АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ

ЛЮДЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Збірник наукових праць

Активізація навчання студентів з особливими потребами шляхом застосування різних форм та активних методів навчання:із досвіду роботи





Г.В. БЕСПЯНСЬКА

АКТИВІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ ШЛЯХОМ ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ ФОРМ ТА АКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ: ІЗ ДОСВІДУ РОБОТИ

Статья включает вопросы организации учебного процесса студентов с ограниченными возможностями и является актуальной, поскольку имеет цель обоснования форм и методов активизации их учебно-познавальной деятельности. Автором очерчены пути реализации образовательной деятельности этой пока еще не защищенной категории  населения, поданы практические рекомендации, формы и методы гносеологической  деятельности студентов, базой для чего стал многолетний опыт  преподавания  деловодства, делового украинского языка, профессионально-практической  подготовки делопроизводителей   разных образовательно-квалификационных уровней и  форм обучения.     

Статья ориентирована на педагогических  работников, которые обеспечивают учебный процесс граждан Украины с ограниченными возможностями, преподавателей деловодства, украинского делового языка, мастеров производственного обучения, преподавателей-инструкторов и других специалистов, служебными обязанностями которых определено повышение квалификации сотрудников по документированию  управленческой  деятельности.  

This article was written on the theme:"Organization of the teaching process  for invalid students by applying new methods  and forms of teaching". Speaking of the actuality of this theme it is necessary to underline that the wide experience of the teaching process with such students shows that much needs to be done to make studying more easily and interesting for them. The author shows how to realize this goal. He gives practical recomendations and advices On the basis of long, durable experience of teaching  of business  correspondence  and Ukrainian  language.

This article intended for educational specialists,  teachers who are  working with such students.

Активізація навчання студентів з особливими потребами шляхом оптимального вибору форм та методів навчання є однією з вагомих проблем педагогічної науки сьогодення.

Для держави України та Університету „Україна", які взяли на себе місію виконання стандартних правил 00Н щодо забезпечення рівних можливостей в сфері професійного навчання для громадян з особливими потребами, це невід'ємна частина освітньої діяльності. Домінуюча донедавна практика, спрямована на виховання дитини-інваліда як соціального споживача або у кращому разі надання невідповідної його здібностям професійної освіти, що давала право на виконання у суспільстві некваліфікованої низькооплачуваної роботи, відходить у минуле.

Нині в Україні створюється ціла мережа освітніх закладів, покликаних надати широкі можливості людині з обмеженими фізичними можливостями бути повноправним членом суспільства.

Вирішення означеного питання вбачається передовсім у реалізації таких напрямів навчання:

  • проблемність характеру навчання;
  • використання в процесі навчання ділових ігор, тренінгів;
  • розробка та застосування форм індивідуального та самостійного, а в перспективі — і дистанційного навчання зі студентами з особливими потребами;
  • атестація студентів з пройдених тем та виставлення оцінок до сесії шляхом модульно-рейтингового контролю знань (перехід до безекзаме-наційної сесії) через впровадження повсякденного спостереження за навчальною діяльністю, усного та письмового індивідуального опитування, контрольних робіт, перевірки результатів самостійної роботи, комп'ютерного тестування, поетапного виконання практичних та лабораторних завдань тощо.

Організація навчально-пізнавальної діяльності студентів передовсім впроваджується шляхом постановки проблеми чи створення проблемної ситуації. Це реалізується на всіх формах навчання — груповій, колективній та самостійній роботі студента [11, с 208].

Лекція — основний метод навчання. На вивчення предмета відводиться половина чи третина навчального часу. Традиційно лекція залишається одним із основних джерел професійної чи наукової інформації, сприяє опанування основ будь-якої науки.

В організації лекційного викладу матеріалу слід враховувати рівень підготовки аудиторії. Контингент студентів з особливими потребами здебільшого потребує додаткової уваги з боку лектора. Означена робота провадиться шляхом індивідуальної чи групової форм роботи, що вплітається в структуру лекції, наявності опорного конспекту на паперовому чи електронному носії. Доводилося працювати зі студентами та слухачами, що мали обмежені можливості запису інформації, оскільки мали порушення опорно-рухового апарату. Для такої категорії корисно було б організувати курсову підготовку зі швидкісного друку на ПК чи стенографії.

Поряд із практикою надання студентам опорних конспектів, обов'язково визначається матеріал, який має бути занотований студентом на лекції. Як показує досвід, студенти, котрі не пишуть лекцію, зазвичай за 10—15 хвилин, перестають слухати і вирішують проблеми, що аж ніяк не стосуються предмета. Ще більшою мірою це стосується студентів з особливими потребами, адже їх увага розсіюється значно раніше.

