АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ

ЛЮДЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Збірник наукових праць

Особливості фізичного розвитку і працездатності хлопчиків із затримкою психічного розвитку





УДК 612.766.1: 053.2 ББК 75.0

Є.М. ЧИЖИК, В.В. ЧИЖИК,

кандидат біологічних наук, доцент,

A.M. СІТОВСЬКИЙ

ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ І ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ХЛОПЧИКІВ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

Рассмотрены особенности развития мальчиков с задержкой психического развития (ЗПР). Даны практические рекомендации, направленные на их коррекцию.

Considered peculiarities of physical development and working ability (capacity) of boys with mental retardation. Given practical recommendations on it's [i.e. mental retardation] correction.

Значна інтенсифікація навчального процесу, застосування у педагогічній практиці альтернативних форм навчання і більш ранній початок систематичного навчання призвели до збільшення кількості дітей, які не справляються зі зростаючим навчальним навантаженням, не здатні без особливих зусиль адаптуватись до нових шкільних умов.

Причиною неуспішності в школі, як правило, вважають недостатні інте-лектуальні здібності, затримку розвитку або порушення мотивації. Але дуже часті випадки, коли діти не справляються зі шкільними вимогами, незважаю-чи на нормальний розумовий розвиток і оптимальні умови довкілля. В англійській літературі така форма нездатності до навчання в школі нази-вається "psychoneurological learning disability" [5].

Т.П. Висковатова [1] вважає, що у виникненні затримки психічного роз-витку у дітей провідну роль відіграє конституційно-генетична схильність, хоча суть її ще недостатньо роз'яснена в спеціальній літературі. На користь цього висновку свідчать і результати досліджень автора, які показали, що в аналогічних умовах життя затримка психічного розвитку в одних дітей роз­ вивається, а в інших — не виникає.

Останнім часом все більше уваги приділяється зв'язку між станом здоро-в'я, працездатності дітей та їхніми успіхами в навчанні. Комплексних досліджень фізичної працездатності, фізичного розвитку і стану функціональних систем дітей з затримкою психічного розвитку, як інтегрального показника їх адаптабельності, в доступній нам літературі немає. Між тим знання законо-мірностей розвитку даного контингенту вимагає першочергової уваги. Акту-альність проблеми зумовила вибір теми дослідження.

Мета дослідження — вивчити особливості фізичного розвитку та праце-здатності підлітків із затримкою психічного розвитку (ЗПР).

Методи й організація дослідження. Антропометричне обстеження про-водилось за стандартними методиками. Аеробні можливості організму вив-чали за тестом PWC 170 методом трьохмоментної проби на велоергометрі з наступною екстраполяцією показника за рекомендацією Єврофіт.

У дослідженнях брали участь 1368 хлопчиків у віці 10-17 років (учні шкіл м. Луцька Волинської області), які не займались спортом. До експеримен-тальної групи ввійшли 297 хлопчиків, що навчались у школі для дітей із затримкою психічного розвитку, а до контрольної групи — 1071 хлопчик із загальноосвітніх шкіл. Роботу виконано у межах держбюджетної тематики "Розвиток моторики та її вегетативного забезпечення в онтогенезі дітей і підлітків, залежно від темпів біологічного дозрівання та рівня рухової актив-ності" (номер держреєстрації: Q1Q0UQ00238).

Результати дослідженнь та їх обговорення. Антропометричні показ-ники широко використовуються для контролю за станом здоров'я. При цьому виходять з того, що конституційні характеристики тіла є зовнішнім відображенням функціональних взаємовідношень систем організму [2].

За результатами преведених досліджень (табл.1) встановлено, що се-редній зріст хлопчиків із затримкою психічного розвитку (ЗПР) дещо менший, ніж у контрольній групі. Причому, в 10, 11, 12, 14, 15та 17 років ці відмінності достовірні (р<0,05), а в 13 та 16 років статистично значимої різниці в показниках росту хлопчиків контрольної та експериментальної груп не відмічається, і навіть в 13 років показники росту у хлопчиків із ЗПР дещо вищі.

