АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ

ЛЮДЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Збірник наукових праць

Проблема регулюючого компонента саморегуляції у дітей зі зниженим інтелектом у пізнавальній діяльності





УДК 376.1-056.34:376.016:51:371.26                                           Прохоренко Л.І.

                                                                                     канд. пед. наук,

старший науковий

 співробітник

 

ПРОБЛЕМА РЕГУЛЮЮЧОГО КОМПОНЕНТУ САМОРЕГУЛЯЦІЇ У ДІТЕЙ ЗІ ЗНИЖЕНИМ ІНТЕЛЕКТОМ В ПІЗНАВАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Анотація

У статті висвітлюється проблема розвитку саморегуляції у дітей зі зниженим інтелектом в процесі навчальної діяльності.

Ключові слова: саморегуляція, самоконтроль, самокорекція, самооцінка, психічні процеси, мисленнєвий розвиток, мовленнєве опосередкування.

 

Мета статті: охарактеризувати особливості регулюючого компоненту саморегуляції у дітей зі зниженим інтелектом, який забезпечує здійснення суб’єктної активності особистості, і водночас, є продуктом зазначеної активності, дозволяє суб’єкту конструювати і налагоджувати систему регуляції власної діяльності.

В умовах реформування освіти, яке відбувається в Україні, важливою задачею сучасної школи є підвищення ефективності навчальної діяльності молодших школярів, формування їх пізнавальної активності і самостійності, розвитку особистості школяра, який передбачає здібність дитини до самовдосконалення, самоосвіти, саморегуляції. В цьому аспекті актуальною є проблема, яка зорієнтована на розвиток особистості дитини зі зниженим рівнем інтелектуального розвитку і пов’язана з формуванням саморегуляції в начально-пізнавальній діяльності, недорозвиток якої зумовлює низку різноманітних труднощів, що виникають в процесі становлення дитини як активного суб’єкта в різних видах діяльності та поведінки.

Психологічні механізми саморегуляції діяльності, її структура, формування в онтогенезі, взаємозв’язок саморегуляції з продуктивністю психічних процесів і ефективністю діяльності, висвітлені в дослідженнях Д.Б.Ельконіна, О.В.Запорожця, О.А.Конопкіна, О.Ю.Осадько, А.К.Осницького, У.В.Ульєнкової, С.В.Чорнобровкіної, Т.І.Шульги та ін. [1; 3; 5].

Численні дослідники процес саморегуляції розглядають як систему, в якій виділяють різні структурні компоненти: постановка проблеми, формування гіпотези, послідовна конкретизація задуму в процесі рішення [1; 4]; система суб’єктивних критеріїв успішності, контроль і оцінка реальних результатів, рішення про корекцію системи саморегулювання [4]; прийняття суб’єктом мети діяльності, модель і програма дій, оцінка результатів [5]. Більш розгорнуту структуру пропонує О.О.Конопкін: прийняття суб’єктом  мети діяльності, суб’єктивна модель значущих умов, програма виконавчих дій, система суб’єктивних критеріїв досягнення мети (критеріїв успішності), контроль і оцінка реальних результатів, рішення про корекцію системи саморегулювання.

В дослідженнях зазначено, що усвідомлена саморегуляція, яка притаманна людині, як носію вищих форм психіки, є системно-організованим процесом внутрішньої психічної активності людини по ініціації, побудові, підтримці й керуванню різними видами й формами довільної активності, що безпосередньо спрямований на реалізацію досягнення прийнятих людиною цілей.

