becomes a part of it. Position and development of Ukraine as an independent state, its orientation on the developed countries requires solving some educational problems,  including introduction of different elucidative  services for gaining higher  education. This is  the topic covered in the given article. This problem is especially important for such category of our country inhabitants as people with disabilities.

В Україні постала проблема осмислити нині діючу систему освіти, метою якої є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу.

Реформування системи загальної і вищої освіти спонукало до створення і затвердження нового документа — Національної доктрини розвитку освіти, оскільки всі намічені плани в Державній національній програмі "Освіта" ("Україна XXI століття") були реалізовані. В доктрині визначено систему концептуальних ідей і поглядів на стратегію й основні напрями розвитку освіти у першій чверті XXI століття. В цьому документі зазначається: "Мета державної політики розвитку освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти" [ 1 , с 3].

У Законі України "Про вищу освіту" встановлено правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти. Навчально-виховний процес у ВНЗ, згідно зі ст. 41, забезпечує можливість здобуття людиною знань, умінь і навичок у гуманітарній, соціальній, науково-природничій і технічній сферах; інтелектуального, морального, духовного, естетичного та фізичного розвитку особи, що сприяє формуванню знаючої, вмілої та вихованої особистості. Статті 12—15 цього Закону визначають державні і галузеві стандарти вищої освіти, науково-методичне забезпечення вищої школи.

В основу нової концепції освіти, на нашу думку, має бути покладений принцип не інформаційного навчання, який, на жаль, сьогодні займає панівні позиції, а принцип навчального пізнання, або методологічного навчання, що спирається на методологію наукового пізнання. Основою такого принципу є модель особистісно зорієнтованого навчання, що запропонована І. Бехом, при якому, за Л.С. Виготським, можливості навчання визначаються зоною найближчого розвитку, а необхідною умовою активності й розумового розвитку є така організація їх пізнавальної діяльності, яка сприяє максимально швидкому переходу зони найближчого розвитку на рівень актуального розвитку та утворення нової зони найближчого розвитку із ширшими можливостями студента до наслідування, співпраці й самостійності. Тобто в процесі розвивального навчання має відпрацьовуватись прогресивна технологія діяльності студента для отримання й використання визначеної системи знань, умінь і навиків, вироблятися певний стиль мислення, які уможливлять кожній особистості орієнтування в новій для неї ситуації і віднаходження ефективних варіантів діяльності.

Таким чином, модель такого навчання підпорядковується процесу засвоєння знань, умінь і навичок, а саме: сприйняття й осмислення кожної нової порції інформації — усвідомлення її за допомогою розуміння — узагальнення і закріплення його — здатність застосувати її на практиці — виникнення потреби у нових знаннях. Тобто як школа, так і ВНЗ, повинні навчати вчити вчитися.

Очевидно, у ВНЗ для кожного циклу підготовки молодого спеціаліста, бакалавра, магістра мають бути розроблені нормативні програми з дисциплін фундаментального циклу і програми дисциплін із загальногуманітарного циклу, які встановлюють необхідний рівень знань і практичних навичок із кожного циклу підготовки. Передбачені програмою теми мають бути обов'язковими для включення кафедрами освітніх закладів до робочих програм дисциплін вищих навчальних закладів.

Такі нормативні програми з відповідного циклу підготовки повинні бути в кожного студента для вирішення ним проблеми, які дисципліни він може вивчати консультативно. Тобто деякі предмети студенти можуть вивчати самостійно, отримуючи необхідні консультації та маючи відповідний контроль із боку викладача, оскільки доведено, що одним із вирішальних факторів отримання найбільш глибоких і міцних знань є той факт, коли знання здобуті самостійно.

Можливо, в межах університету, але, спираючись на нормативні документи і відповідно до освітніх вимог навчальних дисциплін, доцільно вводити інтегровані курси з гуманітарних, наприклад, дисциплін за модульним принципом навчання, оскільки відомо, що 20 % матеріалу (історичний аспект і т. д.) повторюється в низці дисциплін. Тому важливо, щоб, знову ж, студент мав на руках необхідний пакет матеріалів, опрацювавши який, зміг би скласти залік чи екзамен. Що має входити до даного пакету матеріалів? Звичайно, тематичний навчальний план із зазначенням кількості годин, відведених на вивчення даної дисципліни; можливо, конспект лекцій викладача; список рекомендованої літератури з вказівкою найоптимальнішого вивчення конкретної теми з певного навчального посібника; перелік питань, які слід підготувати до заліку або екзамену; перелік додаткової літератури.