Деякі відмінності спостерігаються і у віковій динаміці довжини тіла у хлопчиків із ЗПР порівняно з ровесниками із загальноосвітніх шкіл. Достовірні прирости росту у хлопчиків контрольної групи відмічаються в 12 (7,8 см), 13 (4,9 см), 14 (9,2 см), 16 (10,1 см) та 17 років (3,7 см). У хлопчиків експериментальної групи статистично значимі прирости спостерігаються в 11 (4,3 см), 12 (8,9 см), 13 (10,1 см) та 16 років (12,9 см). Наведені дані дають змогу говорити про більш плавний розвиток показника росту у хлопчиків контрольної групидимчасом, як у школярів експериментальної групи прирости показника росту відбуваються більш стрибкоподібно — менше періодів достовірних приростів, але ці прирости більші порівняно зі школярами контрольної групи. Отримані результати узгоджуються з наявними в літературі. Зв'язок фізичного розвитку з психічними параметрами неодноразово обговорювався в літературі, розумово відстаючі порівняно з нормальною популяцією мають тенденцію до зниження росту [Schart et ai., 1970]. Часто порівнюють школярів із високою та низькою успішністю. Діти із слабкою фізичною конституцією перебувають статистично достовірно [4; 7] у групах відстаючих школярів. Pleissner [6] відмічає тут лише випадкові відмінності.

Отже, зменшення ростового показника школярів слід розглядати як загальну тенденцію при затримці психічного розвитку, хоча наявні дані не дають змоги зробити висновок, що психічна ретардація розвитку є причиною затримки розвитку фізичного.

Як відомо, заняття фізичними вправами сприяють процесам росту. Так, за даними А.Г. Сухарева [3], середній зріст школярів-спортсменів на 5-10 см вищий, ніж у школярів, які не займаються спортом. Питання можливої корекції фізичного розвитку школярів із затримкою психічного розвитку за допомогою фізичних вправ потребує детального вивчення спеціалістами. Отримані результати вказують на затримку росту у хлопчиків із ЗПР.

Причому спостерігається чітка асиметрія вибірки за зростом зі значною часткою низьких його показників.

Порівняльний аналіз маси тіла обстеженої групи школярів дав результати, наведені у таблиці 2. Середні значення маси тіла експериментальної групи були знижені відносно вікових стандартів. Статистично значно нижчі показники у хлопчиків експериментальної групи в 10, 11, 12, 15 та 16 років порівняно з їх однолітками контрольної групи. В 13, 14 та 17 років ці відмінності незначні.

Із віком у хлопчиків контрольної групи простежується чітка тенденція збільшення маси тіла у кожному віковому періоді, у той час, як у хлопчиків експериментальної групи в 15 та 17 років ці прирости несуттєві.

Проаналізувавши, таким чином, особливості фізичного розвитку школярів із затримкою психічного розвитку, дійдемо висновку, що в них порівняно з однолітками із загальноосвітніх шкіл частіше спостерігаються різні відхилення у фізичному розвитку за основними антропометричними показниками. Причому частіше відмічається затримка фізичного розвитку відносно вікових стандартів. Спостерігали й достовірну різницю за середніми показниками жирової маси. Причиною затримки фізичного розвитку в багатьох дітей із затримкою психічного розвитку може бути високий ступінь захворюваності.

Результати проведених обстежень доводять, що за тестом PWC170 у школярів із затримкою психічного розвитку абсолютна фізична працездатність була статистично значимо (р<0,05) меншою порівняно з контролем в усіх вікових групах, окрім 13 років (табл. 3-4). Очевидно, високу достовірність відмінностей показника PWC170 у наших дослідженнях також зумовило значне зростання ЧСС на дозоване навантаження у підлітків основної групи.

Аналіз отриманих результатів засвідчує, що зниження працездатності у школярів із затримкою психічного розвитку пояснюється переважно відсутністю з-поміж останніх індивідів з високим і дуже високим значенням цього показника. Головну причину вбачаємо у зменшенні нормативних вимог на уроках фізичної культури, недоліками у позакласній і позашкільній роботі зі школярами із затримкою психічного розвитку.