Виклад лекційного матеріалу має бути максимально повним, повинен охоплювати законодавчу та нормативно-правову базу з питань, що розглядаються, висвітлювати певні проблемні моменти. Таким чином, лекція має бути водночас проблемно-наукового та проблемно-навчального характеру.

Проблемний характер лекції в обох випадках полягає передовсім у:

  • визначенні кола порушуваних під час лекції питань;
  • докладному аналізі науково-дослідної роботи лектора, кафедри, деяких висновків та пропозицій із науково-пошукових робіт студентів;
  • акцентуванні уваги на питання, що не відтворені у підручниках;
  • поставленні перед студентами проблемних запитань із зазначенням шляхів їх вирішення та ґрунтовним аналізом протиріч, що виникають при їх впровадженні.
  • використанны досвіду закордонних навчальних закладів з надання студентам в процесі лекції опорних конспектів та інших роздаткових матеріалів;
  • використанні наочності — плакатів, схем, таблиць, що через певні опорні сигнали (літери, слова, словосполучення, схеми, мали, рисунки, малюнки тощо) у концентрованому вигляді містять значний обсяг інформації, скомпонованої у логічні блоки. Така форма викладу передбачає засто­ сування методу ілюстрації, що у супроводі із словесним і практичним методом, сприяє наочності і підвищує увагу і активність студентів із застосуванням зорової пам'яті.

Система запитань під час проведення лекції активізує діяльність  студентів, змушує бути не просто пасивним спостерігачем, а активно мислити в пошуках правильної відповіді. Така лекція сприяє розвиткові логічного мислення у слухачів-інвалідів, здебільшого не адаптованих до середовища, в якому проживають.

Власне проводиться не просто лекція, а діалог зі слухачами, активізуються їх знання, формуються навички аналітичного мислення, пошукової діяльності.

Фактично традиційна лекція переростає у нові форми виступу, як:

  • лекція-бесіда, що нагадує своєрідний діалог з аудиторією;
  • лекція-бесіда з розбором конкретних ситуацій та забезпеченням зворотного зв'язку з аудиторією.

Організація навчання методом дискусій вимагає упровадження таких основних принципів:

- партнерських стосунків; - трансформації групи у спільноту; - співтовариства;

- подвійного управління (здатності керувати і процесом, і змістом дискусійного обговорення водночас) [7, с 85].

Поряд з лекційним викладом інформації з використанням активних методів організації занять, провадяться практичні заняття, що покликані забезпечити накопичення досвіду використання вже наявних знань з предмета та одержання нових, вироблення практичних умінь і навичок щодо їх застосування.

До активних методів практичного навчання, що широко використо­ вуються при викладанні професійно орієнтованих дисциплін кафедри документознавства, передовсім належить навчальна гра. Навчальні ігри поділяються як рольові, операційні, імітаційні, ділові, ситуативні та аналітичні.

З метою вироблення практичних вмінь і навичок документування управлінської діяльності на етапі входження в професію використовуються ситуативні практичні завдання, що моделюють певну виробничу ситуацію та вимагають від студента її документного вирішення. Причому пропоновані до вирішення ситуативні завдання за складністю можна поділити на дві групи:

— фаза набуття конкретного досвіду (матеріал за змістом подається майже повністю, але потребує набуття конкретної форми й граматичної організації текстової частини);

— створення проблемної управлінської дії, а студент сам моделює управлінський процес та документує його.

Така система практичних завдань готує підґрунтя для проведення імітаційної ділової гри, при проведенні якої умовно обирається форма підприємства, вид торгово-виробничої діяльності, провадяться окремі тренінги з організаційної діяльності, які передбачають:

— створення установчих та організаційних документів;

— визначення структури підприємства;

— взаємодії структурних підрозділів.

Надалі організовуються тренінги з відтворення діяльності конкретних структурних підрозділів:

— відділу кадрів (формується штат працівників, ведеться облік особового складу, штатний розпис, облік робочого часу, оформлення та заповнення трудових книжок працівників, робота з персоналом, звітна діяльність ВК тощо);

— канцелярії (організація документообігу, формування справ, створення номенклатури справ, робота з інформацією та довідково-інформаційними джерелами, робота з документами, що мають гриф обмеження доступу тощо);

— окремі постачально-збутові операції (оформлення та облік запиту, пропозиції, підтвердження пропозиції, рекламації, позовної заяви);

— окремі фінансово-розрахункові операції (нарахування заробітної плати, облік товарно-матеріальних цінностей тощо).