Інші науковці досліджуючи процес саморегуляції пов’язують його з формуванням у дітей загальної здатності до навчання, і акцентують увагу на спеціально організованому навчанні щодо її формування (В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, А.К.Маркова та ін.); проблема пов’язана із становленням самоконтролю і самооцінки як значущих ланок у структурі саморегуляції діяльності дошкільників висвітлена в працях Л.А.Венгера, О.В.Запорожця, Н.Н.Поддьякова, у дітей шкільного віку – П.Я.Гальперіна, А.В.Захарової, Л.Б.Ітельсона, А.К.Маркової та ін.; дослідженню психологічних механізмів саморегуляції, її природі, умовам розвитку присвячені праці О.А.Конопкіна, Ю.А.Миславського, О.Ю.Осадько, Г.І.Щукіної, Н.Є.Щуркової та ін.. Вчені зазначають, що саморегуляція діяльності має складну структуру, чіткі часові межі здійснення, зумовлена конкретним актом поведінки і закінчується чітким усвідомленням досягнутого результату. Ефективність саморегуляції залежить від сформованості її компонентів: мотиваційного, операційного, регулюючого. Однак, на думку авторів, не можна стверджувати про перевагу одного з компонентів саморегуляції, оскільки співвідношення між ними носить не кількісний, а якісний характер [1, 2, 4, 5].

Таким чином, дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених визначають структуру саморегуляції усвідомленої діяльності, як систему компонентів: орієнтовно-мотиваційний, операційний, оціночно-регулюючий, що включають в себе самостійну постановку мети, моделювання умов діяльності, планування, самоаналіз, самоконтроль, самокорекцію, самооцінку.

Численні психологи надають особливого значення у структурі саморегуляції саме її регулюючому компоненту, розвитку таких ланок як самоконтроль і самооцінка [1; 3; 4; 5]. Вивченню самоконтролю як психологічного механізму саморегуляції присвячені праці Л.О.Запорожця, Г.П.Максимової, А.К.Маркової, К.Н.Поліванової та ін.; саморегуляції в начальній діяльності першокласників – Н.Л.Росіної. Індивідуальний стиль саморегуляції школярів вивчала В.І.Моросанова; структуру саморегуляції в начальній діяльності учнів різного віку – Н.Ф.Круглова; зв’язок навчальної успішності студентів з індивідуально-типологічними особливостями досліджували О.О.Конопкін, Г.С.Пригін; структуру, зміст і функції регулятивного компоненту – О.К.Осницький.

Так, в дослідженні О.К.Осницького особливого значення надається саме регулюючому компоненту саморегуляції. Автор свідчить, що в процесі виконання діяльності, особистість усвідомлює і сприймає її мету, відповідно до поставленої мети відбувається планування послідовності дій і оцінка умов її досягнення. Результатом цих дій є суб’єктивна модель діяльності, на основі якої особистість складає програму дій, засобів і способів її здійснення. В процесі виконання діяльності відбувається зіставлення «моделі умов» і «програми дій». Оцінка результатів, як ланка в регулюючому компоненті саморегуляції, дозволяє прийняти рішення про те, потрібна корекція дій чи можна їх продовжувати в тому ж напрямі. В процесі виконання діяльності кожна із ланок саморегуляції виконує роль цілепокладання і здійснення дій. Усвідомлення цілей діяльності дозволяє особистості самостійно приймати рішення про необхідність внесення змін у виконувані дії, про їх послідовність. Таким чином, автор зазначає, що завдяки регулюючому компоненту саморегуляції відбуваються зміни в самій особистості і в тих засобах, які вона використовує для задоволення результатів поставленої мети діяльності.

Досліджуючи регулюючий компонент саморегуляції Ю.Н.Кулюткін, Ж.Піаже, І.Н.Семенов, О.К.Тихомирова, Є.П.Торренс, А.С.Шаров та ін., у його структурі осьовою ланкою вважають рефлексію. Так, у дослідженні А.С.Шарова, саморегуляція розглядається через призму активності спрямованої на розвиток цілісності суб’єкта, що здійснюється засобами системи вибору. В якості структурних компонентів саморегуляції автор визначає три ланки: ціннісно-змістова, активність і рефлексія. Ціннісно-змістова ланка включає в себе домінуючі цінності, смисли, мотиви, цілі, які є загальним орієнтиром у житті особистості, активність виступає підґрунтям розвитку особистості і реалізується у зовнішній активності (різноманітні види діяльності, пізнання, спілкування) і внутрішній (функціонування пізнавальних і емоційних процесів). Однак, на думку автора, саме рефлексія є стержнем саморегуляції і виконує роль зворотного зв’язку у життєдіяльності особистості, функцію контролю і узгодження, завдяки чому здійснюється процес удосконалення і розвитку особистості. Рефлексія проявляється в усвідомленні власної діяльності, окремих її дій, формуванні образу «Я», самооцінці тощо.