В який спосіб надаватимуться студентам ці матеріали? Звичайно, що найкращим є отримання освітніх послуг без відвідування ВНЗ, за допомогою сучасних інформаційно-освітніх технологій і систем телекомунікації — таких, як електронна пошта, телебачення, Інтернет, або ж це буде записано на диктофоні, або у вигляді паперової продукції — насамкінець це не має суттєвого значення.

На нашу думку, дистанційне навчання за досить короткий проміжок часу посяде вагоме місце на ринку освітніх послуг, оскільки можна отримати університетський диплом без навчання стаціонарно. Крім того, дистанційна форма освіти відкриває широкі можливості для отримання освітніх послуг студентам-інвалідам.

Хоча лекції дистанційної освіти виключають живе спілкування аудиторії  з викладачем, яке відіграє важливу роль в пізнавальній діяльності студента, але вони мають і ряд переваг. Записані вони на дискетах або СД-ROM-дисках і т.д., а використання новітніх технологій (гіпертексту, ПС-технологій, мультимедіа тощо) робить їх доступними, чіткими, наочними. До того ж, дистанційна форма освіти передбачає і консультації, і лабораторні, і практичні, і контрольні роботи, і форми контролю знань, умінь і навичок студентів, а також можна дати їм можливість складати заліки або екзамени з нефахових (наприклад, гуманітарних) дисциплін за місцем проживання, за наявності поблизу ВНЗ, який може співпрацювати з даним НЗ на умовах контракту. Ось чому студенту важливо мати навчально-методичний комплекс з дисципліни.

Важливо також для студента мати на руках робочий навчальний план усього курсу навчання. Можливо, в силу певних умов, студентам слід ввести термін навчання не 3, 4, 5 років, а видавати документ про отримання відповідної освіти після набуття знань з дисциплін усього циклу навчання, хоча доцільно ввести термін мінімальної кількості років, необхідних для здобуття освіти.

Отже, створення програм наскрізного навчання та планів неперервного виховання від дитячого садка до магістратури, виготовлення науково-методичного забезпечення в повному обсязі, включаючи освітні стандарти, зорієнтовані на новітні технології, є наявною потребою сьогодення. Так, в Івано-Франківському представництві налагоджено тісний зв'язок із навчально-реабілітаційним центром, який діє в місті. В центрі наразі реалізовано ідею наскрізного навчання й виховання дітей з особливими потребами від дитячого садку до 8-го класу. Надалі активно працюватимемо в плані створення макета системи навчання: дитячий садок — навчально-реабілітаційний центр — коледж на базі представництва університету — університет або дитячий садок — навчально-реабілітаційний центр — університет. У представництві ведеться робота щодо запровадження системи дистанційного навчання для групи студентів з особливими потребами. Планується за рахунок коштів міської адміністрації закупити комп'ютери для навчання студентів на дому шляхом дистанційної освіти.

Безперечно, означена система підготовки студентів вимагає ще суттєвого допрацювання, але, на наш погляд, саме від цього залежатиме в майбутньому рівень освіти в Україні, доля студентів, які покладають на нас свої надії, а взагалі це є показником розвитку нашого суспільства.

ЛІТЕРАТУРА

1. Національна доктрина  розвитку освіти:  Затверджено Указом  Президента України від  17 квітня  2002  року  № 347/2002 .

2. Закон України  «Про  вищу освіту»:  Затверджено  17 січня  2002  р.  №  2984-ІП.

3. Таланчук Петро, Рижкова Світлана . Дистанційна форма навчання як складова інтегрування України в світовий освітній простір // Освіта й управління.— Т. 3 . — 1999.— №1— С 48-52.



Номер сторінки у виданні: 83

Повернутися до списку новин