В аудиторії підтримується реальна виробнича ситуація, створюються робочі місця, студенти вільно пересуваються по відділах, для вирішення певного управлінського завдання звертаються до окремих посадових осіб, функції яких виконують самі ж студенти, працюють з необхідним офісним обладнанням тощо.

Така форма проведення практичних занять хоч і вимагає розроблення значної кількості навчальних інструкцій з тієї чи іншої діловодної операції, проте включає комплексне вивчення професійно орієнтованих дисциплін, створює умови, що імітують реальну виробничу атмосферу, а отже, сприяє безболісному переходу студента від теоретичного навчання до реальних умов виробничого середовища. Це особливо важливо для студентів-інвалідів, адже така ділова гра створює той ланцюжок виробничих ситуацій, вирішення яких викликає у них почуття впевненості у своїх силах, сприяє розвиткові пізнавального інтересу, творчих здібностей студентів, покликана творити нові способи вирішення управлінських завдань. Саме тут відкривається широкий простір для індивідуальної роботи зі студентами з особливими потребами. Власне, студенти різного рівня знань і практичних навичок включаються в індивідуальну роботу самостійно, а тренер, за твердженням Роберта Баклі і Джима Кейпа, лише корегує їхню діяльність [ 1 , с 293].

Наразі актуальним в Університеті є створення Центру практичного навчання, на базі якого студенти різних спеціальностей мали б можливість здійснювати практичну діяльність, можливо, навіть не імітаційну. Зрозуміло, це нова технологія навчання, що ефективно доповнює його традиційні форми. За класифікацією В.П. Безпалько, засвоєння знань, як процес, може перебувати на таких рівнях:

рівень 1 — учнівський — простий рівень репродуктивної діяльності; рівень 2 — алгоритмічний — задано мету і ситуацію, яку має вирішити студент; рівень 3 — евристичний — задано лише мету, ситуація, дії домислюються студентом і певним чином вирішуються; рівень 4 — творчий — відсутність завдань як таких, студент сам ставить мету, формулює її, деталізує, віднаходить шляхи реалізації [11, с 259]. Кафедра документознавства готова включитись у логічне завершення технологізації професійного навчання, забезпечивши формування штату, документування та документообіг такого Центру, тим самим сягнувши його найвищого рівня.

Атестація студентів протягом семестру в поєднанні з індивідуальною роботою зі студентами з особливими потребами — необхідний структурний компонент процесу навчання. Контроль знань потрібен здійснюватись постійно впродовж усього періоду навчання. На практиці здебільшого використовуються такі методи, як повсякденне спостереження за навчальною діяльністю, усне опитування, письмове опитування, контрольна робота, перевірка результатів самостійної роботи, тестування тощо.

Для роботи з категорією студентів з особливими потребами результативним є тестовий контроль знань, який передбачає постановку перед студентами системи питань, відповідаючи на які студенти виявляють певні рівні навчальних знань і вмінь психологічного розвитку, соціального досвіду.

Тестування на ПК із навчальних предметів дає можливість такій категорії студентів додатково попрацювати у вільний від навчання час, ще раз перевірити свій рівень знань, сприяє розвиткові відповідальності, розгортанню атмосфери змагання, формуванню позитивних мотивів. Завжди є можливість при незадовільних результатах тестування з'ясувати причини труднощів, які виникають під час навчання студентів з особливими потребами, виявити прогалини в знаннях і вміннях, внести корективи, спрямовані на усунення цих прогалин.

Сучасні комп'ютерні програми тестування дають змогу враховувати психолого-педагогічні особливості студентів та й значно полегшують роботу викладача. Створивши та постійно поповнюючи комп'ютерну базу запитань, викладач залишається осторонь від трудомісткого процесу перевірки результатів тестування. А основне — забезпечується об'єктивність в оцінцюванні знань. На сьогодні розроблена та постійно поповнюється система тестового контролю знань зі справочинства.

Тестовий контроль знань на ПК — це перший крок до впровадження модульно-рейтингової системи контролю знань, тобто навчання без традиційної сесії для тих, хто досяг певного рівня знань. Навчання здійснюється з обов'язковим поетапним виконанням практичних завдань, самостійної роботи студента, тестового контролю знань та інших форм і методів роботи.

Іспит сам по собі викликає у студентів негативні емоції, стривоженість, іноді страх, а часом призводить до стресових ситуацій. Сесія породжує у студента прагнення не забути вивченого до складання іспиту і, власне, зумовлює механічне його заучування.

Натомість модульно-рейтингова система контролю знань дасть змогу студентам з особливими потребами навчатись без страху, тобто посилити мотивацію навчання: скласти іспит за результатами індивідуальної роботи, поточної успішності та потемного тестового контролю знань.

Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" основним завданням освітньо-виховної діяльності поставив соціальну реабілітацію інвалідів шляхом високої професійної підготовки студентів з особливими потребами з подальшим їх входженням до еліти суспільства. Забезпечити цю високу професійну підготовку студентів з фізичними вадами якраз і можна через впровадження активних форм і методів навчання, що передбачають:

— глибоке професійне оволодіння знаннями зі спеціальності;

— опанування основ науково-дослідної та пошукової роботи;

— максимальне наближення професійної підготовки до реальних виробничих умов;

— скорочення розриву між теоретичним і практичним навчанням;

—  забезпечення  безболісного  переходу до  виконання  посадових обов'язків на робочих місцях під час проходження виробничої практики в установах, організаціях м.Києва;

— здійснення активного поточного контролю знань протягом семестру;

— єдність навчального та виховного процесів;

— підвищення мотивації навчання;

— створення сприятливої психологічної атмосфери.

Досягнення поставленої педагогічної мети можливе за умови застосування активних методів навчання, що націлені передовсім на емоційне стимулювання: створення ситуації емоційно-моральних переживань, зацікавленості, пізнавальної новизни, використання ігрових форм організації навчальної діяльності, постановки системи перспектив, а також посилення мотивації навчання шляхом упровадження модульно-рейтингової системи контролю знань, застосування пошукових та дослідницьких методів організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності, створення так званого креативного поля [11, с. 196]. Усе це в комплексі покликане забезпечити високу якість підготовки спеціалістів, що відповідає вимогам сьогодення.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Бакли Р., Кейпл Д. Теория и практика тренинга/ Пер с англ.— СПб.: Питер, 2002 . — 352 с.
  2. Бураско Л.Ю. Опыт ученичества: Рекомендации по самостоятельному образова-нию учащихся: Учеб. пособие /Росакадобраз . — М.: Московская академия МВД России: Учпедгиз, 2000 . — 207 с.
  3. Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів / Всеукраїнське педагогічне товариство ім. Г.Ващенка. — К.: 1997.— 410 с
  4. Вербицкий А.А. Человек в контексте речи: Формы и методы активного обуче-ния . — М.: Знание, 1990.— 64 с.
  5. Гуцковский В.А, Исследование и разработка методов и средств диагностики знаний при автоматизированном обучении: Автореф. дис. канд. техн. наук. 05.13.01 /Московский институт электронного машиностроения.— М.: 1982.— 22 с.
  6. Киричков  Ю.В.  Неперервна  ступенева  освіта.  Управління.  Оцінювання  знань  /  Національний технічний університет України  " К П І " . —  К.:Політехніка:ТОВ  "Генеза", 2 0 0 1 . — 176 с  
  7. Матвієнко  О.В. Метод конкретних педагогічних  ситуацій.—  К.,  2001 .
  8. Михалычев  Е.А.  Дидактическая  тестология:  Науч.-метод.  пособие.—  М.:  Наробраз, 2 0 0 1 . — 431 с  
  9.  Олійник  М.М., Романенко  Ю.А.  Тест  як  інструмент  кількісної  діагностики  рівня знань в сучасних технологіях навчання: Навч. посібник.— Донецьк: ДНУ, 2 0 0 1 . —83 с
  10. Симонова И.В. Модели обучения практико-ориентированных учащихся в усло-виях развивающегося интернет-образования.— СПб.: Издательство СПбГТУ, 2000.—99с.
  11.  Смирнов С.А. и др. Педагогіка: Педагогические теории, системы, технологии: Учебник.— М.: Изд. центр «Академия», 2 0 0 1 . — 512 с.
  12. Стюарт Д. Оперативный тренинг/ Пер. с англ.— СПб:  Питер,  2 0 0 1 . — 128 с.
  13.  Тишевська /IS.  Організація  та  методика  ігрової  діяльності:  Методичні  вказівки до  вивчення курсу. —  Харків.:  Харківський  ін-т  культури,  1998.—  24  с
  14. Торн К.,  Маккей Д. Тренинг.  Настольная книга тренера .— СПб.:  Питер, 2 0 0 1 . —208 с.
  15. Фурман А.В., Бригадир М.Б. Методи дослідження модульно-розвивальних форм навчання /Тернопільська академія народного господарства.— Тернопіль.: Інсти-тут ECO, 1999.— 36 с.
  16. Юцявичене Пальмира. Теория и практика модульного обучения.— Каунас: Швиеса, 1989.— 272 с.


Номер сторінки у виданні: 107

Повернутися до списку новин