В працях Ю.Н.Кулюткіна, І.Н.Семенова під рефлексією розуміється вміння суб’єкта виділяти, аналізувати і співвідносити з предметною ситуацією власні способи діяльності. На думку авторів рефлексія включає в себе такі моменти діяльності, як зіставлення її умов і цілей, виявлення наявних у ситуації і досвіді суб’єкта засобів і способів перетворення об’єкта, визначення їх достатності (недостатності) для досягнення мети, вироблення покрокової стратегії, врахування і обробку зворотної інформації, яка свідчить про ступінь адекватності кожного етапу розв’язання цілям задачі.  

Дослідники зазначають, що на етапі виконання конкретної діяльності (операційний компонент) суб’єкт просто зіставляє прогноз і результат, не вдаючись в подробиці, тобто виконує репродуктивну діяльність, а здатність приймати рішення, робити вибір залежить вже від регулюючого компоненту, а саме: розкриття критеріїв оцінки діяльності в бік їх узагальненості і суттєвої диференціації, можливість «переглянути» інші варіанти, лише б ці дії дозволили реалізувати вихідні плани і замисли.

Отже, перегляд внутрішнього плану діяльності, образу результату і є елементами рефлексії, які дозволяють особистості детально аналізувати, усвідомлювати і контролювати виконувану діяльність, відображати себе як «я-контролер», робити аналіз і оцінку власних плануючих і контрольних дій.

В дослідженнях Ж.Піаже, О.К.Тихомирова, Є.П.Торренса зазначено, що рефлексія і самооцінка дозволяють суб’єкту створити критерії своїх оцінок, виробити програму пошуку, проаналізувати, узагальнити і абстрагувати засоби досягнення поставленої мети. Глибина прогнозування складає необхідний елемент регулюючого компоненту саморегуляції, який забезпечує можливість визначення раціонального способу досягнення розв’язання.

Як зазначають Дж.Аткінсон, А.Бандура, Ф.Бартлет, Дж.Гілфорд, О.В.Запорожець та ін., ведуча роль в організації регулятивних процесів належить самоконтролю та самооцінці. Науковці визначають внутрішню і зовнішню регуляцію діяльності. Внутрішня регуляція передбачає сформованість вольової сфери, вміння організовувати діяльність, цілеспрямоване її виконання. Зовнішня – наявність зовнішнього контролю в прояві організованості, побудові плану, послідовності виконання і контролю за результатами діяльності. Основним елементом регулюючого компоненту саморегуляції дослідники вважають самооцінку діяльності, яку поділяють на ретроспективну (оцінка досягнутих результатів) і прогностичну (оцінка суб’єкта своїх можливостей, здатність до рефлексії).

Таким чином, регулюючий компонент саморегуляції передбачає інтеріорізовані зовнішні орієнтири і на їх основі формування механізмів самоконтролю та оцінки, які взаємопов’язані з рефлексією. Санкціонуючи виконання діяльності або її корекцію, контрольні дії є головним засобом саморегуляції, яка здійснюється суб’єктом на всіх етапах діяльності – планування, виконання і визначення результатів. На основі виконання дій самоконтролю і самооцінки формується особлива оціночна діяльність особистості – вміння оцінювати власну діяльність з точки зору суспільно-вироблених еталонів, перетворювати і удосконалювати її.

