АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ

ЛЮДЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Збірник наукових праць

Формування особистісних якостей у дітей з обмеженими інтелектуальними можливостями в процесі громадянського виховання





А.М. ВИСОЦЬКА,

кандидат педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТІСНИХ ЯКОСТЕЙ  У ДІТЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ В ПРОЦЕСІ  ГРОМАДЯНСЬКОГО  ВИХОВАННЯ

Статья посвящена проблеме усовершенствования содержания воспитания школьников с ограниченными умственными возможностями. Представлены некоторые результаты экспериментального исследования. Предложен комплекс личностных качеств, которые необходимо формировать у учащихся в процессе гражданского воспитания.

This article about a problem of improving of contents of education of mentaly retorted pupils. Some experimantal rezults are presented here. This complex of the personal qualites that are necessary to be formed is proposed.

У період соціально-економічних перетворень в Україні спеціальна освіта потребує вдосконалення корекційно-виховного процесу, переосмислення теорії та практики виховання, перегляду його змісту і форм на основі глибокого розуміння вихователем індивідуальних особливостей і можли­ востей вихованців, формування відносин співпраці у навчально-виховному процесі, поваги до особистості дитини. Школа повинна готувати молоде покоління до життя в соціумі з максимальним урахуванням суспільних реалій.

Формування особистості дітей з обмеженими інтелектуальними можливостями відбувається перш за все у шкільні роки. Саме тому головна увага повинна бути спрямована на забезпечення умов, в яких би реалізувалися специфічні завдання освіти даної категорії дітей. Необхідна така система виховання, яка, забезпечуючи здійснення корекційно-розвивальної та компенсаторно-реабілітаційної роботи, орієнтувалася б на вимоги суспільства до своїх громадян і забезпечувала формування особистості школяра — громадянина, людини, яка знає свої права та обов'язки, яка поважає і дотримується норм і правил співжиття, прийнятих у даному суспільстві, традицій своїх співвітчизників; людини з певним типом соціально зумовленої поведінки.

Вирішення проблеми вдосконалення змісту виховання школярів з обмеженими розумовими можливостями в плані стандартизації спеціальної освіти на сьогодні потребує:

визначення теоретичних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів громадянського виховання, які цілеспрямовано та ефективно забезпечували б процес формування громадянина (особистості з комплексом притаманних їй якостей і рис характеру, що є основою відповідного способу мислення та спонукальною силою повсякденних дій, вчинків, поведінки);

— визначення доступності і достатності змісту моральних понять і уявлень, що формуються в учнів з метою їх підготовки до самостійного життя в суспільстві, з урахуванням особливостей розвитку дітей;

— визначення ступеня компетентності, необхідного для нормального функціонування дитини в навколишньому середовищі, і який передбачає набір елементарних знань, уявлень, практичних умінь і навичок, що забезпечать дитині адаптацію до життя, здатність орієнтуватись у ньому, адекватно реагувати на явища, події, людей.

У нашому дослідженні ми спираємось на сучасні підходи до формування та розвитку особистості як перспективної мети виховання, а також на діяльнісний підхід у розумінні процесу становлення особистості [1]; на положення Л.С. Виготського про своєрідність "дефективної дитини", структуру розладу та його компенсацію, про місце вищих психічних функцій та свідомості в її розвитку; на ідеї Л.І. Божович про систему внутрішніх факторів (властивостей, інтересів, потреб, прагнень) як безпосередньо рушійну силу розвитку в дитини нових психічних явищ [2]; обґрунтовані в психології погляди на систему особистісних цінностей як таких, що зумовлюють відповідну поведінку; на виховання як необхідну та всезагальну форму розвитку дитини; фундаментальне положення Г.С. Костюка про виховання як таке, що проектує поступове становлення якостей майбутньої особистості і керує здійсненням накреслених проектів.