Показник тесту PWC170, віднесений до маси тіла обстежуваних засвідчує: відносна фізична працездатність у школярів із затримкою психічного розвитку менш відрізняється від показників контрольної групи. Останнє можна пояснити зниженням маси тіла у школярів із затримкою психічного розвитку.

Таким чином, проведені дослідження показали, що фізична працездатність, визначена за тестом PWC170, у школярів із затримкою психічного розвитку статистично значимо нижча від величини, отриманої в контролі, при високому ступені достовірності різниці (р<0,05).

Отже, у дітей із затримкою психічного розвитку частіше спостерігається і ретардація фізичного розвитку. Сьогодні не можна однозначно відповісти, чи одночасна ретардація психічного та фізичного розвитку може нівелюватись і якою мірою в післяшкільний період. Проте вже у шкільному віці відмічено, що частина дітей так і не повертається у загальноосвітні школи.

Здобуті результати вказують на велику значимість морфофункціональних показників у дітей із затримкою психічного розвитку. Очевидно, визначення низки морфофункціональних показників може бути використане як додатковий діагностичний і прогностичний критерій їхнього психічного розвитку. Це ще раз підтверджує актуальність подальшого дослідженням означеної теми.

За тестом PWC170 у школярів із затримкою психічного розвитку абсолютна фізична працездатність була статистично значимо (р<0,05) меншою порівняно з контролем в усіх вікових групах, крім групи у 13 років. Відносна фізична працездатність у школярів із затримкою психічного розвитку менш відрізняється від показників контрольної групи. Останнє можна пояснити зниженням маси тіла у школярів із затримкою психічного розвитку.

Висновки

  1. У школярів із затримкою психічного розвитку (ЗПР) порівняно з однолітками із загальноосвітніх шкіл, частіше спостерігаються різні відхилення за основними антропометричними показниками. Зокрема, впродовж шкільного періоду значно частіше чітко простежується відставання розвитку тотальних розмірів тіла порівняно із їхніми однолітками із загальноосвітніх шкіл. Здобуті результати вказують на затримку росту у хлопчиків із ЗПР. Середні значення маси тіла експериментальної групи були знижені відносно вікових стандартів.
  2. За тестом PWC170 у школярів із затримкою психічного розвитку абсолютна фізична працездатність була статистично значимо (/о<0,05) меншою порівняно з контролем в усіх вікових групах, окрім 13-річних. Відносна фізична працездатність у школярів із затримкою психічного розвитку менше відрізняється від показників контрольної групи. Останнє можна пояснити зниженням маси тіла у школярів із затримкою психічного розвитку.

Практичні рекомендації

Для дітей із ЗПР, виходячи з результатів досліджень, необхідна корекція фізичного розвитку, передусім засобами фізичної культури.

 

ЛІТЕРАТУРА

  1. Висковатова Т.П. Коррєкционная направленность физического воспитания учащих-ся вспомогательной школы // Фізична культура, спорт та здоров'я нації: Зб. наук, праць III Міжнародної наук.-практ. конф. — Київ-Вінниця, 1998.— Ч.І.— С.21-25.
  2. Друзь В. А. Морфофункциональные критерии физического развития как основа системы контроля за состоянием здоровья школьников // Фізична культура, спорт та здоров'я нації: Матер. Міжн. конф. — Вінниця, 1994. — Ч. 3. — С. 333-335.
  3. Сухарев А.Г. Здоровье и физическое воспитание детей и подростков.— М.: Меди-цина, 1991.
  4. Lowe H. Problems des Leistungsversagens in der Schule. — Berlin, 1971.
  5. Myklebust H. R. (Ed. ) Progress in learning disabilities. — New York, Grime et Stratton, 1968.
  6. Pleissner S. Einige Ergebnisse des Vergleichs leistungsversagender und leistungsdester Kinder// Probl. Erg. Psuchol. - 1966. - Vol. 17. - P. 35-54.
  7. Rosier H.D. Leistungshemmende Faktoren in der Umwelt des Kindes. — Leipzig, 1963.


Номер сторінки у виданні: 528

Повернутися до списку новин