У наукових працях вітчизняних та зарубіжних дефектологів досліджувалися особливості навчальної діяльності дітей зі зниженим інтелектом, вплив сформованості саморегуляції та своєчасної психолого-педагогічної допомоги на її становлення (Т.А.Власова, Г.Й.Жаренкова, Н.І.Королько, В.І.Лубовський, М.С.Певзнер, Т.В.Сак, У.В.Ульєнкова, Н.О.Ципіна, С.Chandler, J.P.Connell, R.M.Ryan та ін.); вивчалися порушення пізнавальної сфери як основної ознаки розумової відсталості (К.С.Лебединська, О.Р.Лурія, М.С.Певзнер, С.Я.Рубінштейн та ін.); значення усвідомленої саморегуляції в структурі навчання (В.В.Давидов, З.І.Калмикова, Н.О.Менчинська, С.Л.Рубінштейн, Д.Б.Ельконін та ін.). Дослідники зазначають, що дисгармонійні відхилення, які виникають в розвитку дитини зі зниженим інтелектом, призводить до не виважених, ризикованих вчинків, імпульсивних дій, невміння критично ставитися до себе, недорозвитку мотиваційної сфери, невміння оцінювати процесуальні й результативні аспекти своєї діяльності та поведінки, неадекватності самооцінки, несформованості самоконтролю тощо [4, 5, 6].

Низка досліджень присвячена формуванню окремих компонентів саморегуляції у дітей зі зниженим інтелектом: ціннісно-змістовий компонент, рефлексія (Л.І.Божович, Л.Г.Бортникова, З.І.Карпенко, О.Ю.Осадько, Н.Л.Росіна, Т.І.Шульга); формуванню самоконтролю та самооцінки в структурі саморегуляції в різних видах діяльності у дітей з нормальним психічним розвитком і з порушеннями психофізичного розвитку (Н.О.Жулідова, Ю.Б.Максименко, Н.Л.Росіна У.В.Ульєнкова, Ж.И.Шиф, Л.П.Ярова та ін.). Автори, серед численних причин, які гальмують розвиток пізнавальної діяльності у дітей зі зниженим інтелектом, відзначають низький рівень інтересу до діяльності, невміння підкорити власну діяльність визначеним вимогам, співвідносити результати діяльності з її метою, усвідомлено і активно контролювати сам процес, невміння адекватно оцінювати та коректувати результати діяльності тощо [5, 6].

Так, У.В.Ульєнкова, досліджуючи саморегуляцію в інтелектуальній діяльності шестирічних дітей із ЗПР, визначила особливості формування дій самоконтролю як компонентів саморегуляції: прийняття задачі, реалізація програми і оцінка отриманого результату. Ю.Б.Максименко вважає, що велика кількість помилок, безліч імпульсивних дій, невміння адекватно використовувати інструкцію і оптимальні способи контролю є характерними ознаками недорозвитку саморегуляції у дітей зі зниженим інтелектом в процесі виконання будь-яких навчальних завдань. Автор свідчить, що низький рівень розвитку дій самоконтролю у цих дітей зумовлений специфічністю їх психічного розвитку, а саме несформованістю дій регулятивного компоненту саморегуляції.

Вивчаючи особливості самооцінки дітей зі зниженим інтелектом Н.О.Жулідова, Ж.И.Шиф, Л.П.Ярова свідчать, що на етапі оцінювання, внаслідок несформованості дій співставлення досягнутого результату з прийнятими правилами, спостерігається невміння правильно оцінювати виконану роботу (оцінка власної діяльності відображає несуттєві моменти виконаної роботи і, відповідно, не може сприяти покращенню виконання  завдання), неадекватність і невмотивованість цієї оцінки, труднощі її вербалізації. Н.О.Жулідова стверджує, що недорозвиток всіх функції мислення у дітей зі зниженим інтелектом зумовлює низький рівень формування самооцінки та її регулюючої функції. Дослідниця відзначає, що цим дітям притаманна неадекватна самооцінка власної діяльності, невміння враховувати аналіз виконаного завдання, опора лише на повсякденний досвід отримання оцінок на уроках.