Теоретичною основою дослідження стали положення теорії особистості, що розроблялась у вітчизняній психології та педагогіці (Г. Ананьев, Л. Божович, Л. Виготський, О. Дьячков, Г. Костюк, В. Мясіщев, К. Платонов, С. Рубінштейн, Ж. Шиф); розуміння виховного процесу як такого, що має створювати в дитини внутрішні тенденції розвитку (І. Бех, А. Ковальов, В. Сухомлинський); розуміння громадянського виховання як процесу формування в учня комплексу особистісних якостей і рис характеру, що є основою способу мислення та спонукальною силою повсякденних дій, вчинків, поведінки; громадянського виховання як такого, що поєднує всі інші цілі та завдання будь-якого напряму виховної роботи; громадянськості як психологічної характеристики особистості, що поєднує в собі результати впливів багатьох напрямів виховання (П. Ігнатенко, Н. Косарева, В. Поплужний, Л. Крицька) [3].

Завданнями першого етапу розпочатого нами експериментального дослідження даної проблеми стало ознайомлення з практикою реалізації у виховному процесі шкіл питань громадянського виховання учнів; вивчення спрямованості нормативних документів, планів, програм, підручників на громадянське виховання учнів з обмеженими інтелектуальними можливостями; з'ясування рівня громадянської вихованості учнів молодших класів тощо.

Успіх виховної діяльності значною мірою залежить від правильного обліку й об'єктивного оцінювання її результатів. Результати виховання знаходять конкретне втілення в певному рівні вихованості школярів, що виявляється, насамперед, у стійких навичках поведінки, в їхніх вчинках і діях, життєвій позиції; у ступені сформованості в них, відповідно до вікових можливостей, найважливіших якостей особистості, які, в свою чергу, є показниками вихованості. Ось чому одним із об'єктів вивчення стало визначення таких якостей особистості, що складають основу розвитку всіх інших якостей і які слугували б орієнтиром при визначенні стану громадянської вихованості учнів.

Аналіз психолого-педагогічної літератури, а також результатів експери­ ментального дослідження, проведеного нами в спеціальних загальноосвітніх школах (школах-інтернатах) для дітей з обмеженими інтелектуальними можливостями, уможливив виокремлення найважливіших якостей особис­ тості, які можна вважати показниками вихованості і які, на переконання вихователів, необхідно формувати в учнів у процесі громадянського виховання (див. таблицю). Зазначимо, що в процесі аналізу експеримен­ тальних матеріалів ми намагалися визначити не тільки основні якості особистості, а й основні показники прояву кожної з них.

Основні показники прояву особистісних якостей наведені далі в таблиці.

Висновки

Як засвідчили результати нашого дослідження, педагоги дещо однобічно підходять до розгляду комплексу особистісних якостей, що повинні формуватися в процесі громадянського виховання, маючи на увазі, власне, основні показники прояву патріотизму. Це, відповідно, позначається на загальному рівневі громадянської вихованості школярів. Ось чому відповідна робота має розпочинатись від першого дня їхнього перебування у школі і з урахуванням усього комплексу визначених нами якостей особистості.

Оскільки ми розглядаємо громадянськість як найсуттєвішу психологічну характеристику особистості, що поєднує в собі результати впливів багатьох напрямів виховання, то, відповідно, проблему формування громадянина слід вирішувати, на наш погляд (зокрема і в допоміжній школі), комплексно — засобами морального, трудового, екологічного, естетичного та інших напрямів виховної роботи.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бех І.Д. Особистісно-зорієнтоване виховання.—  К.: ІЗМН, 1998.

2. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте.— М., 1968.

3. Ігнатенко П.Р.,  Поплужний В.Л., Косарева Н.І.,  Крицька Л.В. Виховання громадянина: Психолого-педагогічний і народознавчий аспекти: Навч.-метод, посібник.— К.: ІЗМН, 1997. 



Номер сторінки у виданні: 203

Повернутися до списку новин