Таким чином, аналіз спеціальної літератури свідчить, що недорозвиток компонентів саморегуляції спричиняє різноманітні утруднення в навчальній діяльності дітей, які мають інтелектуальні вади. На тлі недорозвитку саморегуляції у дітей зі зниженим інтелектом в процесі навчально-пізнавальної діяльності спостерігаються наступні особливості регулюючого компоненту: неприйняття загальної установки виконання завдання; значні труднощі у використанні вимог діяльності під час її виконання; невміння перевіряти етапи завдання; відсутність дій самоконтролю у відповідності із заданими правилами на заключному етапі; неадекватна самооцінка.

Отже, аналіз вищезазначених робіт свідчить про гостру актуальність означеної проблеми, особливо по відношенню до дітей зі зниженим інтелектом. Однак, кількість досліджень, в яких вивчався вплив компонентів саморегуляції на пізнавальну діяльність дітей зі зниженим інтелектом, у спеціальній психології і корекційній педагогіці недостатня. Необхідність подальшого продовження дослідження регулюючого компоненту саморегуляції в пізнавальній діяльності, обумовлена тим, що розвиток регулюючого компоненту саморегуляції з одного боку, забезпечує здійснення суб’єктної активності дитини в навчально-пізнавальній діяльності, з іншого – він є продуктом зазначеної активності, тобто у дитини формується вміння конструювати і налагоджувати систему регуляції власної діяльності.

Відтак, вивчення проблеми формування саморегуляції у дітей зі зниженим інтелектом передбачатиме з’ясування в процесі начально-пізнавальної діяльності сформованості структурних компонентів регулюючої ланки саморегуляції – рефлексії, самоконтролю, самооцінки, самокорекції: вміння постійно орієнтуватися на задану систему вимог під час виконання діяльності; свідомо підкоряти власну діяльність правилам, вимогам, які дозволяють визначити спосіб дії; повертатися до заданої системи вимог на протязі всього виконання; контролювати кожен етап виконання діяльності; перевіряти проміжні результати і кінцевий результат; усвідомлювати необхідність самоконтролю за власною діяльністю; співвідносити результати діяльності з її метою; адекватно оцінювати власну діяльність; вміння визначати недоліки виконаної діяльності, коректувати її окремі етапи, або в цілому.

 

Список використаної літератури

1. Боришевський М.Й. Виховання самоконтролю в учнів початкових класів / Боришевський М.Й. – Київ : Радянська школа, 1980. – 143с.

2. Жулидова Н.А. Некоторые особенности прогностической самооценки и умения притязаний младших школьников с ЗПР / Н.А.Жулидова // Дефектология. – 1981. – № 4. – С. 17–24.

3. Маркова А.К. Сравнительная характеристика контроля и взаимоконтроля в учебной деятельности: экспериментальные исследования по проблемам усовершенствования учебно-воспитательного процесса в начальных классах и подготовки детей к школе / Маркова А.К. – Тбилиси, 1974. – 117с.

4. Метиева Л.А. Формирование саморегуляции у младших школьников с интеллектуальной недостаточностью в процессе учебной деятельности / Л.А.Метиева // Дефектология. – 2004. – № 4. – С. 55–61.

5. Пинский Б.И. Психологические особенности деятельности умственно отсталых школьников / Пинский Б.И. – Москва : Издательство Академии педагогических наук, 1962. – 320с.

 

Аннотация

В статье освещается проблема развития саморегуляции у детей с пониженным интеллектом в процессе учебной деятельности.

Ключевые слова: саморегуляция, самоконтроль, самокоррекция, самооценка, психические процессы, развитие мышления, речевое опосредствование.

 

Summary

L.Prohorenko. Problem of regulative component of self-regulation for children with the lowered intellect. In the article the problem of development of self-regulation is illuminated for children with the lowered intellect in the process of educational activity.

Keywords: self-regulation, self-control, self-correction, self-appraisal, psychical processes, development of thinking, speech accompaniment.



Номер сторінки у виданні: 153

Повернутися до списку новин